Ухвала суду № 69536861, 05.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/906/17 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В. Суддя-доповідач: Шурко О.І.

У Х В А Л А

Іменем України

05 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,

при секретарі Коцюбі Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А3435 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військова частина польова пошта В0946, командира військової частини - польова пошта В0946 ОСОБА_3 про визнання дій протиправними та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини - польова пошта В0946 (далі - ВЧ пп В0946), командира військової частини - польова пошта В0946 ОСОБА_3 та просив: визнати протиправними дії командира військової частини - польова пошта В0946 ОСОБА_3, які полягають у завершенні службового розслідування щодо нього; визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини - польова пошта В0946 від 21.04.2017 № 693 "Про підсумки проведення розслідування фактом виходу з ладу виробу ЗСУ-23-4 б/н № 314" в частині притягнення його до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини - польова пошта В0946 від 21.04.2017 № 693 ''Про підсумки проведення розслідування за фактом виходу з ладу виробу ЗСУ 23-4 б/н № 314'' в частині притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності та повної матеріальної відповідальності; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, військова частина А3435 подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволені позовних вимог (відповідно до спільної директиви Міністерства Оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 26.04.2017 №Д-322/1/5дск та директиви Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 29.04.2017 №Д-5дск і переліку змін до штату, 30.06.2017 року військова частина польова пошта В0946 переіменована у військову частину А3435).

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 проходить військову службу у ВЧ пп В0946, що підтверджується копією військового квитка серії НУ № 7829598 від 19.05.1978.

Наказом тво командира ВЧ пп В0946 позивача з 16.09.2016 призначено на посаду командира навчального взводу-викладача навчальної батареї навчального зенітного ракетно-артилерійського дивізіону.

В подальшому, у зв'язку із великим обсягом робіт, з метою якісного виконання заходів навчально-виховного процесу та бойової підготовки, командира навчального взводу 6-ї навчальної батареї навчального зенітного ракетно-артилерійського дивізіону старшого прапорщика ОСОБА_2 наказом від 10.01.2017 № 51 допущено до тимчасового виконання обов'язків за вакантною посадою командира 2-го взводу батареї забезпечення навчального процесу навчального зенітного ракетно-артилерійського дивізіону.

Наказом командира ВЧ пп В0946 від 14.01.2017 № 103 за ОСОБА_2 на зимовий період навчання 2017 року було закріплено військову техніку: ЗСУ-23-4, про що був складений акт технічного стану, затверджений командиром ВЧ 31.01.2017, яким позивач прийняв від капітана ОСОБА_4, як зазначено в акті "технічно справний" ЗСУ-23-4М3.

В подальшому, 03.03.2017 на ім'я командира ВЧ пп В0946 надійшов рапорт, що при перевірці технічного стану ГБШ ГМ-575 № СЩ1ПТ6237 виробу ЗСУ-23-4 № 2225 (стройовий 314) було виявлено двигун В-6М1 № П02ПТ2542 в розмороженому стані. У зв'язку із наведеним, заступник командира ВЧ пп В0946 з озброєння просив призначити службове розслідування.

З метою з'ясування умов та причин, що сприяли даному порушенню, наказом командира ВЧ пп В0946 від 03.03.2017 № 409 було призначено службове розслідування, термін якого, відповідно до рапортів та наказів командування, неодноразово продовжувався.

Наказом тво командира ВЧ пп В0946 від 21.03.2017 № 502 в період із 21 по 29 березня 2017 року призначено позапланову перевірку технічного стану та працездатності вищевказаного виробу, для чого створено відповідну комісію.

29.03.2017 комісією було здійснено перевірку технічного стану ЗСУ-23-4 № 2225 та складено акт, затверджений командиром ВЧ пп В0946 29.04.2017, в якому зафіксовано, що двигун типу В-6М1 № П07ЛТ2542 на виробі ЗСУ-23-4М3 № 2225 технічно несправний, має тріщини в картері, витік мастила охолоджувальної рідини.

За наслідками службового розслідування комісією було складено акт, 18.04.2017 затверджений командиром ВЧ пп В0946, в якому зазначено, що виявлені вищевказані несправності могли виникнути внаслідок невиконання, в тому числі, ст. прапорщиком ОСОБА_2 вимог статей Статуту внутрішньої служби ЗСУ, внаслідок чого було виведено з ладу військову техніку - виріб ЗСУ-23-4 № 314.

У зв'язку із наведеним, з врахуванням розрахунку, викладеного в довідці-розрахунку на суму збитків, нанесених державі при виході з ладу вищевказаної техніки, комісія пропонувала притягнути ОСОБА_2 до повної матеріальної відповідальності в сумі 51097,61 грн.

Наказом командира ВЧ пп В0946 від 21.04.2017 № 693 "Про підсумки проведення службового розслідування за фактом виходу з ладу виробу ЗСУ-23-74 б/н № 314" позивачу оголошено сувору догану та притягнуто до повної матеріальної відповідальності в сумі 51097,61 грн.

Вважаючи дії відповідача щодо завершення службового розслідування незаконними, а вищевказаний наказ в частині притягнення до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності - протиправним, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідачем не доведена протиправна поведінка позивача, наявність причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди, вина ОСОБА_2 у заподіянні шкоди, які згідно пункту 3 Положення є обов'язковими і необхідними умовами притягнення відповідача до повної матеріальної відповідальності; в іншій частині вимог позивача було відмовлено за необґрунтованістю.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Законом України № 548-XIV від 24.03.1999 «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі - Статут) визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16).

Згідно із статтями 26 та 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.

Підстави, порядок призначення і проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України регулює Інструкція про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 15.03.2004 № 82 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 30.03.2004 за № 385/8984 (далі - Інструкція, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Рішення про проведення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові особи у разі необхідності клопочуть за підпорядкованістю про призначення службового розслідування (п. 1.3 Інструкції).

Відповідно до п. 1.5 Інструкції службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який вирішив притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. У наказі зазначаються підстави для призначення розслідування, особа (якщо вона встановлена), стосовно якої воно має бути проведено, термін проведення та посадові особи, яким доручено його провадження

Згідно із Розділом 3 Інструкції, розслідуванням повинно бути встановлено: наявність чи відсутність події, з приводу якої було призначено розслідування, та її обставини (час, місце) і наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли шкідливим наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення; наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця; конкретні неправомірні дії військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; вимоги чинного законодавства чи інших нормативно-правових актів та керівних документів, які було порушено; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до скоєного; умови та причини, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції за результатами службового розслідування складається акт. Акт службового розслідування підписується особами, якими воно проводилося. Кожен учасник розслідування має право викласти свою окрему думку. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд посадовій особі, яка призначила розслідування. До акта додаються всі матеріали розслідування (п. 4.2, 4.3 Інструкції).

Відповідно до пунктів 5.1 та п. 5.2 Інструкції, посадова особа, яка призначала службове розслідування, розглядає у 10-денний термін акт та всі інші матеріали службового розслідування і приймає відповідне рішення. Про прийняте рішення повідомляється військовослужбовцю, стосовно якого проводиться службове розслідування.

Відповідно до п. 5.3 Інструкції притягнення військовослужбовця за результатами службового розслідування до відповідальності здійснюється згідно з вимогами чинного законодавства. Дисциплінарне стягнення накладається у терміни, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Згідно із ч. "в" ст. 51 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.3.1999 №551-XIV, на сержантів (старшин) (крім військовослужбовців строкової військової служби), може бути накладене таке стягнення як сувора догана.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби (ст. 86 Дисциплінарного статуту).

Згідно із абзацом першим п. 1 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР (далі - Положення), це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.

Відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати (п. 2 Положення).

Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.

Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності (п. 3 Положення).

Відповідно до п. 13 Положення військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини державі, у разі, зокрема, умисного знищення, пошкодження, псування, розкрадання, незаконного витрачання військового майна або вчинення інших умисних протиправних дій; недостачі, а також знищення або псування військового майна, переданого їм під звіт для зберігання, перевезення, використання чи для іншої мети.

Згідно із п. 17 Положення у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.

Отже, для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної та повної матеріальної відповідальності, обов'язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного скоєння ним дій чи бездіяльності, та завдання шкоди або збитків. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку військовослужбовця та його ставлення до виконання службових обов'язків, що і було вірно враховано судом першої інстанції.

Як вбачається із наявних в матеріалах службового розслідування пояснень ОСОБА_4 та ОСОБА_6, відображених в оскаржуваному наказі, при огляді в листопаді 2016 року виробу майором ОСОБА_6 було виявлено підтікання мастила з двигуна, також ОСОБА_4 повідомлено про відсутність антифризу в баку системи охолодження базового двигуна ЗСУ-24-3 (№ 314), що підтверджується відповідними записами в акті технічного стану ЗСУ-23-4М3 (№ 2225) від 01.11.2016 та формулярі на вказаний виріб (а.с. 76, 77, 65-66, 107-109).

Однак, припис щодо усунення вказаних недоліків виконаний не був, про що свідчить відсутність відмітки та підпису ОСОБА_6 у книзі огляду обслуговування військової техніки БЗНП НЗРАДн.

Тобто, фактично виріб ще з листопада 2016 року був технічно несправним і, в свою чергу, на момент складення акту технічного стану, затвердженого командиром ВЧ 31.01.2017, також.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в період із 16.01.2017 по 27.01.2017 ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується відповідними наказами № 10 та № 23. В подальшому в період із 20.02.2017 по 10.03.2017 ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні та був відсутнім в розташуванні ВЧ пп В0946, що підтверджується рапортом від 17.02.2017 та наказами № 44 та № 66.

Тобто, недоліки у роботі двигуна ЗСУ-23-4М3 (№ 2225), відповідно до наявного в матеріалах справи рапорту, було виявлено 03.03.2017, а саме в період коли позивач не здійснював безпосереднього нагляду за технічним станом виробу.

Будь-яких фактів та доказів неналежного виконання саме позивачем службових обов'язків оскаржуваний наказ не містить.

Таким чином, системно проаналізувавши приписи законодавства України, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що докази, наведені відповідачем у в апеляційну скаргу, не спростовують доводи позивача, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правомірно прийняв рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надані докази, які є у справі, були оцінені колегією суддів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Крім того, було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Згідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Військової частини А3435 - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 10.10.2017.

Головуючий суддя Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.