Рішення № 69549236, 22.09.2017, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1821/16-ц

Провадження №: 2/0343/95/17

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2017 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

головуючого судді – Керніцького І. І.,

секретаря – Оленюк Т. В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представників відповідача – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про встановлення факту проживання понад п"ять років однією сім"єю без реєстрації шлюбу та визнання права спадкуваня за законом разом з спадкоємцем другої черги,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом в якому проситьвстановити факт її проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу з померлим ОСОБА_6 понад п»ять років; змінити черговість спадкування та на надати їй право на спадкування разом із спадкоємцями другої черги; визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом на ? частину спадкового майна після ОСОБА_6, а саме: квартиру АДРЕСА_1.

Свої вимоги мотивує тим, що 25 жовтня 2015 року, помер її чоловік, ОСОБА_6. ОСОБА_7 вона здійснювала власними силами та коштами. Після смерті відкрилась спадщина на все належне йому майно. З ОСОБА_6 позивачка спільно проживала до 2010 року у зареєстрованому шлюбі, а з 2010 року і до дня його смерті проживали з ним разом однією сім’єю без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство за адресою Франка, 14/7 смт.Вигода Долинського району. Позивачка за даною адресою проживає більше 20 років, а зареєстрована з 1997 року. Повідомила, що факт проживання однією сім’єю з ОСОБА_6 можуть підтвердити свідки, та дану обставину підтверджують низка поданих суду документів, як доказів. Дане житло вони спільно облаштовували, за її кошти придбали будівельні матеріали для ремонту квартири, меблі та предмети домашнього вжитку, особистим коштом та зусиллями проводила ремонт перед заселенням та поточні ремонти, за особисті кошти здійснювала та здійснює оплату витрат по будинку. За час проживання в квартирі також виготовила за власні кошти проект газопостачання квартири, погасила заборгованість за послуги, погасила заборгованість за водопостачання та водовідведення, погасила суми боргу з енергопостачання, оплачувала самостійно всі комунальні послуги в повному обсязі, несла витрати по утриманні господарства та інших господарських потреб. В період хвороби ОСОБА_6 допомагала йому, купувала ліки, ставила його на лікування на стаціонар в лікарню, оплачувала всі витрати по лікарні, та перебувала біля нього. Відповідно витрати останніми роками щодо забезпечення життя ОСОБА_6 несла також вона.

В судовому засіданні ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_1Я підтримали позовні вимоги в повному обсязі, зіславшись на обставини викладені в позовній заяві. Додатково пояснили, що позивач постійно проживала з померлим. Просили позов задовольнити.

Представників відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_2 та ОСОБА_3В в судовому засіданні позов не визнали, подали заперечення щодо позову, в якому зазначено, що на думку відповідачкинаведена позивачкою в позовній заяві інформація щодо спадкодавця і сплати позивачкою комунальних послуг не мають жодного відношення до предмету спору - зокрема щодо встановлення факту проживання позивачки з спадкодавцем п'ять років однією сім'єю без реєстрації шлюбу, і тим більше визнання за позивачкою (спадкування за законом разом з спадкоємцем другої черги). Питання боргів, сплати комунальних платежів, які були сплачені позивачкою, за бажання позивачки їх повернути мають бути предметом розгляду зовсім іншої справи, а по даній справі наведені позивачкою в цій частині доводи та інформація не містять жодної доказової бази. А тому дані позовні вимоги є безпідставними і такими що не можуть бути задоволені судом. Крім того, позивачка звертаючись до суду з позовом про встановлення фактупроживання понад п’ять років однією сім’єю без реєстрації шлюбу та визнання прававласності за законом разом з спадкоємцем другої чергифактично позовними вимогами і просить суд: встановити факт її проживання однією сім'єю буз реєстрації шлюбу з і понад 5 років, змінити черговість спадкування та надати позивачці право на прийняття спадщини разом зі спадкоємцями другої черги і визнати за позивачкою право власності в спадкування за законом на ? частину спадкового майна після ОСОБА_6, а саме: квартиру АДРЕСА_2. Наведене свідчить про те, що позовні вимоги не відповідають змісту та меті позовної заяви, а тому є незаконними. Більше того, вердження позивачки про начебто тривале спільне її проживання з чоловіком без реєстрації шлюбу фактично не підтверджено жодними доказами. Тому такі тверджнення позивачки є безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення.

Вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зокрема позовна вимога в частині встановлення факту проживання однією сімєю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 21 СК шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім’єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов’язків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов’язків подружжя.

Разом із тим згідно зі ст. 74 СК якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об’єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК слід виходити з того, що ця норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК суд повинен встановити факт проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, упродовж якого було придбане спірне майно.

За приписами ч. 2 ст. 3 СК сім’ю складають особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки. Подружжя вважається сім’єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв’язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Відповідно до копії довідки № 47 від 13.04.2016 року виданої КП “’Вигодський ККП”, що ОСОБА_6 на момент смерті був зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1, а також за даною адресою зареєстрована позивачка з 17.03.1997 року по даний час ( копія будинкової книги) (а.с.7,57-58).

25 жовтня 2015 року помер ОСОБА_6, що підтверджується копія свідоцтва про смерть серії І-НМ № 217360, видане 26 жовтня 2015 року виконкомом Вигодської селищної ради Долинського району Івано-Франківської області (а.с.6).

Після його смерті відкрилася спадщина, в склад якої входить квартир № 7 по вул. І.Франка, буд.14 у смт.Вигода, яку він прийняв у спадок від своєї матері.

В судовому засіданні встановлено, що починаючи з 1990 року позивач ОСОБА_8 спільно проживала з померлим ОСОБА_6, як чоловік і дружина, вели спільне господарство, а також мали спільний бюджет, були пов’язані спільним побутом, мали взаємні права та обов’язки.

Згідно копії рішення Долинського районного суду від 02.09.2002 року та копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії І-НМ № 043344 від 06.07.2010 року, позивачка з ОСОБА_6, проживали в зареєстрованому шлюбі з 22.02.1997 року, який було розірвано (а.с.9,53).

Факт проживання однією сім’єю понад п’ять років і до моменту смерті ОСОБА_6 підтвердили свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15:

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що вона товаришувала з мамою ОСОБА_6 Позивачка з померлим проживали разом. Останній зловживав спиртними напоями, хворів. Позивачка доглядала його, готувала їсти, купляла ліки. ОСОБА_4 здійснювала поховання померлого.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомив, що товаришував з ОСОБА_6 Він ніколи не чув, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 були розлучені, оскільки жили, як одна сім’я та неодноразово заходили до нього в гості до 2013 року, пізніше не заходили, оскільки ОСОБА_6 хворів, переніс 2 операції. ОСОБА_7 займалась позивачка.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні зазначила, що вона сусідка померлого ОСОБА_6 Останній, коли повернувся із заробітків, був хворим та зловживав алкоголем. Лариса постійно проживала з ОСОБА_6, ходила з дому на роботу. Сергій часто сварився з ОСОБА_4 через свій складний характер, через що вона могла ночувати на роботі або по сусідах. Позивачка купляла йому ліки.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_12 зазначила, що вона працює разом з позивакою. Лариса та Сергій постійно разом проживали, однак у зв’язку з його хворобою, він ніде не працював, зловживав спиртним, не бажав лікуватись, був дуже агресивним. ОСОБА_16 оплачувала та організовувала позивачка. Вона позичала її кошти на похорон.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснила, що позивачка з померлим постійно проживали разом. ОСОБА_7 провадила повністю ОСОБА_13.

Свідок ОСОБА_14 дала аналогічні покази.

Свідок ОСОБА_15 вказала, що вона сусідка позивачки. Останні п’ять років вона в даній квартирі бачила ОСОБА_4. В квартирі була вода і світло. Після смерті ОСОБА_6 вона допомагала позивачці прибирати квартиру до похорону. ОСОБА_6 не працював, перебивався тимчасовими роботами. Їй не відомо, щоб позивачка проживала з іншими мужчинами. Один з актів їй принесла підписати депутат, вона підписала його для того, що ОСОБА_6 міг отримати матеріальну допомогу від селищної ради. На її думку комунальні послуги оплачувала ОСОБА_4. ОСОБА_4 займалася похованням ОСОБА_6 Не вважає, що померлий перебував в безпорадному стані.

Свідок ОСОБА_17 – лікар-хірург Долинської ЦРЛ, вказав, що проводив лікування ОСОБА_6, який був доставлений швидкою медичною допомогою в лікарню, оперував його декілька раз. Провідити його приходила дружина, яка висловлювала бажання оплачувати вартість лікування. Згодом в нього змінився діагнозі його з лікарні не виписували до часу смерті. Не бачив, щоб до хворого хтось інший приходив чи доглядав ОСОБА_6, тільки, як він пам’ятає, була дружина, інших осіб він не бачив.

Свідок ОСОБА_18, сільський голова с.Новоселиця з 2010 року, надав пояснення в судовому засіданні, що до нього приїжджала ОСОБА_5 і він її повідомив, що ОСОБА_4 проживає в їхньому селі з іншою особою, не зареєстрована, проживає на його думку приблизно 6 місяців з часу йоого допиту в судовому засіданні як свідка, бачить її не часто.

Оцінюючи в сукупності вищенаведені свідчення, та письмові докази, суд приходить до висновку про підставність заявлених вимог позивачем та встановлення факту проживання понад п’ять років однією сім’єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_4 та ОСОБА_6

Встановлення вище вказаного факту дає позивачу право на спадкування майна померлого, як спадкоємцю четвертої черги, відповідно до ст. 1264 ЦК України.

Щодо позовонї вимоги в частині зміни черговості спадкування позивача на спадкове майно разом зі спадкоємцями другої черги, то суд приходить до висновку, що дана вимога не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно роз’яснень, викладених у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», до спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 1259 ЦК України, фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Крім того, згідно п. 5.2. листа Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження, - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1 - 3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом. Для задоволення позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених обставин.

Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року роз’яснено, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Таким чином, згідно змісту вказаної норми закону, при вирішенні питання про зміну черговості спадкування позивач повинен довести факт опікування, матеріального забезпечення спадкодавця протягом тривалого часу та перебування спадкодавця в безпорадному стані, тобто стані, обумовленому похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли особа не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

При цьому, суд враховує, що поняття «тривалий час» належить до оціночних категорій і саме суд повинен визначитися з його змістом, ураховуючи конкретні обставини справи та виходячи із засад розумності, добросовісності і справедливості.

Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 підтвердили факт того, що померлий ОСОБА_6 за станом свого здоров’я на протязі тривалого часу ніде не працював, зловживав алкоголем, а тому знаходився на утриманні позивачки, однак та обставина, що позивач протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала та надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через тяжку хворобу був у безпорадному стані, суду не доведена.

Так, у судовому засіданні встановлено, що причина смерті ОСОБА_6 портальний цироз печінки з фіброзом, що підтверджується довідкою про причину смерті (а.с.27)

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що проводив лікування ОСОБА_6, який був доставлений швидкою медичною допомогою в лікарню, оперував його декілька раз. Провідити його приходила дружина, яка висловлювала бажання оплачувати вартість лікування, проте в матеріалах справи відсутні рецепти лікарів та медичні призначення.

Встановивши факт проживання позивача з померлим спадкодавцем однією сімєю суд вважає безпідставною зміну черговості на право спадкування з урахуванням вимог ч. 1 ст. 55 Сімейного кодексу України. згідно з нормами якої дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Отже, посилання позивачки на те, що вона на протязі тривалого часу матеріально забезпечувала спадкодавця, який перебував у безпорадному стані і який не міг самостійно забезпечити умови свого життя та потребував стороннього догляду та піклування було її обовязком як дружини, а тому у задоволенні позовних вимог про зміну черговості спадкування та на надати їй право на спадкування разом із спадкоємцями другої черги слід відмовити.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. 1218 цього ж Кодексу до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із ч. 1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені після відкриття спадщини.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.34 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси вчиняють нотаріальні дії, зокрема видають свідоцтво про право на спадщину.

Нотаріус зобов'язаний відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам. (ст.5 Закону України «Про нотаріат»).

Відповідно до ст.49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус може відмовити у вчиненні нотаріальної дії. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус виносить постанову про відмову у вчинені нотаріальної дії.

Проте, ОСОБА_4 не надано суду постанову нотаріуса про відмову у вчинені нотаріальної дії щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину на ? частину спірного спадкового майна, за таких обставин позовна вимога про визнання за позивачкою право власності в порядку спадкування за законом на ? частину спадкового майна після смерті ОСОБА_6, а саме: квартиру АДРЕСА_1 не може бути задоволена.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст.1217,1218,1222, 1258, 1259, 1261, 1264 ЦК України, 1 розділом VII «Прикінцеві положення» Сімейного кодексу України, Закону України «Про нотаріат», ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Встановити факт проживання понад п"ять років ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, однією сім"єю без реєстрації шлюбу з померлим ОСОБА_6 25 жовтня 2015 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з часу ознайомлення з мотивувальною частиною рішення до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Долинський районний суд.

Суддя:

Повний текст рішення виготовлено 20.09.2017 року.