Рішення № 69541419, 10.10.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7212/17

Номер справи місцевого суду: 509/1798/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Комлевої О.С.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Цихиселі Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 серпня 2017 року у цивільній справі за позовом Чорноморського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_3 про стягнення надмірно виплаченої заробітної плати,

встановила:

У травні 2017 року представник Чорноморського обєднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (далі - Чорноморського ОУПФУ) звернувся до суду із позовом, в якому зазначив, що ОСОБА_3 працювала в управлінні Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі з 08.10.2007 року на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій з 01.09.2015 року. На даний час звільнена з посади головного спеціаліста Овідіопольського відділу обслуговування громадян обєднаного управління.

Кожні 2 роки головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області в управлінні проводиться внутрішній аудит, при якому вибірково перевіряються певні напрями та періоди роботи кожного структурного підрозділу управління.

Аудитом, який відбувався в управлінні з 11.03.2014 по 20.03.2014 року було виявлено переплату заробітної плати у зв'язку з невірним розрахунком індексації заробітної плати по ОСОБА_3, яка 12.06.2014 року надала заяву, чим погодилася на утримання з її заробітної плати переплати індексації щомісячно в розмірі 50 грн. Вказаною заявою ОСОБА_3 визнала, що переплата індексації виникла в результаті арифметичної помилки та що кошти отримала саме вона.

27.01.2016 року за № 39 ОСОБА_3 надала заяву, згідно якої вона просила припинити утримувати з її заробітної плати переплату індексації.

З 12.06.2014 року по 01.02.2016 року з заробітної плати ОСОБА_3 в погашення заборгованості по переплаті індексації було утримано 1000 грн., заборгованість ОСОБА_3 перед обєднаним управлінням становить 11 000,71 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідача вказану суму грошових коштів.

Відповідач позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, а також просила застосувати до даного позову строки позовної давності, оскільки на її думку, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду із зазначеним вище позовом.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 серпня 2017 року позовні вимоги Чорноморського ОУПФУ були задоволені.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 ставить питання про скасування даного судового рішення із ухваленням нового про відмову у задоволенні повних вимог Чорноморського ОУПФУ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Так, при ухваленні судового рішення, судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до ст. 127 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України, а саме, у разі:

повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган вправі видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми;

звільнення працівника до закінчення того робочого року, в рахунок якого він вже одержав відпустку, за невідроблені дні відпустки;

відшкодування шкоди, завданої з вини працівника підприємству, установі, організації (ст. 136 КЗпП України).

У відповідності до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 р. № 13 при вирішенні спорів, повязаних із застосуванням ст. 127 КЗпП України, суди мають враховувати, що вимоги про повернення працівником авансу, виданого в рахунок заробітної плати, і сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок, а також погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження, переведення до іншої місцевості чи на господарські потреби, розглядаються судами в тому разі, коли роботодавець не має можливості провести відрахування із заробітної плати у звязку з тим, що працівник оспорює підстави і розмір останнього, або минув місячний строк для видання відповідного наказу (розпорядження), або з інших причин. До лічильних помилок належать неправильності в обчисленнях, дворазове нарахування заробітної плати за один і той самий період тощо. Не можуть вважатися ними не повязані з обчисленнями помилки в застосуванні закону та інших нормативно-правових актів, у тому числі колективного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, факт неправильного нарахування заробітної плати працівникам Овідіопольського управління Пенсійного фонду України в Одеській області, у тому числі відповідачу ОСОБА_3 був встановлений за результатами внутрішнього аудиту, проведеного у період з 14 березня 2014 р. по 20 березня 2014 р.

Таким чином, повернення переплати заробітної плати ОСОБА_3 у будь-якому випадку повинні були реалізуватися на підставі наказу (розпорядження) керівника Управління, виданого до 21 квітня 2014 року.

Однак, даний строк позивачем був пропущений.

Крім того, як випливає зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 127 КЗпП України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13, одним з випадків відрахувань із заробітної плати є лічильні помилки, що призвели до зайво виплачених сум.

Проте, з Інформації про результати оцінки використання коштів на утримання апарату управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі від 20 березня 2014 року № 15315202000, причиною переплати заробітної плати працівникам Управління, у тому числі відповідачу ОСОБА_3, є не лічильні помилки, а порушення п. 5 додатку 4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2003 р. № 1078, листа Міністерства соціальної політики України від 27 серпня 2012 р. № 261/10/136-12, щодо неправильного визначення базового місяця індексації, фіксованої суми індексації.

При цьому зазначені дії були вчинені не по вині ОСОБА_3, а по вині працівників бухгалтерії УПФУ в Овідіопольському районі.

Таким чином, слід дійти висновку про те, що відрахування із заробітної плати ОСОБА_3 сум переплаченої заробітної плати, що сталося в результаті незнання та/або неправильного застосування законодавства у сфері оплати праці працівниками бухгалтерії, є незаконним.

У даному випадку має місце трудове майнове правопорушення особи, котра здійснює нарахування заробітної плати, тобто невиконання або неналежне виконання покладених на неї трудових обовязків, в результаті чого підприємству, установі чи організації була завдана майнова шкода, що є підставою для її матеріальної відповідальності, а не відповідальності ОСОБА_3

Судом обгрунтовано зазначено, що з 15.05.2017 року ОСОБА_3 в Чорноморському обєднаному УПФУ Одеської області не працює - звільнена з займаної посади у звязку з скороченням чисельності і введення нового штатного розпису та структури управляння, відповідно до п.1 ст. 40 КЗпП України.

Що стосується заяви ОСОБА_3 від 12.06.2014 року, у відповідності до якої вона згідна на здійснення утримання із заробітної плати переплати індексації (а.с.19), то колегія суддів зазначає, що вказаною заявою ОСОБА_3 визнала факт, що переплата індексації виникла в результаті арифметичної помилки та що ці кошти отримала саме вона.

Проте, виплативши позивачу із своєї заробітної плати 1000 грн., в подальшому ОСОБА_3 відмовилась від відрахувань із її заробітної плати відрахувань, про що надала позивачу відповідну заяву від 27.01.2016 року (а.с.10).

У звязку з викладеним, у разі, якщо позивач вважав, що ОСОБА_3 завдала Чорноморському обєднаному УПФУ Одеської області матеріальної шкоди, то у відповідності до ч.3 ст.233 КЗпП України він мав право звернутись до суду з вимогами про стягнення з ОСОБА_3 надмірно виплачених грошових коштів протягом року з дня виявлення заподіяної працівником шкоди, тобто не пізніше 20.03.2015 року.

Враховуючи, що ОСОБА_3 12.06.2014 року написала заяву про свою згоду на відрахування із заробітної плати, а 27.01.2016 року заяву про відмову від дачі згоди на відрахування, то зазначені обставини також не дають права позивачу звернутись до суду після 21.03.2015 року.

Аналогічних правових позицій дотримується Верховний Суд України відповідно до ч. 2 п. 24 постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 р. № 13, згідно якої за ст. 233 КЗпП України роботодавець може звернутися із вимогами до працівника про стягнення зайво виплачених сум до суду протягом одного року з дня виникнення права на відрахування відповідних сум.

Враховуючи заяву ОСОБА_3 від 27.01.2016 року, можливо припустити, що у вказаний день у позивача виникло право на звернення до суду, у звязку з чим позивач мав право звернутись до суду не пізніше 27.01.2017 року.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з даним позовом лише 23.05.2017 року, тобто у всякому разі пропустив строк звернення до суду за захистом своїх прав.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне оскаржуване рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог не через пропуск строку звернення до суду з позовом, а через безпідставність позовних вимог, про що зазначено вище.

При цьому слід зазначити, що відповідно до ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Як було вказано вище, дана помилка виразилась в неправильному застосуванню законодавства у сфері оплати праці - в нарахуванні індексації заробітної плати і була допущена зі сторони працівника бухгалтерії, а не відповідача ОСОБА_3 та не вважається рахунковою помилкою, що підтверджено Інформацією про результати оцінки використання коштів на утримання апарату управління Пенсійного фонду України в Овідіопольському районі від 20 березня 2014 р. № 15315202000.

Недобросовісності відповідача ОСОБА_3 при отриманні вказаних коштів також не встановлено.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надала суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги його частково спростовують, оскільки рішення ухвалено не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права.

У звязку з цим, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду скасувати і ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Чорноморського обєднаного УПФУ в Одеській області до ОСОБА_3 про стягнення надмірно виплаченої заробітної плати, відмовити у повному обсязі.

Часткове задоволення апеляційної скарги полягає у тому, що її заявник ОСОБА_3 безпідставно посилалась в апеляційній скарзі на КАС України, в той час, як справа розглянута не в порядку адміністративного судочинства, а цивільного.

У відповідності до вимог, передбачених ст. 88 ЦПК України, та враховуючи, що органи ПФУ звільнені від сплати судового збору, колегія суддів вважає за необхідне судовий збір у сумі 1760 грн., сплачений ОСОБА_3 за подання апеляційної скарги, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

РішенняОвідіопольського районного суду Одеської області від 03 серпня 2017 року скасувати.

Ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Чорноморського обєднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_3 про стягнення надмірно виплаченої заробітної плати, відмовити у повному обсязі.

Судовий збір у сумі 1760 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят гривень), сплачений ОСОБА_3 за подання апеляційної скарги, компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції України.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_4

ОСОБА_2