Постанова № 69545706, 10.10.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2017 р. Справа № 920/306/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О. В.

за участі секретаря судового засідання Кладька А.С.

за участі представників:

позивача - Компанієць Н.О. (довіреність №747 від 12.12.2016),

відповідача - Сіденко І.О. (довіреність №01-07/3756 від 10.09.2017),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2321 С/2) на рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2017 у справі № 920/306/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Сумської філії ПАТ "Укртелеком", м.Суми,

до Управління соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації, м.Білопілля Сумської області,

про стягнення 178 808,04 грн,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 12.06.2017 (суддя Левченко П.І.) позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за телекомунікаційні послуги на пільгових умовах в сумі 178808,04 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2682,13 грн.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Скарга обґрунтована тим, що суд не прийняв до уваги, що фінансування видатків на надання послуг зв'язку за рахунок субвенції, передбачених державним бюджетом на 2016 рік, не передбачалось. Отже, в 2016 році міжбюджетні трансферти на послуги зв'язку з Державного бюджету України місцевим бюджетам не надходили. Таким чином, на думку апелянта, посилання позивача на п.2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2012 «Про затвердження порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» є безпідставним, а сама постанова - не діючою, з огляду на те, що у даній Постанові наявне посилання на ст.102 Бюджетного кодексу України, де зазначено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у п.п. «б» п.4 ч.1 ст.89 Бюджетного кодексу України проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Тому, як зазначає відповідач, Управління не може бути розпорядником коштів на фінансування видатків на надання пільг з послуг зв'язку, оскільки кошти з державного бюджету на дані цілі виділені не були.

19.09.2017 до суду від позивача надійшли додаткові документи (вх. №9693).

10.10.2017 до суду від відповідача надійшло клопотання (вх.№10306) про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасникам судового процесу на підставі рішення суду забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому процесуальним законом.

Обов'язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.

Згідно з вимогами статті 74-1 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони, третьої особи, прокурора, іншого учасника судового процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. У клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за сім днів до дня проведення судового засідання, в якому відбуватиметься така участь. Питання про участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції вирішується господарським судом за наявності відповідного клопотання або за власною ініціативою не пізніш як за п'ять днів до дня проведення такого судового засідання.

Враховуючи явку представника відповідача у судове засідання, колегія суддів не розглядає клопотання відповідача про проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні та у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№8365 від 09.08.2017) проти апеляційної скарги заперечував. Просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні докази по справі, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

В квітні 2017 року ПАТ «Укртелеком» в особі Сумської філії ПАТ «Укртелеком» звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з Управління соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації 178 808,04 грн заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунаційних послуг на пільгових умовах з січня 2016 року по грудень 2016 року.

Позов обґрунтовано тим, що ПАТ "Укртелеком" є оператором телекомунікацій, предметом діяльності якого, зокрема, є надання телекомунікаційних послуг фіксованого місцевого, міжміського, міжнародного та рухомого (мобільного) зв'язку, комп'ютерного зв'язку, радіозв'язку (з використанням радіочастот), послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг.

ПАТ "Укртелеком" в особі Сумської філії ПАТ "Укртелеком" з січня 2016 року по грудень 2016 року надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам м. Білопілля та Білопільського району Сумської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги на загальну суму 183733, 04 грн.

Як зазначає позивач, всупереч положенням чинного законодавства, витрати, понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах з січня по грудень 2016 року відшкодовані частково в сумі 4925,00 грн, внаслідок чого станом на 01.01.2017 утворилась заборгованість в розмірі 178808,04 грн.

На виконання пункту 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року за № 117, позивач подавав на паперових та електронних носіях відповідачеві розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці.

Поіменні списки абонентів за формою "2-пільга" щомісячно надсилались позивачем на електронну адресу відповідача (info19@dszn.sm.gov.ua.).

Відповідно до пункту 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року за № 256, відповідач повинен був щомісяця звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі з отриманою від позивача інформацією, та здійснювати розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги, однак відповідач порушив свої зобов'язання та не розрахувався з позивачем.

Листом від 29.01.2016 № 591200/293-41 позивач звернувся до відповідача щодо надання роз'яснення механізму відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян у 2016 році. Просив забезпечити погашення існуючої заборгованості за попередні роки.

Відповідач листом від 18.08.2016 № 01-07/4088 повідомив позивача про те, що у Державному бюджеті України на 2016 рік видатки на надання послуг зв'язку не передбачені. За січень - червень 2016 року Сумською філією щомісяця до управління надавалися звіти « 2-пільга» на електронних та паперових носіях. Але, у зв'язку з відсутністю бюджетних призначень акти звіряння розрахунків за формою « 3-пільга» управлінням для відшкодування витрат за надані послуги зв'язку не приймались. Рішенням Білопільської районної ради від 16.08.2016 затверджено субвенції бюджетів сільських та районного бюджету для відшкодування знижки на абонентську плату за користування телефоном на суму 3,2 тис. грн. Виділити кошти з місцевого бюджету за надані послуги зв'язку в повному обсязі на даний час немає можливості.

Листом від 27.01.2017 № 591200/292-11 позивач знову звернувся до відповідача з вимогою погашення існуючої заборгованості за 2016 рік, та надання роз'яснення щодо механізму відшкодування витрат за надані телекомунікаційні послуги пільговим категоріям громадян у 2017 році.

Як зазначає позивач, питання погашення існуючої заборгованості за телекомунікаційні послуги, надані на пільгових умовах в 2016 році не вирішено. Заборгованість за 2016 рік станом на 01.01.2017 сплачена не повністю та становить 178708,04 грн, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідач у запереченні (вх.№4238 від 05.05.2017) та у доповненні до заперечення (вх.№5110 від 08.06.2017) проти позову заперечував, просив замінити неналежного відповідача - Управління соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації належним відповідачем - Кабінетом Міністрів України. Зазначив, зокрема, що фінансування видатків на надання послуг зв'язку за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на 2016 рік, не передбачалось.

12.06.2017 Господарським судом Сумської області прийнято оскаржуване рішення.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до пунктів 1, 6 ст.92 Конституції України права і свободи людини і громадянина визначаються виключно законами України, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Соціальні пільги на отримання телекомунікаційних послуг для ряду категорій громадян встановлено такими Законами України: "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; "Про жертви нацистських переслідувань"; "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист"; "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та "Про охорону дитинства".

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги мають надаватися відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Загальні засади фінансування витрат пов'язаних з наданням пільг на підставі вищевказаних законів визначено безпосередньо у даних законах, зокрема:

- у ст.17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у ч.6 ст.6 Закону України "Про жертви нацистських переслідувань" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з наданням пільг жертвам нацистських переслідувань, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів;

- у ст.63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вказано, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного і місцевого бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у ст.9 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист" вказано, що витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, здійснюються за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством;

- у ст.23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вказано, що пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.

Вказані норми законів закріплюють реалізацію державних гарантій певним категоріям громадян та є нормами прямої дії: безумовний обов'язок оператора телекомунікацій надавати пільги визначеним категоріям громадян кореспондує безумовний обов'язок держави в особі її органів відшкодувати такі пільги.

Відповідно до статей 89 та 102 Бюджетного кодексу України видатки на державні програми соціального захисту (пільги окремим категоріям громадян) здійснюються з місцевих бюджетів та проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.6 ст.48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із Законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частини першої - четвертої статті 48 Бюджетного кодексу України.

Відповідно до ст.87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належить до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.

Відповідно до ч.2 ст.97 Бюджетного кодексу України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України.

Механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг з послуг зв'язку за рахунок субвенцій з державного бюджету визначено Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (надалі - Порядок).

Пунктом 2 Постанови визначено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідно до п.3 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення на рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 N 256 (надалі - Порядок №256), головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг у м. Білопілля та Білопільському районі Сумської області є Управління соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови та Порядку № 256, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян, здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Відповідно до ч.ч.1, 2 п.8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки з постачальниками відповідних послуг.

У листі від 30.06.2011 року за № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що "...деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів)".

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Постановою Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 запроваджено Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги та затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення).

Згідно із пунктом 3 Положення управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі - уповноважені органи):

- організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної у пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги;

- ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1-пільга", в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

- вносять до Реєстру відповідні уточнення у разі визнання такими, що втратили чинність, чи зупинення дії законодавчих актів, на підставі яких пільговики отримують пільги;

- надають консультації пільговикам, підприємствам та організаціям, що надають послуги.

Відповідно до частини 1 пункту 10 Положення підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Пунктом 11 Положення визначено, що уповноважений орган щомісяця:

1) звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації;

2) після проведення розрахунків з підприємствами та організаціями, що надають послуги, складає:

- реєстр погашення заборгованості перед підприємствами та організаціями, що надають послуги, згідно з формою "5-пільга" та реєстр розрахунків згідно з формою "7-пільга";

- акти звіряння розрахунків за надані пільговикам послуги згідно з формою "3-пільга";

3) до 15 числа подає:

- фінансовим органам районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських рад акти звіряння розрахунків згідно з формою "3-пільга";

- Міністерству соціальної політики Автономної Республіки Крим, головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій звіти згідно з формами "4-пільга" та "6-пільга".

Як свідчать матеріали справи, ПАТ "Укртелеком" в особі Сумської філії ПАТ "Укртелеком" з січня 2016 року по грудень 2016 року надавало телекомунікаційні послуги на пільгових умовах громадянам м. Білопілля та Білопільського району Сумської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги на загальну суму 183733, 04 грн.

На виконання п.10 «Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги» позивач подавав на паперових та електронних носіях відповідачеві розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці.

Поіменні списки абонентів за формою "2-пільга" щомісячно надсилались позивачем на електронну адресу відповідача (info19@dszn.sm.gov.ua.), що підтверджується витягами з електронної пошти позивача щодо відправлення вихідних повідомлень на адресу info19@dszn.sm.gov.ua.

Відповідач повинен був щомісяця звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі з отриманою від позивача інформацією, та здійснювати розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався, зокрема, на те, що фінансування видатків на надання послуг зв'язку за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на 2016 рік, не передбачалось. Управління не може бути розпорядником коштів на фінансування видатків на надання пільг з послуг зв'язку, оскільки кошти з державного бюджету виділені не були.

Однак, колегія суддів не приймає зазначені заперечення відповідача, з огляду на те, що як вірно зазначено судом першої інстанції, законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Також відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції" національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію.

Так, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року та у справі "Бакалов проти України" від 30.11.2004 року зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 року у справі № 11/446, від 15.05.2012 року у справі № 3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 року у справі № 15/5027/715/2011.

За таких обставин, відповідач відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2017 у справі №826/8975/16 за позовом Славутської міської ради Хмельницької області до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною бездіяльності відповідача, визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України, що полягає у невжитті заходів щодо розробки проекту закону про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» в частині надання субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію пільг за пільговий проїзд окремих категорій громадян, з огляду на те, що предметом розгляду зазначеної справи було саме визнання протиправною бездіяльності відповідача. Предметом позову у справі №920/306/17 є стягнення коштів з особи уповноваженої на здійснення відповідних дій.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо обґрунтованості вимог позивача щодо стягнення з відповідача 178808,04 грн заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, у зв'язку з чим позовні вимоги правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до приписів ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення по даній справі, тому рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2017 у справі № 920/306/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білопільської районної державної адміністрації залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 12.06.2017 у справі № 920/306/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 17.10.2017

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Пуль О.А.

Суддя Шевель О. В.