Ухвала суду № 69535921, 09.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9609/17 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

09 жовтня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Літвіної Н.М., Чаку Є.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Джі плюс Ейч Монтаж "ГМбх" на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Джі плюс Ейч Монтаж "ГМбх" до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Джі плюс Ейч Монтаж "ГМбх" звернулось до суду з позовом до Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 28.11.2007.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2017 року позивачу було відмовлено у відкритті провадження.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до суду з позовною вимогою про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 28.11.2007 з примусового виконання виконавчого листа № 2/118 від 05.11.2001 виданого Апеляційним судом м. Києва про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергетична компанія "Енергоатом" на користь фірми "Джі плюс Ейч Монтаж "ГМбх" заборгованості у розмірі 6 818 943,70 грн.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється, зокрема, на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За приписами частини 1 статті 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Виконавчий лист, на підставі якого було відкрите виконавче провадження, був виданий Апеляційним судом міста Києва на виконання рішення Арбітражного суду міста Стокгольм.

Таким чином, Апеляційний суд міста Києва не розглядав, не вирішував справу та не приймав відповідного рішення по суті, а лише здійснював процедуру легалізації рішення арбітражного суду.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про міжнародне приватне право» арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті.

Таким чином, за змістом зазначеної норми, виконується не судове рішення, яким надано дозвіл на визнання та примусове виконання рішень іноземних судів та арбітражів, а саме рішення арбітражу, визнане в Україні в установленому законом порядку.

Крім того, постановою Пленуму ВАС України "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" від 13.12.2010р. №3 передбачено, що до юрисдикції адміністративних судів належать усі справи з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судових рішень на підставі виконавчих документів, виданих судами всіх юрисдикцій, за винятком тих, які видано загальними та господарськими судами у разі звернення до суду сторін відповідного виконавчого провадження чи їхніх представників.

Відповідно до п. 4 вказаної постанови Пленуму, адміністративним судам необхідно мати на увазі, що відповідно до розділу XIV-1 Господарського процесуального кодексу України та глави 2 розділу VIII Цивільного процесуального кодексу України розгляд заяв про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та видачу такого виконавчого документа здійснюють господарські суди та суди з розгляду цивільних справ.

У зв'язку з цим до юрисдикції адміністративних судів належать справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання таких виконавчих документів за позовами учасників виконавчого провадження (крім сторін та їхніх представників) чи осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом вирішення даної справи є скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 28.11.2007 з примусового виконання виконавчого листа № 2/118 від 05.11.2001 виданого Апеляційним судом м. Києва про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергетична компанія "Енергоатом" (боржник) на користь фірми "Джі плюс Ейч Монтаж "ГМбх" (стягувач) заборгованості у розмірі 6 818 943,70 грн.

За наведеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, адже в даному випадку позовну заяву належить розглядати саме в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Частинами першою, другою статті 8 Кодексу передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, в справі «Делькур проти Бельгії» висловлена позиція, що в демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

Колегія суддів також враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні від 04.12.1995 р. по справі «Беллет проти Франції», в якому Суд зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Таким чином, хоча право доступу до суду і не є абсолютним, це право не повинно обмежуватись таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Апеляційного адміністративного суду м. Києва від 28 вересня 2017 року у справі №4с/796/3/2017 було відмовлено у прийнятті скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Джі плюс Ейч Монтаж "ГМбх" на рішення та бездіяльність державного виконавця Шевченківського районного відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві.

Зважаючи на викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки висновки суду першої інстанції є помилковими та порушують право особи на судовий захист.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а відтак ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Керуючись ст.ст. 160, 165, 195, 199, 204, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Джі плюс Ейч Монтаж "ГМбх" - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2017 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Н.М.Літвіна

суддя Є.В.Чаку

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Чаку Є.В.

Літвіна Н. М.