Ухвала суду № 69535843, 11.10.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Давиденко Т.В.

Суддя-доповідач - Арабей Т. Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

.

11 жовтня 2017 року справа №805/1778/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Міронової Г.М., за участю секретаря судового засідання - Святодух О.Б., представників відповідача - Сущенка В.А., Кісельової С.В., діючих за довіреностями, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року у справі № 805/1778/17-а за позовом ОСОБА_4 до Прокуратури Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

18 червня 2017 року, ОСОБА_4 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Прокуратури Донецької області про зобов'язання допустити до інформації, яка розповсюджена та внесена у складеному протоколі оперативної наради про стан досудового розслідування по кримінальним провадженням згідно листа Генерального прокурора України від 23 грудня 2016 року № 04/2/3-2064-13 (а.с. 3-5).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року позовна заява ОСОБА_4 до Прокуратури Донецької області про зобов'язання допустити до інформації про стан досудового розслідування повернута позивачеві у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви (а.с. 14).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року ухвала Донецького окружного адміністративного суду від 25 травня 2017 року про повернення позовної заяви скасована, справа направлена для продовження розгляду до суду першої інстанції, в ході якого потрібно перевірити встановлені обставини та вирішити питання щодо строку звернення до суду із зазначеним позовом (а.с. 37).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року провадження у справі закрито у зв'язку з порушенням юрисдикційної підсудності даної справи. Суд першої інстанції дійшов висновку, що дана справа має розглядатись за нормами Кримінально-процесуального кодексу України (а.с. 69-71).

Не погодившись з судовим рішенням про повернення позовної заяви, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року у справі № 805/1778/17-а, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апелянтом зазначено, що відповідач неправомірно не допускає позивача до інформації щодо нього, яка внесена у протоколі оперативної наради про стан наглядового провадження за його зверненням (а.с. 77-78).

Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, разом із апеляційною скаргою надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю (зв. бік а.с. 78).

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, наголошували на тому, що ухвала суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального права.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів адміністративного позову та апеляційної скарги, позивач звернувся до суду із позовом до Прокуратури Донецької області про зобов'язання допустити до інформації, яка розповсюджена та внесена у складеному протоколі оперативної наради про стан досудового розслідування по кримінальним провадженням згідно листа Генерального прокурора України від 23.12.2016 року № 04/2/3-2064-13.Правовою підставою в позові зазначає порушення відповідачем Закону України «Про допуск до публічної інформації».

Закриваючи провадження по адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини щодо зобов'язання допустити до інформації, яка розповсюджена та внесена у складеному протоколі оперативної наради про стан досудового розслідування по кримінальним провадженням пов'язані із проведенням кримінального провадження, тому даний спір не є публічно-правовим та має вирішуватися судами за правилами Кримінального законодавства.

Суд апеляційної інстанції непогоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 2 ст. 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Частиною 2 ст. 4 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

З аналізу зазначених норм Закону вбачається, що предметом адміністративного процесуального права є взаємовідносини у сфері, що складаються у зв'язку з реалізацією зацікавленими особами права на судовий захист.

Особливістю цих відносин є те, що вони пов'язані із реалізацією прав, свобод та інтересів суб'єктів у сфері публічно - правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.

Тобто, специфіку публічно - правового спору визначають: суб'єктивний склад, підстави виникнення цього спору і тісне пов'язане з цим питання визначення меж повноважень адміністративного суду.

Що стосується кола суб'єктів публічно - правового спору, то обов'язковим його учасником є суб'єкт публічного управління, який є виразником державних і суспільних інтересів, носієм публічної влади, має особливий правовий статус, тому що наділений владними управлінськими функціями щодо об'єктів управління.

Специфіка публічно - правового спору обумовлена, також, його підставою: він виникає у випадку порушення суб'єктом публічного управління суб'єктивних публічних прав та інтересів громадянина або організації.

Особливістю правовідносин, що розглядаються адміністративними судами, є їх публічно - правовий характер, пов'язаний із сферою реалізації публічної влади.

Тобто, суттєвою ознакою публічно - правового спору є участь у справі суб'єкту владних повноважень, який виконує владні управлінські функції відносно інших суб'єктів і його рішення є обов'язковими для виконання.

Спірним питанням даної справи є правомірність ненадання інформації позивачу щодо нього за приписами Закону України «Про допуск до публічної інформації» суб'єктом владних повноважень.

Апелянт наполягає,що дане звернення до відповідача необхідно було розглянути в межах зазначеного Закону, що відповідачем не було зроблено та не надано йому відповіді відповідно з дорученням Генеральної прокуратури щодо забезпечення перевірки викладених у його заяві доводів, проведення оправної наради про стан досудового розслідування у кримінальних провадженнях.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 березня 2017 року у справі "Кузьменко проти України" зазначив, що «в контексті скарги заявника за пунктом 1 статті 6 щодо відсутності доступу до суду. Уряд не представив ніяких доказів того, що заявник, який не був учасником кримінальної справи, в рамках якого було здійснено обшук його квартири, мав право порушити судове провадження за статтею 234 КПК або що його скарга, подана відповідно до цієї процедури, може бути негайно розглянута судом незалежно від того, чи встановить слідчий орган злочинця та передасть його чи її до суду і коли. Також не було доведено, що кримінальний суд мав відповідну компетенцію для відшкодування шкоди по скарзі заявника, у тому числі, при необхідності, шляхом відшкодування збитків або застосування іншого відповідного цивільного засобу правового захисту». При цьому Європейський суд дійшов висновку, що «заявник не був зобов'язаний вичерпати засоби правового захисту, передбачені статтею 234 КПК, перед поданням цієї скарги» … та «національні суди відмовилися розглядати скаргу заявника, подану відповідно до статей 2 і 4 КАСУ, посилаючи його до процедури, яка не була ні доступною, ні здатною привести до безпосереднього та оперативного вирішення цивільного позову заявника, Суд вважає, що заявникові було відмовлено в самій суті права на доступ до суду».

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції не витребувавши спірний протокол оперативної наради , не встановивши дії відповідача щодо повідомлення позивача про хід наради та прийнятого рішення,передчасно зробив висновок про порушення підсудності даної справи, не засвідчився, що спірне питання (щодо надання інформації) розглядається відповідачем саме в рамках проведення процедури досудового слідства, а не в рамках наглядового провадження за його зверненням, що вимоги позивача стосуються питання доступу до документів які є процесуальними документами кримінального провадження( протокол оперативної наради щодо сану досудового розслідування по кримінальним справам),які можливо розглядати в іншому проваджені, що позбавило позивача доступу до суду та встановлення його порушеного права, що, в свою чергу, є підставою для скасування ухвали про закриття провадження справи, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 199, п. 4 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Враховуючи вищевикладене, та те, що суд першої інстанції прийняв ухвалу з порушенням норм процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне її скасувати та направити справу для продовження розгляду з огляду на положення п.1 ч. 1 ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 24, 106, 184, 195, 197, 199, 204, 206, 211 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 серпня 2017 року у справі № 805/1778/17-а за позовом ОСОБА_4 до Прокуратури Донецької області про зобов'язання вчинити певні дії - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вступну та резолютивну частини ухвали прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 11 жовтня 2017 року.

Повний текст ухвали виготовлено 17 жовтня 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Т.Г.Арабей

І.В.Геращенко

Г.М. Міронова