Ухвала суду № 69545864, 17.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 жовтня 2017 року Справа № 904/1333/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Євсікова О.О., Шевчук С.Р.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський Трубний Завод"на ухвалу та ухвалуГосподарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2017 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2017у справі№ 904/1333/17 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК"доПублічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський Трубний Завод"простягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Подана Публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Новомосковський Трубний Завод" до Вищого господарського суду України касаційна скарга від 14.08.2017 року № 19-361 на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 у справі № 904/1333/17 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до ст. 107 Господарського процесуального кодексу України сторони, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на:

1) рішення місцевого господарського суду після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду;

2) ухвали місцевого господарського суду, зазначені в частині першій статті 106 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови апеляційного господарського суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Тобто, зі змісту статті 107 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що ухвала місцевого господарського суду може бути оскаржена у касаційному порядку виключно після її перегляду в апеляційному порядку.

Як передбачено п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII1 Господарського процесуального кодексу України", якщо касаційну скаргу подано на рішення чи ухвалу місцевого господарського суду, які не переглядалися в апеляційному порядку, то відповідна обставина виключає перегляд судових рішень у касаційному порядку.

В такому випадку Вищий господарський суд України відмовляє у прийнятті касаційної скарги і виносить з цього приводу відповідну ухвалу з посиланням на статті 107, 111-13 ГПК України.

Матеріали справи свідчать, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2017 в апеляційному порядку не переглядалась, що виключає її перегляд в касаційному порядку і є підставою для відмови у прийняті касаційної скарги в цій частині.

В частині оскарження ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України та підлягає поверненню з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу або її уповноваженим представником.

Подана до Вищого господарського суду України касаційна скарга підписана представником заявника касаційної скарги Косовою Н.В., на підтвердження повноважень якої до матеріалів касаційної скарги додано копію довіреності №19-02 від 11.01.2017.

Проте, відповідно до ст. 131І Конституції України, виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно з підпунктом 11 пункту 161 Перехідних положень Конституції України, представництво відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131№ та ст.131І цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року.

Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" № 1401-VІІІ від 02.06.2016 (далі - Закон), цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування, крім частини шостої статті 124 Конституції України в редакції цього Закону, яка набирає чинності через три роки з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Офіційне опублікування Закону відбулося 29.06.2016 (Голос України, 2016, 06, 29.06.2016 № 118), тобто даний Закон набрав чинності 30.09.2016.

Як вбачається з матеріалів справи № 904/1333/17, провадження у справі було порушено Господарським судом Дніпропетровської області 15.02.2017 року, тобто після набрання чинності Законом, а тому, при оскарженні судових рішень у даній справі в касаційному порядку, сторони повинні були врахувати вказані приписи Конституції щодо представництва у Верховному Суді та судах касаційної інстанції виключно прокурорами або адвокатами.

Згідно з ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатом може бути фізична особа, яка зокрема склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Разом з тим, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджували б правовий статус представника скаржника як адвоката.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо касаційна скарга підписана особою, яка не має права її підписувати.

За таких обставин касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню заявнику відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються докази сплати судового збору.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у редакції на дату подання касаційної скарги, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу господарського суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" в сумі 1600,00 грн.

У наданих скаржником до Вищого господарського суду України матеріалах касаційної скарги відсутні докази сплати судового збору в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір".

Разом з тим, скаржником подано клопотання про відстрочення сплати судового збору на підставі ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

При цьому, вказаною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення заявника від сплати судового збору.

З аналізу положень чинного в Україні законодавства вбачається, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. При цьому, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення у здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Проте, Публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Новомосковський Трубний Завод" не наведено жодних обставин та не надано доказів майнового стану, що свідчили б про наявність підстав для відстрочення від сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.

Відтак, колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи положення статті 129 Конституції України, якою визначено одну із засад судочинства - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відхиляє клопотання відповідача про відстрочення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Подання Публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Новомосковський Трубний Завод" касаційної скарги без надання доказів сплати судового збору, є підставою для повернення касаційної скарги згідно п. 4 ч. 1 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України, скаржник не позбавлений можливості повторного подання касаційної скарги після усунення зазначених недоліків в загальному порядку, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, положень розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 111, 111-13, п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 111-3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Інтерпайп Новомосковський Трубний Завод" у прийняті касаційної скарги в частині оскарження ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2017 у справі № 904/1333/17.

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Інтерпайп Новомосковський Трубний Завод" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Новомосковський Трубний Завод" в частині оскарження ухвали Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.08.2017 у справі № 904/1333/17 повернути скаржнику.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: О. Євсіков

С. Шевчук