Ухвала суду № 69550593, 11.10.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/521/17

Провадження № 22-ц/779/1479/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.

Суддя-доповідач Малєєв

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого - Малєєва А.Ю.,

суддів: Матківського Р.Й., Фединяка В.Д.,

секретаря - Петріва Д.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2017 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2017 року позов задоволено частково: стягнуто з з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, 8553 (вісім тисяч п'ятсот п'ятдесят три) грн. 35 коп. заборгованості за кредитним договором, що складається з 1759,11 грн. заборгованості за кредитом, 2390,75 грн. заборгованості за відсотками, 3520 грн. комісії, 883,49 грн. штрафу, та 1600 (одну тисячу шістсот) грн. судових витрат, а всього 10153 (десять тисяч сто п'ятдесят три) грн. 35 коп. У решті позову відмовлено.

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_1 оскаржив указане рішення в апеляційному порядку. Вважає, що рішення в частині зменшення заборгованості по процентам прийнято без повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів та з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Апелянт мотивує скаргу, посилаючись на ч.1 ст. 11, ст.ст. 30, 57, 58 ЦПК України, зазначає, що доказування лежить на сторонах судового процесу, що Відповідач заперечень проти позову не подавав, розміру заборгованості не оспорював, власного розрахунку не надавав. Відтак апелянт вважає, що у суду першої інстанції не було правових підстав з власної ініціативи здійснювати розрахунок заборгованості по процентах та зменшувати її. Посилаючись на ст.59, ч. 1 ст. 143 ЦПК України, апелянт вважає розрахунок суду неналежним доказом, оскільки суддя не має спеціальних знань, а необхідна для спростування розрахунку Банку економічна експертиза по справі не проводилась.

Просить рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2017 року скасувати в частині зменшення заборгованості по процентах, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити в повному обсязі, а в іншій частині рішення залишити без змін, судові витрати стягнути з відповідача.

У судове засіданні апеляційного суду сторони не з`явились, про причини суд не повідомили. В справі достатньо даних про права та обов`язки сторін.

Апеляційний суд вважає необхідним апеляцію відхилити з таких міркувань.

Згідно матеріалів справи, 14.02.2013 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 (далі - сторони) підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 5), згідно якої клієнт (відповідач) погодився, що вказана Анкета-заява разом з Пам'яткою клієнта (відсутня в матеріалах справи), Умовами і Правилами надання банківських послуг (витяг, що на а.с. 7-30) та Тарифами (Витяг на а.с. 6) становить договір про надання кредитних послуг (а.с. 5 зворот). Надалі - кредитний договір.

В матеріалах справи відсутня вищевказана Пам'ятка клієнта, а Витяг з Умов і Правил надання банківських послуг (а.с. 7-30) та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 6) не підписано позичальником.

Згідно Кредитного договору (а.с. 5 зворот) на ім'я відповідача оформлено платіжну картку КРЕДИТКА «Універсальна» з кредитним лімітом 4000,0 грн (відсутня в матеріалах справи, судом першої інстанції не установлено строку дії цієї картки).

В підтвердження заборгованості за кредитним Договором Банком представлено Розрахунок заборгованості за договором б/н від 14.02.2013 року (а.с. 3-4, далі - Розрахунок заборгованості), укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_2, згідно якого станом на 31.01.2017 загальна заборгованість становила 30200,68 грн, з них за кредитом - 1759,11 грн, заборгованість за процентами - 23007,25 грн (в т.ч.: несплачені проценти на поточну заборгованість - 23,70 грн, несплачені проценти на прострочену заборгованість - 22983,55 грн, комісія: нарахована комісія - 3520,0 грн та заборгованість по судовим штрафам - 1914,32 грн.).

Згідно вказаного Розрахунку заборгованості остання операція погашення за наданим кредитом на суму 80,0 грн була здійснена 12.06.2014 (а.с. 3 - зворот).

Згідно витягу з Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 7-30) Клієнт (Відповідач) зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії, передбачені договором. Умовами та правилами надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід'ємних частин договору, тобто, розмір відсоткової ставки може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку, отримання такої виписки відноситься до обов'язків позичальника.

В матеріалах справи відсутні дані про належне інформування позичальника Банком.

Судом першої інстанції встановлено, що в порушення вимог ч.1 ст.1049 ЦК України в зв'язку з невиконанням Відповідачем умов кредитного договору виникла заборгованість останнього перед Банком. Однак суд не погодився з наданим Банком розрахунком заборгованості по відсотках та, враховуючи зміни банком відсоткової ставки, розрахував заборгованість по відсотках, виходячи з розміру заборгованості станом на 01.09.2014, яка складала 612,30 грн. Розрахунок заборгованості здійснено судом наступним чином:

- за ставкою 34,80 %, що становить 2,9 % місячних та 0,097 % на день, по поточній заборгованості 467,71 грн. та простроченій заборгованості 1291,40 грн. за період з 02.09.2014 р. до 29.09.2014 р. (а.с.3 зв.ст.): 467,71 х 0,097 % = 0,45 грн. х 28 дн.= 12,60 грн.; 1291,40 х 0,097 % = 1,25 грн. х 28 дн. = 35 грн., разом 47,60 грн.;

- за ставкою 34,80 %, що становить 2,9 % місячних та 0,097 % на день, по поточній заборгованості 422,72 грн. та простроченій заборгованості 1336,39 грн. за період з 30.09.2014 р. до 31.03.2015 р. (а.с.3 зв.ст.): 422,72 х 0,097 % = 0,41 грн. х 183 дн.= 75,03 грн.; 1336,39 х 0,097 % = 1,30 грн. х 183 дн. = 237,90 грн., разом 312,93 грн.;

- за ставкою 43,20 % річних, що становить 3,6 % місячних та 0,12 % на день, по поточній заборгованості 422,72 грн. та простроченій заборгованості 1336,39 грн. за період з 01.04.2015 р. до 31.01.2017 р. (а.с.3 зв.ст.-4): 422,72 х 0,12 % = 0,51 грн. х 672 дн.= 342,72 грн.; 1336,39 х 0,12 % = 1,60 грн. х 672 дн. = 1075,20 грн., разом 1417,92 грн.

Таким чином, загальна заборгованість за відсотками згідно розрахунку суду першої інстанції склала 2390,75 грн. (612,30+47,60+312,93+1417,92), а виходячи із суми боргу, яка становить 7669,86 грн. (1759,11 грн. за кредитом + 2390,75 грн. за відсотками + 3520 грн. комісії), до стягнення з відповідача підлягає штраф у розмірі 883,49 грн. (500 грн. + 5% від 7669,86 грн., що складає 383,49 грн.).

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1.1.6.1 Умов та правил надання банківських послуг зміни в Умови та правила надання банківських послуг вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку у випадках, не заборонених діючим законодавством України.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Діючим на час виникнення спірних правовідносин законодавством України, зокрема положеннями статті 1056-1 ЦК України установлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам: 1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс; 2) індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів; 3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки. ( у редакції Закону України від 22.09.2011 № 3795-VI).

З огляду на зазначену норму закону розмір процентів, узгоджений сторонами в договорі, може змінюватися за певних умов. Однак в будь-якому випадку така зміна має бути узгоджена банком та боржником та закріплена на рівні додаткової угоди до кредитного договору. Збільшення розміру процентів банком в односторонньому порядку не допускається. При цьому така заборона діятиме і у випадку, якщо сторони узгодили відповідну можливість банку змінювати проценти в односторонньому порядку в самому договорі. Така умова договору буде нікчемною.

Однак, матеріали справи не містять відомостей щодо дотримання банком цих вимог закону при зміні процентної ставки.

Не обґрунтованим є й посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права.

Згідно вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 18.12.2009 р. "Про судове рішення в цивільній справі" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованість рішення полягає у правильності встановлення фактичних обставин справи та правильній оцінці доказів.

Цих вимог закону суд першої інстанції при розгляді справи дотримався.

Зважаючи на те, що умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною, суд правильно визначив загальний розмір заборгованості за процентами та дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову.

Апелянт також послався на те, що суд першої інстанції не вправі був самостійно робити перерахунок заборгованості, це може зробити експерт. Це не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки під час оцінки доказів суд повинен перевірити і правильність розрахунків заборгованості.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне й обгрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 209, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ПАТ КБ «ПриватБанк» - відхилити.

Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий А.Ю. Малєєв

Судді: Р.Й. Матківський

В.Д. Фединяк