Постанова № 69536985, 11.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 754/9915/17 Головуючий у 1-й інстанції: Клочко І.В.,

Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в міста Києві на постанову Деснянського районного суду міста Києва від 15 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про перерахунок пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулась до суду із адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - Відповідач) у якому просила визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати здійснити перерахунок пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, та інших виплат, згідно з наданою довідкою, починаючи з 01.01.2009.

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 15 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України прийнято у порядку скороченого провадження, згідно з абз. 4 ч. 8 ст. 183-2, п. 3 ч.1 ст. 197 КАС України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає (ч. 10 ст. 183-2 КАС України).

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_2 є пенсіонером та отримує пенсію починаючи з 05.01.2009 року відповідно до Закону України «Про державну службу» в розмірі 83% від заробітної плати.

03.05.2017 року позивач звернулась до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії державного службовця з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, та інших виплат, згідно з наданою довідкою, починаючи з 01.01.2009.

Проте, листом № 1490/08 від 07.06.2017 відповідачем надано відповідь на звернення позивача та зазначено, що для включення в обрахунок заробітної плати для обчислення пенсії сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати та інших виплат, немає підстав, оскільки ці виплати не передбачені чинним законодавством (а.с.19).

Приймаючи рішення про часткове задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до правових норм чинного законодавства, матеріальна допомога на оздоровлення та допомога на вирішення соціально-побутових питань входить до системи оплати праці державного службовця.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Проте, судом першої інстанції порушено норми процесуального права під час розгляду позовних вимог в межах строку звернення з даним позовом починаючи з 2009 року, а тому, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Відповідно до довідок № 30 та № 31 від 28.07.2017 про складові заробітної плати, які були надані ОСОБА_2 для розрахунку пенсії, вбачається, що на всі виплати, що включені в довідки, нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 р. - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а.с.15-16).

За змістом ч. 2 ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII (в редакції чинній на момент призначення пенсії позивачу, далі по тексту - Закон № 3723-XII), зокрема, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, без обмеження граничного розміру пенсії, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати, без обмеження граничного розміру пенсії (ч.4 ст. 37 Закону № 3723-XII).

У частині 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95 ВР (далі - Закон України № 108/95 ВР) встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Частиною 2 статті 33 Закону України № 3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, допомога для вирішення соціально-побутових питань, індексація заробітної плати та компенсація на невикористану відпустку входить до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-XІІ (далі - Закон України № 1788-ХІІ) врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до ч. 1 статті 66 Закону України № 1788-ХІІ до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26 червня 1997 року № 400/97 ВР нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяли на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу)).

Згідно із ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон України №1058-IV) до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Зі змісту наведених норм вбачається, що отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги аналогічну правову позицію Верховного Суду України, яка викладена в Постанові від 28 травня 2013 року (справа № 21-97а13).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 244-2 КАС України, висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що висновок відповідача про те, що матеріальна допомога та інші виплати, які включені в довідку позивача, на які нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак які не включаються до складу заробітної плати державного службовця, не враховується при обчисленні розміру її пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права, оскільки перевагу було надано положенням законів «Про державну службу» та «Про оплату праці», які щодо спірних відносин є загальними.

У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають витрати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин - стаття 41 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та стаття 66 Закону «Про пенсійне забезпечення».

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КАС України).

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: «Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13)».

Між тим, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги строк звернення до суду в даній справі, що призвело до порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Таким чином, правовий припис «в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом» означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановле них на цей випадок законом.

У ч. 2 ст. 99 КАС України встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановленню істини у конкретній адміністративній справі.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Проте, в матеріалах справи відсутня вищезазначена ухвала про залишення даного позову в частині без розгляду відповідно до ст. 100 КАС України.

Судом першої інстанції не законно розглянуто позовні вимоги позивача починаючи з 01.01.2009 року, чим порушено правові норми адміністративного судочинства, зокрема ч. 2 ст. 159 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Як свідчать матеріали справи, позивач звернулась до суду з даним позовом 01.08.2017 року, подавши цей позов більш ніж через шість місяців з моменту порушення, на її думку, прав, свобод та законних інтересів, крім того, позивач не порушувала питання про поновлення пропущеного строку та не надала суду доказів поважності причин пропуску строку.

Оскільки судом першої інстанції питання про поновлення пропущеного строку не розглядалось в порядку, як це передбачено ст. 102 КАС України, то апеляційна інстанція вважає, що судом першої інстанції в порушення норм процесуального права не застосовано строк позовної давності та безпідставно розглянуто вимоги адміністративного позову за період, починаючи з 01.01.2009 року, а тому позов в частині з 01.01.2009 року по 02.05.2017 року необхідно залишити без розгляду.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 183-2, 195, 197, 198, 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу - Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в міста Києві - задовольнити частково.

Постанову Деснянського районного суду міста Києва від 15 серпня 2017 року скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про перерахунок пенсії за період з 01.01.2009 року по 02.05.2017 року залишити без розгляду.

Ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про перерахунок пенсії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо не включення до розрахунку складових заробітної плати при перерахунку ОСОБА_2 пенсії сум інших виплат, а саме: матеріальної допомоги, компенсації за невикористану відпустку та індексації грошових доходів, на які нараховані страхові внески за загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії за віком в розмірі 83% від заробітної плати, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати, зазначених в довідках № 30 та № 31 від 28.07.2017 року, виданих Управлінням праці та соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, починаючи з 03.05.2017 року.

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.