Ухвала суду № 69536559, 10.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12147/16 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

10 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю.

за участю секретаря Цюпка Б.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Ректора приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" Тимошенко І.І. на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" до Ректора приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" Тимошенко І.І. про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2016 року позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Ректора приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" Тимошенко І.І., в якому просив:

визнати протиправними дії Ректора приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" Тимошенко І.І., що полягають у відмові в задоволенні запиту на інформацію позивача та у ненаданні запитаної інформації на запит на інформацію позивача;

стягнути з відповідача компенсацію витрат, які з вини відповідача поніс позивач, у зв'язку з підготовкою даної позовної заяви, відповідно до Договору про надання юридичних осіб (правових послуг, правової допомоги) від 24 травня 2016 року у розмірі 3 350 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2017 року адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправними дії Ректора Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" Тимошенка Івана Івановича щодо відмови в задоволенні запиту на інформацію Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" від 13 січня 2016 року №27/1-1. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. На думку апелянта, оскаржувана постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що а ні позивач, а ні відповідач не є суб'єктами владних повноважень, а тому провадження у справі має бути закрито. Також, апелянт посилається на те, що на Приватний вищий навчальний заклад "Європейський університет" не розповсюджуються норми Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні представник позивача подав клопотання, в якому просив апеляційну скаргу ПВНЗ «Європейський університет» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2017 року по справі № 826/12147/16 залишити без розгляду. В обґрунтування вимог заяви послався на те, що подана представником апелянта довіреність суперечить законодавству України та не відповідає вимогам КАСУ, оскільки відповідачем у даній справі є, на його думку, фізична особа - Ректор ПВНЗ «Європейський університет» Тимошенко І.І., а тому довіреність на представництво його інтересів в суді, як фізичної особи, має бути посвідчена нотаріусом.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 КАС України отримавши апеляційну скаргу, суддя-доповідач протягом трьох днів перевіряє її відповідність вимогам статті 187 цього Кодексу і за відсутності перешкод постановляє ухвалу про відкриття апеляційного провадження.

У статті 187 КАСУ наведено вимоги до апеляційної скарги.

До апеляційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 187 цього Кодексу, застосовуються правила статті 108 цього Кодексу, згідно якої суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Підстави залишення позовної заяви без розгляду, регламентовані у статті 155 КАС України.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що перед відкриттям провадження у справі , суддя -доповідач перевіряє її відповідність вимогам законодавства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 червня 2017 року апеляційну скаргу Ректора ПВНЗ «Європейський університет» Тимошенка І.І. було залишено без руху, ухвалою від 30 липня 2017 року продовжено апелянту строк виконання ухвали від 22 червня 2017 року, а ухвалою від 25 вересня 2017 року відкрито провадження за його апеляційною скаргою, у зв'язку з усуненням недоліків апеляційної скарги.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем у даній справі є Ректор приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" Тимошенко І.І., а тому, оскільки предметом розгляду даної справи є надання відповіді на запит позивача про надання публічної інформації щодо ПВНЗ «Європейський університет», керівник вказаного закладу ректор - Тимошенко І.І. у даній справі виступає відповідачем, як розпорядник публічної інформації та особою, яка виконує делеговані їй повноваження в частині надання освітніх послуг, а не як фізична особа, про що зазначає позивач у своїй заяві.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що довіреність на представництво інтересів відповідача в суді підписана керівником - ректором Тимошенко І.І., колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача, викладені в заяві. Крім того, в обґрунтування вимог заяви, позивачем не наведено норму КАСУ, яка передбачає залишення апеляційної скарги без розгляду з наведених вище підстав, на даній стадії судового розгляду справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Всеукраїнська громадська організація "Комітет конституційно-правового контролю України" звернулася до відповідача із запитом на інформацію від 13 січня 2016 року №27/1-16, в якому просила надати публічну інформацію про вищий навчальний заклад, яка є предметом суспільного інтересу, у вигляді належним чином засвідчених копій: статуту ВНЗ; свідоцтва про реєстрацію ВНЗ; ліцензії на провадження ВНЗ освітньої діяльності за відповідними спеціальностями та додатки до них; сертифіката про акредитацію освітньої програми ВНЗ; витяг ВНЗ із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; перелік структурних підрозділів та робочих органів ВНЗ із зазначенням їх адрес, телефонів, прізвищ керівників; правил прийому до ВНЗ у 2016 році; положення про приймальну комісію ВНЗ у 2016 році; наказу про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ у 2016 році; перелік та вартість платних освітніх та інших послуг, які надаються ВНЗ та його структурними підрозділами; планів роботи ВНЗ у сферах наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності (а.с. 13).

Листом від 02 лютого 2016 року ректор Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" повідомив позивача про те, що університет не є розпорядником публічної інформації, оскільки заснований на приватній власності і підпорядкований власникам з посиланням на ухвали суду про закриття провадження у справі за позовом ВГО "Комітет конституційно-правового контролю України" до ректора Приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" Тимошенка І.І., а також зазначив, що з документами, які вказані у зверненні, можна ознайомитись на сайті університету; з урахуванням чого вимоги про надання публічної інформації про університет та документів, які стосуються його діяльності, є безпідставними та протиправними (а.с. 14-15).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з такого.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Згідно ч. 2 статті 29 Закону України «Про інформацію» предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Перелік видів інформації, що може бути предметом суспільного інтересу, не є вичерпним.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Згідно статті 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Пунктом 3 частини 1 статті 13 вказаного вище Закону встановлено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, у тому числі, особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.

Статтею 19 цього Закону встановлено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Згідно статтей 20, 22 Закону України Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Закон України «Про громадські об'єднання» визначає правові та організаційні засади реалізації права на свободу об'єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об'єднань.

Відповідно до ч. 3 статті 1 Закону України «Про громадські об'єднання» громадська організація - це громадське об'єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Згідно з п. 3 ч. 1 статті 21 вказаного Закону для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання має право одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Закон України «Про вищу освіту» встановлює основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з вищими навчальними закладами на принципах автономії вищих навчальних закладів, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про вищу освіту» вищий навчальний заклад - окремий вид установи, яка є юридичною особою приватного або публічного права, діє згідно з виданою ліцензією на провадження освітньої діяльності на певних рівнях вищої освіти, проводить наукову, науково-технічну, інноваційну та/або методичну діяльність, забезпечує організацію освітнього процесу і здобуття особами вищої освіти, післядипломної освіти з урахуванням їхніх покликань, інтересів і здібностей.

Згідно ст. 15 зазначеного Закону повноваження засновника (засновників) щодо управління вищим навчальним закладом визначаються цим та іншими законами України, а також статутом вищого навчального закладу.

Засновник (засновники) вищого навчального закладу або уповноважений ним (ними) орган:

1) затверджує статут вищого навчального закладу та за поданням вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу вносить до нього зміни або затверджує нову редакцію;

2) укладає в місячний строк контракт з керівником вищого навчального закладу, обраним за конкурсом у порядку, встановленому цим Законом;

3) за поданням вищого колегіального органу громадського самоврядування вищого навчального закладу достроково розриває контракт із керівником вищого навчального закладу з підстав, визначених законодавством про працю, чи за порушення статуту вищого навчального закладу та умов контракту;

4) здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю вищого навчального закладу;

5) здійснює контроль за дотриманням статуту вищого навчального закладу;

6) здійснює інші повноваження, передбачені законом і статутом вищого навчального закладу.

Засновник (засновники) або уповноважений ним (ними) орган може (можуть) делегувати окремі свої повноваження керівникові або іншому органу управління вищого навчального закладу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 19 Закону України «Про вищу освіту» безпосереднє управління діяльністю вищого навчального закладу здійснює його керівник (ректор, президент, начальник, директор тощо). Його права, обов'язки та відповідальність визначаються законодавством і статутом вищого навчального закладу.

Керівник є представником вищого навчального закладу у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами і діє без довіреності в межах повноважень, передбачених цим Законом і статутом вищого навчального закладу.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Оцінюючи запитувану позивачем інформацію на предмет наявності суспільного інтересу, зважаючи на те, що інформація, яку просив надати позивач стосується надання вищим навчальним закладом освітніх послуг, то, з огляду на її характер, така інформація є суспільно необхідною (становить суспільний інтерес) й не може бути обмежена у доступі та, відповідно, надається у відповідь на запит, а тому відмова відповідача у задоволенні запиту не ґрунтується на нормах закону.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що запитувана позивачем інформація є такою, що становить суспільний інтерес, оскільки забезпечує реалізацію конституційного права на освіту.

Відповідач відмовив позивачу у наданні публічної інформації з підстав того, що запитувані позивачем документи містяться на сайті та є відкритими, а також з тих підстав, що Європейський університет у розумінні даного закону не є розпорядником публічної інформації, оскільки він заснований на приватній власності і підпорядкований власниками.

На думку колегії суддів, оприлюднення розпорядником інформації публічної інформації, в тому числі на офіційному веб-сайті в мережі Інтернет, не звільняє його від обов'язку надати таку інформацію на відповідний запит.

Крім того, відповідач виконує делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень у сфері надання освітніх послуг, а тому є розпорядником публічної інформації стосовно інформації, пов'язаної з виконанням покладених на нього обов'язків.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що підстави, відповідно до яких відповідач відмовив позивачу в задоволенні його запиту на інформацію, не передбачені частиною 1 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач, як розпорядник публічної інформації, відмовляючи позивачу у задоволенні запиту на інформацію, діяв з порушенням норм Закону України «Про доступ до публічної інформації», в свою чергу його доводи про те, що положення вказаного закону на нього не поширюються, є помилковими.

Крім того, відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки відповідач є розпорядником інформації у розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації» і згідно вимог чинного законодавства даний спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про необхідність закриття провадження у справі, оскільки остання не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні клопотання представника Всеукраїнської громадської організації "Комітет конституційно-правового контролю України" Марієна Ігора Степановича про залишення апеляційної скарги без розгляду - відмовити.

Апеляційну скаргу Ректора приватного вищого навчального закладу "Європейський університет" Тимошенко І.І. - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 17 жовтня 2017 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді В.О. Аліменко

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Аліменко В.О.

Кучма А.Ю.