Ухвала суду № 69536660, 10.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18776/16 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

10 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря Цюпка Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про скасування в частині наказу №1537/5 від 30.05.2016,

В С Т А Н О В И Л А :

29 листопада 2016 року Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 звернулась в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України про скасування в частині наказу №1537/5 від 30.05.2016.

19 липня 2017 року позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва було подано клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії пункту 63 Наказу Міністерства юстиції України від 30.05.2016 № 1537/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» до вирішення адміністративної справи № 826/18776/16 по суті та набрання рішенням у вказаній справі законної сили.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2017 року у задоволенні клопотання відмовлено. Рішення суду вмотивовано тим, що у даному випадку суд не вбачає існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, до ухвалення рішення в адміністративній справі або того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим за без вжиття таких заходів.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2017 року та постановити нову ухвалу, якою клопотання Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задовольнити, зупинити дію пункту 63 Наказу Міністерства юстиції України від 30.05.2016 № 1537/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» до вирішення адміністративної справи № 826/18776/16 по суті та набрання рішенням у вказаній справі законної сили. На думку апелянта, оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення клопотання.

Заслухавши суддю-доповідача, думку позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, у тому числі, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

При цьому, колегія суддів враховує, що КАС України передбачає два способи забезпечення позову: зупинення дії оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборона вчинення певних дій.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з наслідками зупинення дії оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.

Крім того, правова позиція по даному питанню висловлена в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також у Постанові Пленуму Вищого Адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ», за змістом яких при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 звернулась в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України, в якому просила визнати протиправним рішення Міністерства юстиції України про анулювання доступу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та скасувати пункт 63 наказу Міністерства юстиції України № 1537/5 від 30.05.2016 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень», про анулювання доступу приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктом 63 Наказу Міністерства юстиції України від 30.05.2016 № 1537/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» анульовано доступ приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, без зазначення строку.

Відповідно до статті 23 Конституції України кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, якщо при цьому не порушуються права і свободи інших людей, та має обов'язки перед суспільством, в якому забезпечується вільний і всебічний розвиток її особистості.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів таких прав.

Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2015 № 2586/5 затверджено Порядок надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України.

Згідно п. 6 зазначеного Порядку тимчасове блокування та анулювання доступу до реєстрів у випадках, передбачених законом, здійснюється технічним адміністратором реєстрів на підставі рішення Міністерства юстиції України, його територіального органу, оформленого відповідно до законодавства.

Тимчасове блокування доступу користувача до відповідного реєстру здійснюється на строк, указаний у рішенні Міністерства юстиції України, його територіального органу. У разі якщо дата відновлення доступу користувачу припадає на вихідний або святковий день, відновлення такого доступу здійснюється на наступний робочий день.

Колегія суддів звертає увагу на те, що всупереч вимог зазначеного Порядку, доступ приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно анулювано, без зазначення строку.

Колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта про те, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України датований 30.05.2016, а з відповідним позовом, про його скасування позивач звернулась до суду ще у листопаді 2016 року, натомість дотепер рішення у справі не прийнято, що свідчить про тривалість розгляду справи. Крім того, весь цей період позивач позбавлена можливості здійснювати свою професійну діяльність, що безпосередньо пов'язана із необхідністю використання відомостей, які містяться у Державному реєстрі прав та внесення до нього відповідних відомостей.

На думку колегії суддів, зазначене є належним і допустимим, у розумінні ст.70 КАС України, доказом, який свідчить про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам або інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також належним доказом того, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а отже, на думку колегії суддів, позивачем доведено наявність правових підстав для вжиття адміністративним судом заходів забезпечення позову, відповідно до ст. 117 КАС України.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що правомірність наказу Міністерства юстиції України від 30.05.2016 № 1537/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» підлягає дослідженню під час розгляду адміністративної справи, при цьому оскаржуваний наказ має наслідком позбавлення позивача права на здійснення повноважень, визначених законодавством, за наявності чинного відповідного свідоцтва.

Таким чином, на думку колегії суддів, заходи забезпечення адміністративного позову, про які просить позивач відповідають предмету адміністративного позову та вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовані лише на збереження існуючого становища до винесення остаточного рішення у справі.

На думку колегії суддів, вимоги позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії пункту 63 оскаржуваного наказу та як наслідок відновлення доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що розгляд клопотання про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання правової оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність достатніх та необхідних правових підстав, визначених ст. 117 КАС України, для задоволення клопотання позивача про забезпечення позову та вважає за необхідне скасувати ухвалу суду першої інстанції і постановити нову, якою клопотання про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Доводи апеляційної скарги спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали.

На підставі викладеного та керуючись ст. 117, ст. 165, 206, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 серпня 2017 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі адміністративним позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Міністерства юстиції України про скасування в частині наказу №1537/5 від 30.05.2016 - задовольнити.

Зупинити дію пункту 63 Наказу Міністерства юстиції України від 30.05.2016 № 1537/5 «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» до набрання законної сили рішення у справі № 826/18776/16

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний тест ухвали виготовлено 17 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Аліменко В.О.