Ухвала суду № 69536240, 04.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1672/17 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.

У Х В А Л А

Іменем України

04 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кобаля М.І.,

суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.

при секретарі: Хмарській К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВК «Світанок» до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частин, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВК «Світанок» (далі - Позивач, ТОВ «СВК «Світанок») звернулось до суду із адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі - Відповідач, Білоцерківська об'єднана ДПІ ГУ ДФС у Київській області) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.11.2016 №0041221306, в частині донарахування податку на доходи фізичних осіб.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року зазначений адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі (за текстом апеляційної скарги).

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «СВК «Світанок» зареєстровано юридичною особою 28.02.2000 року. Основним видом діяльності товариства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Білоцерківською об'єднаною ДПІ ГУ ДФС у Київській області на підставі п.п.20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, п.2 ч.1 ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», згідно з наказом Білоцерківської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 11.10.2016 №1019, направленнями на проведення перевірки від 25.10.2016 №826, №827, проведено документальну планову виїзну перевірку ТО «СВК «Світанок» щодо нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2013 по 30.06.2016 року.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 14.11.2016 №955/10-21-13-03/04296457/81 (далі по тексту - акт перевірки), згідно висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем зокрема вимог п.164.5 ст.164, п.п. 168.1.1, 168.1.4 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, а саме: надання працівникам підприємства оподатковуваного доходу у негрошовій формі (натуральна оплата праці) без застосування коефіцієнта до оподатковуваного доходу, що призвело до ненарахування та несплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 4346,70 грн., в тому числі за 2013 рік -383,83 грн., за 2014 рік - 1176,54 грн., за 2015 рік 2240,44 грн., за 2016 рік - 545,89 грн.; п.164.5 ст.164, п.п.168.1.1, 168.1.4 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, а саме: надання орендодавцям (власникам паїв) оподатковуваного доходу у негрошовій формі (натуральна оплата) без застосування коефіцієнта до оподатковуваного доходу, що призвело до ненарахування та несплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 116787,16 грн., в тому числі за 2013 рік - 35435,34 грн., за 2014 рік-30482,54 грн., за 2015 рік - 50869,28 грн..

Так, контролюючим органом в акті перевірки зазначено, що перевіркою встановлені факти виплати орендної плати (за використання паїв) в натуральній формі (ячмінь, пшениця, кукурудза, цукор тощо) без застосування коефіцієнта відповідно до вимог п.164.5 ст.164 Податкового кодексу України.

Таким чином, перевіркою встановлено порушення вимог п.164.5 ст.164, п.п. 168.1.1, 168.1.4 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, а саме: надання працівникам підприємства оподатковуваного доходу у негрошовій формі (натуральна оплата праці) без застосування коефіцієнта до оподатковуваного доходу, що призвело до не нарахування та несплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 4346,70 грн., в тому числі за 2013 рік - 383,83 грн., за 2014 рік - 1176,54 грн., за 2015 рік - 2240,44 грн., за 2016 рік - 545,89 грн.

Перевіркою встановлені факти виплати орендної плати (за використання паїв) в натуральній формі (ячмінь, пшениця, кукурудза, цукор тощо) без застосування коефіцієнта відповідно до вимог п.164.5 ст.164 Податкового кодексу України. За період перевірки TOB «СВК «Світанок», згідно бухгалтерських регістрів, аналізу 685 рахунку, даних податкових накладних, даних складського обліку, відомостей на видачу продукції в рахунок паю тощо, в рахунок оплати оренди паїв відпускалась продукція (послуги) орендодавцям (пайовикам) на загальну вартість 4411224,01 грн., в т.ч. за друге півріччя 2013 року - 1338445,27грн., за 2014 рік - 1151370,64 грн. за 2015 рік - 1921408,10 грн., при чому даний дохід оподатковувався без застосування «натурального» коефіцієнта.

Таким чином, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.164.5 ст.164, п.п.168,1.1, 168.1.4 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, а саме: надання орендодавцям (власникам паїв) оподатковуваного доходу у негрошовій формі (натуральна оплата) без застосування коефіцієнта до оподатковуваного доходу, що призвело до ненарахування та несплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 116787,16 грн., втому числі за 2013 рік-35435,34 грн., за 2014 рік-30482,54 грн., за 2015 рік - 50869,28 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.11.2016 № 0041221306, яким зокрема, ТОВ «СВК «Світанок» донараховано податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 151 417,33 грн. з яких - 121 133,86 грн. за основним платежем та 30 283,47 грн. за штрафними санкціями (далі по тексту - оскаржуване рішення).

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що твердження контролюючого органу про виплату працівникам заробітної плати в натуральній формі та виплату орендної плати за використання паїв в натуральній формі без застосування коефіцієнта були спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за бажанням працівників їм здійснювався продаж продукції власного виробництва. Матеріалами справи підтверджується, що працівники підприємства, подавали заяви на ім'я директора з проханням продати їм продукцію у рахунок нарахованої зарплати на підставі даних заяв позивачем вартість проданої працівникам продукції утримувалась з нарахованої їм заробітної плати.

Відпуск продукції працівникам, як покупцям, здійснювався за відповідними видатковими накладними про відвантаження продукції форми № ВЗСГ-7, регістрами бухгалтерського обліку, аналіз відповідних рахунків, договорами поставки та відомостями на видачу товару.

Також, в договорах оренди земельних ділянок, укладених між ТОВ «СВК «Світанок» та фізичними особами - власниками землі, передбачено, що орендна плата може виплачуватись в грошовій або натуральній формі.

Так, позивач здійснював продаж власної сільськогосподарської продукції власникам орендованих земельних паїв на суму нарахованої орендної плати за використання паїв. Продаж продукції підтверджується відповідними відомостями про отримання продукції з підписами фізичних осіб, видатковими накладними.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п. 164.5 ст. 164 Податкового Кодексу України (далі по тексту - ПК України) під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за формулою:

К= 100 : (100 -Сп), де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

Як вбачається з акта перевірки, на думку податкового органу, позивач зобов'язаний був застосувати вищевказаний коефіцієнт при виплаті заробітної плати своїм працівникам в натуральній формі.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата працівників підприємств на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань і розписок або у будь-якій іншій формі забороняється. Колективним договором, як виняток, може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не вище собівартості) у розмірі, що не перевищує 30 відсотків нарахованої за місяць, у тих галузях або за тими професіями, де така виплата, еквівалентна за вартістю оплаті праці у грошовому виразі, є звичайною або бажаною для працівників, крім товарів, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, для виплати заробітної плати працівникам в натуральній формі повинні бути виконані наступні умови, передбачені чинним законодавством:

- натуральна оплата повинна становити не більше 30% загальної суми заробітної плати на місяць;

- виплата заробітної плати в натуральній формі повинна бути передбачена колективним договором підприємства;

- керівником підприємства має бути виданий відповідний наказ з переліком продукції, якою буде виплачуватись заробітна плата, а також із зазначенням її ціни, що не повинна перевищувати собівартості продукції.

Між тим, позивачем колективний договір не укладався і жодних наказів про виплату заробітної плати в натуральній формі керівником підприємства не видавалось.

Таким чином, відповідно до правових положень чинного законодавства, нарахування заробітної плати здійснюється виключно в грошовій формі.

Як же зазначалось, відповідно до заяв працівників з проханням продати продукцію у рахунок нарахованої зарплати на підставі даних заяв позивачем вартість проданої працівникам продукції утримувалась з нарахованої їм заробітної плати.

Разом з тим, обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що на підприємстві позивача проводилася не виплата заробітної плати в натуральній формі, а продаж продукції в рахунок заробітної плати з подальшим зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, висновок податкового органу про наявність правових підстав для донарахування податку на доходи фізичних осіб та штрафні санкції на загальну суму 5433,38 грн. за виплату працівникам заробітної плати в натуральній формі без застосування коефіцієнта є безпідставним.

Щодо донарахування позивачу податку на доходи фізичних осіб за виплату орендної плати за використання паїв в натуральній формі без застосування коефіцієнта, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно із ст. 15 вказаного Закону істотною умовою договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про оренду землі» орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі.

Як вбачається з укладених між позивачем та власникам орендованих земельних паїв договорів оренди земельних ділянок, орендна плата може виплачуватись в грошовій або натуральній формі.

Позивач здійснює продаж власної сільськогосподарської продукції власникам орендованих земельних паїв на суму нарахованої орендної плати за використання паїв.

У такому випадку, нарахування орендної плати здійснюється виключно в грошовій формі.

Продаж продукції підтверджується належним чином оформленими первинно-бухгалтерськими документами які наявні в матеріалах справи.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21.09.2015.

Таким чином, висновок податкового органу про наявність правових підстав для донарахування податку на доходи фізичних осіб та штрафні санкції на загальну суму 145983,95 грн. за виплату орендної плати за використання паїв в натуральній формі без застосування коефіцієнта є безпідставним.

Суд зазначає, що для здійснення будь-якої господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч. 1 і 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано контролюючим органом, факти нарахування орендної плати та нарахування заробітної плати в грошовій формі підтверджуються документально та належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності.

Аналіз наведених правових положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що податковим органом не доведена правомірність та обґрунтованість спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в даному випадку Білоцерківською об'єднаною ДПІ ГУ ДФС у Київській області, як суб'єктом владних повноважень, не надано обґрунтованих доводів та не доведено правомірності спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі

Головуючий - суддя М.І. Кобаль

судді: О.В. Епель

О.В. Карпушова

Головуючий суддя Кобаль М.І.

Судді: Карпушова О.В.

Епель О.В.