Рішення № 69541643, 04.10.2017, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1714/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2017 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., при секретарі Токаревій В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Низівської селищної ради Сумського району Сумської області, третя особа: Сумське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області про визнання угоди трудовим договором, стягнення матеріального забезпечення з тимчасової втрати працездатності, скасування розпорядження селищного голови, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної та матеріальної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи його тим, що Низівською селищною радою Сумського району в особі сільського голови з одного боку та позивачем з іншого боку 22 березня 2016 року було укладено безстроковий трудовий договір ( трудова угода), згідно якої позивач брав на себе зобов'язання виконати всі роботи з благоустрою території Низівської селищної ради (на ставку посади робітника з благоустрою) з 22.03.2016 року. Низівська селищна рада, в свою чергу, зобовязалася забезпечити позивача всім необхідним для виконання роботи та оплатити роботу. Відповідно п. 2.2. Угоди, за виконані роботи з благоустрою території Низівської селищної ради виплачується заробітна плата в сумі 2000 грн. 00 коп. Того ж дня, 22 березня 2016 р. до трудової книжки позивача було внесено запис, в якому зазначено, що позивач прийнятий робітником з благоустрою Низівської селищної ради, згідно розпорядження селищного голови № 20 від 22.03.2016 р. Позивач був впевнений, що працює саме по трудовому договору, оскільки підписав Трудову угоду та надав відповідачу свою трудову книжку, яка протягом часу його роботи зберігалася в Низівській селищній раді. 27 березня 2017 року позивача направили для робіт по благоустрою на кладовище (вирубка дерев та кущів). Роботи мали проводитися за допомогою бензопили; оскільки на дворі було вітряно та йшов дощ, позивач заливав бензин в бензопилу в котельні, яка фактично була його робочим місцем, де зберігався його інвентар та одяг. В цей час бензин вилився позивачу на руку і від близькості до вогню загорівся, внаслідок чого позивач отримав тяжкий опік кисті руки. З 27 березня 2017 року він перебував на лікарняному та продовжує перебувати по день подачі позову. 02 червня 2017 року позивачем було отримано свою трудову книжку, яку відповідач направив йому поштою. В трудовій книжці міститься запис від 31 травня 2017 року про звільнення з посади в звязку з закінченням трудової угоди ст. 36 п.8 КЗпП України. Позичав вважав, що між ним та позивачем був укладений саме трудовий договір, а не трудова угода. Після вказаного випадку позивач знаходився в лікарні 47 днів, але відповідач відмовив йому в обрахуванні листка непрацездатності та виплаті лікарняних. Крім того, позивач не погоджується з формулюванням його звільнення «в звязку з закінченням трудової угоди ст. 36, п.8 КЗпП України», оскільки дана норма передбачає підстави розірвання контракту, а він не входить до категорії осіб, з якими може бути укладений контракт. Окрім того, позивач був звільнений в період своєї непрацездатності, тобто перебування на лікарняному. Позивач вважав, що під час отримання виробничої травми він знаходився в трудових відносинах з відповідачем, звільнений з порушенням чинного законодавства, тому просив постановити рішення про визнання угоди трудовим договором, стягнення матеріального забезпечення з тимчасової втрати працездатності, скасування розпорядження селищного голови від 31 травня 2017 року №46 про звільнення з посади, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди в сумі 15000 гривень та 14928, 49 грн. матеріальної шкоди , повязаної з придбання ліків.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючи на те, що ОСОБА_1 працював в Низівській селищній раді по цивільно-правовим договорам та звільнений у зв'язку із закінченням терміну дії останнього (договір від 22.03.2016 року, договір від 01.08.2016 року, договір від 30.12.2016 року). За вказаними договорами позивач виконував певні роботи з благоустрою території Низівської селищної ради. В штатних розписах Низівської селищної ради на 2006-2007 роки не передбачено посади працівника з благоустрою, тому позивач і не міг працювати в сільській раді за трудовим договором. Крім того, в штаті Низівської селищної ради взагалі відсутня будь-яка вільна вакансія, а відтак укладення з позивачем трудового договору як станом на 22.03.2016 року так і протягом 2016-2017 років не було можливим. Позивачеві оплата роботи здійснювалася не за відповідним тарифом чи посадовим окладом, крім того йоплати його праці не включала ніяких надбавок та доплат, премій, передбачених системою оплати праці, а здійснювалася за домовленістю сторін в тому розмірі, який було обумовлено у трудових угодах, які не є трудовими договорами. Договори, що були укладені із ОСОБА_1 не містять ознак трудових договорів, зокрема, обов'язку виконавця бути присутнім у селищній раді у визначені робочі години; обов'язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу. Зважаючи на викладене, Низівською селищною радою як Замовником згідно вищезазначених договорів оплачувався не процес праці, а його результат, який визначався після закінчення роботи та оформлювався у відповідних актах приймання виконаних робіт, на підставі яких позивачу проводилась оплата виконаної роботи з відрахуванням обов'язкових платежів та зборів, що характерно для цивільно-правових угод. В свою чергу, для позивача не встановлювався графік роботи та посадові обов'язки, позивач не підлягав обліку в табелях обліку використання робочого часу, не тримував заробітню плату. Враховуючи вищевикладене, між сторонами склалися саме цивільнщ-правові договірні відносини, а не трудові відносини, а тому вимога позивача про визнання трудової угоди трудовим договором не підлягає задоволенню. Оскільки інші позовні вимоги є похідними від вимоги про визнання трудовою угоди трудовим договором, вони також не підлягають задоволенню.

Представник Сумського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області в судовому засіданні покладалась на розсуд суду.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності з статтею 3 Цивільного кодексу України свобода договору є однією з основних засад цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.( ст. 627 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків( ст. 626 ЦК України).

Судом встановлено, що 22 березня 2016 року Низівською селищною радою Сумського району в особі сільського голови з одного боку та ОСОБА_1 з іншого боку було укладено трудову угоду, у відповідності з якою сільська рада( відповідач по справі) доручає, а виконавець( позивач по справі) бере на себе зобовязання виконати всі роботи з благоустрою території Низівської селищної ради (на ставку посади робітника з благоустрою) з 22.03.2016 року. Низівська селищна рада зобовязалася забезпечити позивача всім необхідним для виконання роботи, передбаченої цією угодою. Замовник зобовязаний своєчасно прийняти й оплатити роботу в розмірі 2000 гривень. У випадку порушення однієї із сторін зобовязань з угодою інша сторона має право розірвати його в односторонньому порядку. ( ар.с.9).

Аналогічні угоди укладалися між сторонами також 01.08.2016 року та 30.12.2016 року( ар. с. 32,33).

Позивач належним чином виконав свої обов'язки за цими угодами, про що сторони складали відповідні акти приймання - передачі виконаних робіт ( ар. с. 35-46).

На виконання укладеної між сторонами угоди, 27 березня 2017 року позивача направили для робіт по благоустрою на кладовище (вирубка дерев та кущів). Роботи мали проводитися за допомогою бензопили; оскільки на дворі було вітряно та йшов дощ, позивач заливав бензин в бензопилу в котельні, де зберігався його інвентар та одяг. В цей час бензин вилився позивачу на руку і від близькості до вогню загорівся, внаслідок чого позивач отримав тяжкий опік кисті руки. З 27 березня 2017 року позивач перебував на лікарняному.

02 червня 2017 року позивачем було отримано свою трудову книжку, яку відповідач направив йому поштою. В трудовій книжці міститься запис від 31 травня 2017 року про звільнення з посади в звязку з закінченням трудової угоди (ст. 36 п.8 КЗпП України).

В подальшому Низівською селищною радою позивачу було відмовлено в обрахуванні листка непрацездатності з посиланням та те, що позивач не входить до кола осіб, які підлягають страхуванню у звязку з тимчасовою втратою працездатності, оскільки не працював у відповідача на умовах трудового договору і не підлягає страхуванню у звязку з тимчасовою втратою працездатності, як це передбачено статтею 18 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування»( ар.с.10).

Дослідивши правову природу укладеної між сторонами угоди від 22 березня 2016 року, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходить з того, що укладена між сторонами оспорювана трудова угода не є трудовим договором в розумінні статті 21 КЗпП України, а є цивільно-правовою угодою.

У відповідності з ст. 21 Кодексу Законів про працю Українитрудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, дотримуючись внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Цивільно-правовий договір - це угода між організацією (підприємством, установою тощо) і громадянином на виконання останнім певної роботи (а саме: договір підряду, договір доручення тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

У відповідності з ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні (цивільно-правові) відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

Отже, основною ознакою, яка відрізняє трудові відносини від підрядних є те, щотрудове законодавство регулює процес трудової діяльності, її організації, аза цивільно-правовим договоромпроцес організації трудової діяльності залишається поза його межами,метою договору є отримання певного матеріального результату. Підрядник, на відміну від працівника, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує і виконує свою роботу.

Судом же встановлено, що ОСОБА_1 з заявою про прийняття на роботу до Низівської сільської ради не звертався, не приймався на роботу за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; йому не розяснювались його права і обов'язки, відповідач не інформував ОСОБА_1 під розписку про умови праці, про суттєві умови трудового договору, зокрема, щодо заробітної плати, йому не визначалося певне робоче місце, ОСОБА_1 не розяснювались його права на пільги і компенсації.

Крім того, затрудовим договором працівник має виконувати вимоги внутрішнього трудового розпорядку, встановлені адміністрацією підприємства, де він працює, дотримуватися трудової дисципліни (ст.ст. 139-152 КЗпП України), на роботодавця покладається низка обов'язків щодо працівника, які підлягають виконанню незалежно від змісту трудового договору, а за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст. 837 ЦК України). При цьомуу цивільно-правових відносинах діє принцип свободи договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 327 ЦК України).

Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами, тобто нормамиКЗпП Українита інших актів трудового законодавства, що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг (підрядника) у цивільно-правових відносинах визначається сторонами у договорі або чинним законодавством України, зокрема нормамиЦК України.

Умовами трудової угоди, укладеної між сторонами 22 березня 2016 року, передбачено, що замовник ( відповідач по справі) доручає, а виконавець ( позивач по справі) бере на себе зобовязання виконати всі роботи з благоустрою території Низівської селищної ради.( п.1.1 Угоди). Низівська селищна рада зобовязалася забезпечити позивача всім необхідним для виконання роботи, передбаченої цією угодою. Замовник зобовязаний своєчасно прийняти й оплатити роботу в розмірі 2000 гривень. У випадку порушення однієї із сторін зобовязань з угодою інша сторона має право розірвати його в односторонньому порядку. ( ар.с.9).

Зазначені умови притаманні саме договору підряду, а не трудовому договору.

Відповідно д пункту 3.1 укладеної між сторонами трудової угоди ( ар.с. 9), сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобовязань відповідно до чинного законодавства.

Отже, сторони фактично погодили обсяг відповідальності, відмінний від норм трудового законодавства та встановили відповідальність позивача на рівні саме цивільно-правових, а не трудових відносин.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Низівської селищної ради відповідно до п. 5 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затверджено структуру Низівської селищної ради, гранична чисельність працівників у загальній кількості 9, 25 штатних одиниць. Низівським селищним головою затверджено штатний розпис працівників апарату Низівської селищної ради на 2016 рік, згідно якого штат селищної ради складає 9,25 штатних одиниць, а саме:

Низівським селищним головою затверджено Штатний розпис працівників апарату Низівської селищної ради на 2016 рік, згідно якого штат селищної ради складає 9,25 одиниць і до якого входять наступні посади: селищний голова; секретар селищної ради; головний бухгалтер спеціаліст І категорії; діловод; касир; спеціаліст ІІ категорії; спеціаліст; сторож; прибиральник службових приміщень.

Аналогічний штат Низівської селищної ради було затверджено Низівським селищним головою і на 2017 рік.

Саме штатний розпис є документом, який установлює на підприємстві, в установі, організації структуру, штати і посадові оклади працівників, містить назву посад, чисельність працівників.

В штатних розписах Низівської селищної ради на 2006-2007 роки взагалі не передбачено посади працівника з благоустрою.

Крім того, в штаті Низівської селищної ради взагалі відсутня будь-яка вільна вакансія. Розмір оплати праці в договорі визначений в розмірі 2000 гривень, однак заробітна плата в такому розмірі не передбачена штатним розписом для будь-якої посади. Отже, хоча в трудовій угоді ( ар.с.9) і використовується словосполучення «заробітна плата», однак фактично це є оплатою за виконання цивільно-правового договору. Отже, хоча укладений між сторонами цивільно-правовий договір і названий трудовою угодою, однак сама назва договору не змінює суті договірних цивільно -правових відносин сторін договору.

Та обставина, що в трудовій книжці позивача відповідачем зроблений запис про прийняття на роботу ОСОБА_1 робітником з благоустрою ( розпорядження селищного голови №20 від 22 березня 2016 року) та про звільнення позивача з посади на підставі ст. 36 п.8 КЗпП України (розпорядження селищного голови від 31 травня 2017 року) не може бути підставою для задоволення позову, оскільки у записах у трудову книжку позивача є посилання на те, що позивач був прийнятий на роботу саме на підставі трудової угоди і звільнений з роботи саме по закінченню трудової угоди, а не трудового договору ( ар.с.7).

Представник відповідача в судовому засіданні послався на те, що законодавство не містить заборону вносити в трудові книжки записів про роботу на підставі трудової угоди. Зазвичай у трудовій книжці не робиться запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами. Водночас відповідно до п. «а» ч. 3ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію. Представник відповідача зазначив, що запис до трудової книжки позивачу було здійснено на його прохання, щоб в подальшому ця трудова діяльність зарахувалася йому до стажу роботи, оскільки відповідно до чинного законодавства робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків зараховується до страхового стажу роботи, що дає право на трудову пенсію.

Про те, що між сторонами виникли саме цивільно правові, а не трудові правовідносини, свідчить факт укладання між сторонами інших аналогічних договорів: договору від 01.08.2016 року, яким оплата за обумовлену угодою роботу становить 2500 грн., за договором від 30.12.2016 року, яким оплата за обумовлену угодою роботу в розмірі 3200 грн.

Тобто, позивачеві оплата роботи здійснювалася не за відповідним тарифом чи посадовим окладом, не включала ніяких надбавок та доплат, премій, передбачених системою оплати праці, а здійснювалася за домовленістю сторін в тому розмірі, який було обумовлено у вищезазначених цивільно-првових договорах.

Договори, що укладені із ОСОБА_1 не містять ознак трудових договорів, зокрема обовязку виконавця бути присутнім у селищній раді у визначені робочі години; обовязку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу тощо.

Зазначені обставини свідчать про те, що між ОСОБА_1 та селищною радою був укладений саме цивільно-правовий договір, тому немає підстав для застосування до правовідносин, що виникли між сторонами, саме трудового, а не цивільного законодавства.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині визнання укладеної між сторонами трудової угоди трудовим договором.

Відтак, суд вважає за необхідне відмовити і в задоволенні всіх інших позовних вимог, які є похідними від основної вимоги, у задоволенні якої відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 213, 214, 215, 10, 60 ЦПК України, статтею 43 Конституції України, ст. ст. 3, 15, 22, 6, 626, 627 ЦК України, ст.ст.21,23,36,39-1,233, 235 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Низівської селищної ради Сумського району Сумської області, третя особа: Сумське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Сумській області про визнання угоди трудовим договором, стягнення матеріального забезпечення з тимчасової втрати працездатності, скасування розпорядження селищного голови, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної та матеріальної шкоди за безпідставністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Сумської області через Сумський районний суд Сумської області протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано.

Суддя