Ухвала суду № 69540861, 12.10.2017, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/12956/17

Номер провадження 2/521/4727/17

У Х В А Л А

12 жовтня 2017 року Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Лічмана Л.Г.,

при секретарі – Тимофієнко Н.М.,

за участю представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради – ОСОБА_3,

розглянувши заяву представника Одеської міської ради – ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації, скасування державної реєстрації права власності та знесення об’єкта самочинного будівництва, -

В С Т А Н О В И В:

15.08.2017 р. Одеська міська рада звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси з зазначеною позовною заявою, у якій просить скасувати реєстрацію декларації про готовність об’єкта до експлуатації від 09.06.2016 р. № ОД 143161612177 щодо реконструкції магазину-бару, розташованого за адресою: м. Одеса, пл. Б. Дерев’янка, 2, без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані, зареєстрованому департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17.06.2016 р. № 30102136 (з відкриттям розділу) про державну реєстрацію права власності на магазин-бар, загальною площею 130,5 кв.м., розташований за адресою: м. Одеса, пл. Б. Дерев’янка, 2, за ОСОБА_5, прийняте державним реєстратором прав на нерухоме майно державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» ОСОБА_4; зобов’язати ОСОБА_5 за власний рахунок знести об’єкт самочинного будівництва магазин-бар за вказаною адресою.

Під час попереднього судового засідання представником позивача заявлено клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на магазин-бар, загальною площею 130, 5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, площа ОСОБА_6, 2, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 950841951101, який належить ОСОБА_5, а також шляхом заборони суб’єктам державної реєстрації прав, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об’єкта нерухомого майна.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача вказує, що між сторонами виник спір щодо правомірності здійснення ОСОБА_5 будівельних робіт на вказаному об’єкті, а предметом позову є зобов’язання ОСОБА_5 за власний рахунок знести вказаний магазин-бар, оскільки його збудовано самочинно. Крім того, предметом оскарження є набуття права власності ОСОБА_5 на цей об’єкт. Накладення арешту унеможливить його відчуження та виникнення пов’язаних із цим перешкод у виконанні рішення суду у випадку задоволення позовної заяви.

Представник відповідача ОСОБА_2 державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради проти задоволення клопотання про забезпечення позову не заперечував.

ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Дослідивши надані матеріали справи, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, в провадженні якого перебуває справа в день її надходження без повідомлення сторін.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі – Постанова) від 22 грудня 2006 року № 9 забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Пунктом 4 Постанови передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує ту обставину, що правомірність здійснення ОСОБА_5 будівельних робіт на спірному об’єкті та правомірність набуття права власності на магазин-бар, загальною площею 130, 5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, площа ОСОБА_6, 2, та зареєстровано за реєстраційним № 1112314651101 за ОСОБА_5 є предметом позову, а також, що у разі його відчуження іншій особі, виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог може бути утрудненим чи неможливим. Тому суд задовольняє заяву представника позивача про забезпечення позову у виді накладення арешту на зазначене нерухоме майно, що буде співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Одночасно у задоволенні прохання про забезпечення позову шляхом заборони суб’єктам державної реєстрації прав, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вказаного об’єкта нерухомого майна. слід відмовити. В даному випадку цей вид забезпечення позову поглинається арештом нежитлового приміщення.

Керуючись ст. 151-153 ЦПК України, -

С У Д

У Х В А Л И В :

Заяву представника Одеської міської ради – ОСОБА_1 а про забезпечення позову, – задовольнити частково.

Накласти арешт на магазин-бар, загальною площею 130, 5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, площа ОСОБА_6, 2, реєстраційний номер об’єкта нерухомого майна 950841951101, який належить ОСОБА_5.

В задоволенні заяви про забезпечення позову в іншій частині, – відмовити.

Копію ухвали негайно направити заявнику та заінтересованим особам у справі для відома, а також до ОСОБА_2 державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради для виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п’яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

С У Д Д Я: