Постанова № 69545666, 11.10.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.10.2017 справа №908/1057/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: суддіОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 за довіреністю ОСОБА_5 за довіреністю Товариства з обмеженою відповідальністю Ексимгаз, м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від26.07.2017р. (повний текст складено та підписано 28.07.2017р.) у справі№ 908/1057/17 (суддя Азізбекян Т.А.) за позовомДержавного підприємства Наукововиробничий комплекс газотурбобудування Зоря- Машпроект, м. Миколаїв до Товариства з обмеженою відповідальністю Ексимгаз, м.Запоріжжяпростягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.07.2017р. у справі №908/1057/17 позовні вимоги Державного підприємства Наукововиробничий комплекс газотурбобудування Зоря- Машпроект, м. Миколаїв до Товариства з обмеженою відповідальністю Ексимгаз, м.Запоріжжя про стягнення різниці вартості недопоставленого газу у розмірі 48 939,95 грн., пені у розмірі 6 117,49 грн. та штрафу у розмірі 3 425,80 грн. задоволені частково: з відповідача на користь позивача стягнуто різницю вартості недопоставленого природного газу у розмірі 48 939,95 грн. та витрати по сплаті судового збору. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Товариством з обмеженою відповідальністю Ексимгаз, м.Запоріжжя подана апеляційна скарга, відповідно до якої останнє просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, підставою для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає необгрунтованість задоволення судом першої інстанції позовних вимог в частині стягнення різниці вартості недопоставленого природного газу, оскільки на думку відповідача, позивачем порушено умови п. 4.3.2 Договору постачання природного газу №ПГ 044/16-МГ-ЛВУМГ від 28.12.2015р., який вказує на обовязковість та погодженість нової ціни на природний газ для споживача, а відтак, ТОВ Ексимгаз правомірно збільшено ціну за природний газ у листопаді грудні 2016р.

Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, про що також зазначив у наданих суду запереченнях.

Скаржник підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення суду перішої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову.

При цьому, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до розгляду господарським судом Миколаївської області господарської справи №915/840/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ексимгаз, м.Запоріжжя до відповідача Державного підприємства Наукововиробничий комплекс газотурбобудування Зоря- Машпроект, м. Миколаїв про внесення змін до договору на постачання природного газу №ПГ 044/16-МГ-ЛВУМГ від 28.12.2015р. апеляційний суд залишає без задоволення, оскільки приписами статті 79 ГПК України встановлено, що господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

В свою чергу, розгляд в іншому господарському суді спору про внесення змін до договору на постачання природного газу №ПГ 044/16-МГ-ЛВУМГ від 28.12.2015р. за будь-яких обставин не впливає на можливість оцінки законності оскаржуваного рішення в контексті поточної і чинної редакції такого договору.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Державне підприємство Наукововиробничий комплекс газотурбобудування Зоря- Машпроект, м. Миколаїв звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Ексимгаз, м.Запоріжжя про стягнення різниці вартості недопоставленого газу у розмірі 48 939,95 грн., пені у розмірі 6117,49 грн. та штрафу у розмірі 3425,80 грн.

Позовні вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю Ексимгаз, м.Запоріжжя обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на постачання природного газу №ПГ 044/16-МГ-ЛВУМГ від 28.12.2015р. позивач перерахував відповідачу попередню оплату за природний газ за листопад грудень 2016року у розмірі 284 419,20 грн., проте останній поставив газ у меншому обсязі, ніж той, що був обумовлений договором, у зв'язку з чим останній просив стягнути різницю між сумою попередньої оплати та вартістю фактично поставленого газу, нарахувавши на зазначену суму пеню у розмірі 6117,49 грн. та штраф в розмірі 7% недопоставленого товару 3425,80 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором на постачання природного газу №ПГ 044/16-МГ-ЛВУМГ від 28.12.2015р. В частині вимог щодо стягнення пені та штрафу суд першої інстанції відмовив у звязку з відсутністю вини відповідача в недопоставці газу, у звязку з чим підстави для застосування до відповідача штрафних санкцій відсутні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Так, 28.12.2015 р. між Державним підприємством Науково-виробничий комплекс газотурбобудування Зоря - Машпроект (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЕКСИМГАЗ (постачальник) укладено договір постачання природного газу №ПГ-044/16-МГ-ЛВУМГ, відповідно до умов якого постачальник зобовязується поставити споживачу з 01 січня по 31 грудня 2016 року включно природний газ для власного використання з транспортуванням магістральними трубопроводами (далі товар, товар скорочено іменується також як Газ), а споживач зобовязується прийняти та оплатити товар у відповідності до умов даного договору. (пункт 1.1.)

Пунктом 1.2. договору визначено загальний обсяг товару, що підлягає поставці (для спорт комплексу) 194,00 тис. куб. м., у тому числі по місяцях (тис. куб.м.): січень 30,0; лютий 30,0; березень 24,0; квітень 19,0; травень 13,0; червень 9,0; липень 3,5; серпень 3,5; вересень 6,0; жовтень 13,0; листопад 16,5; грудень 26,5.

Згідно з п. 1.3 договору обсяги закупівлі можуть бути зменшені у звязку із зменшенням фактичного обсягу видатків споживача.

За умовами пунктів 2.1.1 - 2.2.1 договору обєм природного газу, що має бути поставлений постачальником, підтверджується на підставі письмових оригінальних заявок споживача, які подаються не пізніше 20 числа місяця, що передує місяцю поставки. Дані заявки є невідємною частиною договору. У разі відсутності письмової заявки, підтвердженим обємом природного газу є плановий обєм, визначений пунктом 1.2 договору. У випадку, якщо місячний обєм споживання природного газу споживачем зменшується або збільшується +-5,0 відсотків порівняно із замовленим обємом, споживач повинен письмово, шляхом вручення письмової заявки, повідомити про це постачальника не пізніше 20-го числа місяця споживання. У випадку неподання споживачем письмової оригінальної заявки у строк, встановлений п. 2.2 даного договору, обєм природного газу, що поставлений постачальником, підтверджується щомісячними актами приймання-передачі природного газу, оформленими згідно з розділом 3 даного договору, та підлягає оплаті споживачем в порядку, встановленому даним договором.

Згідно з п. 3.3 договору приймання-передача природного газу, поставленого постачальником та прийнятого споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі, які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Відповідно до п. 5.1.1 договору споживач зобовязаний сплатити вартість місячного обєму природного газу на рахунок постачальника на наступних умовах:

- 30% вартості до 05 числа місяця, в якому здійснюється поставка природного газу;

- 30% вартості до 15 числа місяця, в якому здійснюється поставка природного газу;

- 40% вартості до 27 числа місяця, в якому здійснюється поставка природного газу.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє по 31 .12.2016р. включно, а в частині невиконаних зобовязань до їх повного виконання. (п. 9.1 договору)

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами підписано додаткові угоди №1 від 04.01.2016 р., №2 від 01.04.2016 р., №3 від 04.05.2016 р., №4 від 02.06.2016 р., №5 від 01.08.2016 р., №6 від 12.09.2016 р., №7 від 17.10.2016 р., якими сторонами вносилися зміни до договору, зокрема щодо ціни постачаємого газу.

Додатковою угодою №7 від 17.10.2016 р. узгоджено ціну природного газу, який планується до постачання у жовтні 2016 року, яку споживач сплачує постачальнику за 1000,0 кубічних метрів природного газу, в розмірі 5512,00 грн., крім того ПДВ 1102,40 грн., а разом 6614,40 грн.

Як встановлено господарським судом, між сторонами велось листування стосовно укладення додаткових угод до договору (додаткові угоди №8 та №9), якими відповідач пропонував збільшити ціну на природний газ у листопаді 2016 року та у грудні 2016року, однак вказані додаткові угоди №8 та №9 не були підписані позивачем. (а.с.34-37)

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, відповідно до узгоджених в п. 1.2 договору планових обсягів поставок газу (листопад - 16,5 тис.куб.м., грудень - 26,5 тис. куб.м.) та виходячи з ціни на газ, узгодженої в додатковій угоді №7 від 17.10.2016 р. (6614,40 грн. з ПДВ), здійснено часткову оплату вартості природного газу, а саме:

- за листопад 2016 року в розмірі 109137,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №13080 від 24.11.2016 р. на суму 32741,28 грн., №13076 від 24.11.2016 р. на суму 32741,28 грн., №13171 від 25.11.2016 р. на суму 43655,04 грн.;

- за грудень 2016 року в розмірі 175281,60 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №13477 від 02.12.2016 р. на суму 52584,48 грн., №13946 від 14.12.2016 р. на суму 52584,48 грн., №14320 від 22.12.2016 р. на суму 70112,64 грн. (а.с.29-33)

В свою чергу, у листопаді 2016 року відповідачем поставлено позивачу природний газ в обсязі 17,197 тис. куб.м., що на 0,697 тис. куб.м. більше, ніж передбачено в п. 1.2 договору, що підтверджується актом приймання передачі про фактичний обєм розподіленого та спожитого природного газу від 30.11.2016р.; у грудні 2016 року (спорт комплекс) 18,404 тис. куб.м., що на 8,096тис. куб.м. менше, ніж передбачено договором (акт наданих послуг з розподілу природного газу №МКП00019980 від 31.12.2016 р. та акт про фактичні обсяги спожитого (протранспортованого) газу від 31.12.2016 р.)

За розрахунком позивача, з урахуванням надмірно поставленого в листопаді 2016 року обсягу газу, обсяг недопоставленого в грудні 2016 року природного газу складає: 26,5 тис. куб.м. (заявлений обсяг згідно з п. 1.2 договору) 18,404 тис. куб.м. (фактично поставлений обсяг газу в грудні 2016 року) - 0,697 тис. куб.м (надмірно поставлений обсяг газу в листопаді 2016 року) = 7,399 тис. куб. м. Таким чином, вартість обсягу недопоставленого газу згідно останньої узгодженої ціни на газ (6614,40 грн. з ПДВ) за розрахунком позивача складає: 7,399 тис. куб. м. х 6614,40 грн. з ПДВ = 48939,95 грн.

Претензією вих. №17/1-812 від 31.01.2017 р. позивач звернувся до відповідача про повернення різниці вартості оплаченого, але не поставленого газу та сплату пені за недопоставку товару. (а.с.43)

Однак, відповідач у відповіді на претензію (лист вих. №74 від 24.02.2017 р. а.с.48-49) не визнав вимог позивача та наполягав на укладенні додаткових угод №8 та №9 до договору про збільшення ціни на газ у листопаді - грудні 2016 року.

Враховуючи вказані обставини позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача різниці вартості недопоставленого природного газу в сумі 48 939,95 грн. та штрафних санкцій у розмірі 9543,29 грн., з яких: пеня за 125 днів прострочення поставки товару - 6117,49 грн. та штраф в розмірі 7% недопоставленого товару 3425,80 грн.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; також сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного кодексу України).

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, правовідносини за яким регулюються ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України та до якого згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 189 Господарського кодексу України встановлено, що ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування.

Ціна є істотною умовою господарського договору.

Субєкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Частиною 2 статті 12 Закону України від 09.04.2015р. № 329-VIII Про ринок природного газу передбачено, що постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

У даному випадку ціна на поставку природного газу є вільною, тобто такою, що встановлюється між постачальником та споживачем.

Пунктом 4.3. договору визначено, що зміна ціни природного газу відповідно до п.п. 4.3.2. даного договору, визначається в додаткових угодах до даного договору, в звязку з тим, що зміна ціни може відбуватись як в бік збільшення, так і в бік зменшення, ціна договору підлягає зміненню в залежності та пропорційно таким змінам.

За умовами п. 4.3.2 договору зміна ціни на природний газ, в тому числі протягом місяця споживання, відбувається у звязку із набранням чинності відповідних нормативно-правових актів органів державної влади, наказів НАК Нафтогаз України, власниками ресурсу газу, які впливають на ціну природного газу, в тому числі граничного рівня цін на природний газ та тарифів на транспортування і розподіл природного газу, є встановленою для споживача, їм погодженою та обовязковою для розрахунків між сторонами за цим договором.

Відповідно до п. 4.3.1 договору в разі незгоди споживача з встановленою ціною, крім випадків, передбачених п. 4.3.2, додаткова угода не підписується, а споживач зобовязується надати постачальнику листа, погодженого з газорозподільним підприємством, про зняття обсягів природного газу в даному місяці постачання, погодженого з оператором Єдиної газотранспортної системи протягом 3 робочих днів з моменту недосягнення згоди про зміну ціни на природний газ.

Таким чином, відповідно до зазначених умов договору у випадку зміни ціни на газ відповідно до п. 4.3.2 договору ціна на газ змінюється не автоматично, як вважає відповідач, а шляхом підписання додаткової угоди, підписання якої є обовязковим для споживача.

Отже, з огляду на зазначене, відповідачем не доведено правових підстав для застосування до розрахунків сторін запропонованих цін на природний газ у листопаді грудні 2016 року. Відтак, після отримання відповідачем попередньої оплати за газ в повному обсязі, поставка товару мала відбуватися за узгодженою сторонами ціною, а можлива зміна ціни на газ тільки шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а не в односторонньому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосуванню підлягає остання погоджена сторонами ціна на газ в розмірі 6614,40 грн. з ПДВ. (Додаткова угода № 7 від 17.10.2016р.)

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п. 1.2 договору сторонами узгоджено строк поставки спірного обсягу газу грудень 2016 року.

Згідно з ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Таким чином, замовлений обсяг поставки газу повинен бути поставлений до кінця відповідного місяця поставки, в даному випадку до 31 грудня 2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи те, що до кінця грудня 2016 року відповідач не поставив позивачу весь оплачений обсяг газу, а договір припинив свою дію 31.12.2016 р. і пролонгований не був, у відповідача відсутні правові підстави утримувати сплачені позивачем за газ грошові кошти в сумі 48939,95 грн., у звязку з чим у останнього виникло зобовязання з повернення позивачу різниці вартості попередньо оплаченого, але непоставленого газу.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача різниці вартості оплаченого, але непоставленого природного газу у розмірі 48 939,95 грн.

Також, позивач просив стягнути з відповідача пеню за 125 днів прострочення поставки газу в розмірі 6117,49 грн. та штраф в розмірі 7% недопоставленого товару 3425,80 грн. на підставі 6.3 договору.

Судом першої інстанції відмовлено у стягненні зазначеного розміру пені та штрафу з посиланням на ст.ст. 610, 614 Цивільного кодексу України та зазначено, що відповідачем вживались всі залежних від нього заходів щодо належного виконання зобовязання, а відтак вина відповідача у даному випадку відсутня.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірним висновок господарського суду з огляду на наступне.

Згідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частинами 1, 2 ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як зазначено вище, відповідачем поставлено, а позивачем спожито у грудні 2016 року (спорт комплекс) 18,404 тис. куб.м., що підтверджується актом наданих послуг з розподілу природного газу №МКП00019980 від 31.12.2016 р. та актом про фактичні обсяги спожитого (протранспортованого) газу від 31.12.2016 р.

Вказані акти складені між Публічним акціонерним товариством про газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз» (Оператор ГРМ) та Державним підприємством Наукововиробничий комплекс газотурбобудування Зоря- Машпроект (Споживач).

Таким чином, відповідач з обєктивних причин був позбавлений можливості поставити позивачу більший обсяг природного газу, ніж було виділено оператором газорозподільної системи у вказаному місяці.

При цьому, жодних заявок з вимогою про допоставку більшого обсягу природного газу від позивача не надходило.

За таких обставин, доводи скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 26.07.2017р. у справі №908/1057/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Ексимгаз, м.Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 26 липня 2017 р. у справі № 908/1057/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Зубченко І.В.

ОСОБА_3