Постанова № 69535790, 27.09.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2017 року Чернігів Справа № 738/981/17

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Кашпур О.В.,

суддів - Житняк Л.О., Падій В.В.,

за участі секретаря - Андрушко І.М.,

представника відповідача - Тарасенко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України і просить:

визнати неправомірним та скасувати рішення Міністерства оборони України від 29.05.2017 № 31, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови ОСОБА_2 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;

зобов'язати Міністерство оброни України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Свої вимоги позивач мотивує тим, що з 18.04.1982 по 14.05.1984 він проходив військову службу. При виконанні обов'язків військової служби по наданню інтернаціональної допомоги у Демократичній республіці Афганістан в 1984 році отримав множинні вогнепальні осколкові поранення, контузію головного мозку, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Позивач вважає, що відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" йому повинні виплатити одноразову грошову допомогу в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб. Оскаржуваним рішенням після повторного розгляду його клопотання про надання допомоги Міністерством оборони відмовлено ОСОБА_2 у наданні такої грошової допомоги. Враховуючи, що висновком медичної установи встановлено, що його інвалідність пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, позивач вважає, що рішення відповідача про відмову у наданні грошової допомоги є неправомірним та просить задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач в письмовому клопотанні просив розглянути справу за його відсутності.

Представник Міністерства оборони України в судовому засіданні просив відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову. На заперечення позовних вимог представник відповідача зазначив, що позивачем не було надано документів, що свідчать про причини та обставини поранення, зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Надання таких документів вимагає п. 11 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975. Також, позивачем не було надано доказів щодо того, що він звертався за отриманням документів про причини та обставини поранення до відповідних органів, зокрема і до архівних установ Російської Федерації. Крім того, відповідач вказує на те, що про наявність поранень зазначається у військовому квитку в п. 22, до позову ОСОБА_2 не було додано копії саме цієї сторінки військового квитка. Також, відповідач наполягає на тому, що у висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи не містить однозначного висновку щодо обставин, за яких позивач отримав поранення, відповідач вважає, що спеціаліст лише допускає можливу наявність і не стверджує про час та причину утворення тих чи інших рубців. Міністерство оборони наполягає на тому, що не вбачається з доданих позивачем копій документів, що поранення були ним отримані саме під час участі у бойових діях ДР Афганістан. Враховуючи наведене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Представник третьої особи - Чернігівського обласного військового комісаріату в судове засідання не з'явився, в письмовому відзиві на позовну заяву зазначив, що Чернігівський ОВК не є уповноваженим органом на прийняття рішення щодо призначення чи відмови у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги, він лише приймає від позивача пакет документів та направляє його на адресу уповноваженого органу для прийняття відповідного рішення, а після прийняття позитивного рішення про виплату одноразової грошової допомоги та перерахування коштів проводить її виплату громадянинові, якому призначено таку допомогу. Чернігівський ОВК позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги не відмовляв, жодних документів про прийняття Чернігівським ОВК рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивач не надає, подібних рішень не існує, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими. Виходячи з вищевикладеного, Чернігівський ОВК просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу в Збройних Силах колишнього СРСР у період з 18.04.1982 по 14.05.1984, під час якої з 10.03.1984 по 14.05.1984 брав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан та отримав множинні вогнепальні осколкові поранення, контузію головного мозку. Даний факт підтверджується відомостями військового квитка позивача, довідкою Менського районного військового комісаріату від 07.10.2013 № 951/1 (а.с. 8-11).

Позивач пройшов судово-медичну експертизу у Київському міському клінічному бюро судово-медичної експертизи, згідно висновку якої від 18.10.2013 № 1847/ж рубці на тілі ОСОБА_2 є наслідком загоєння ран, що могли утворитися в результаті вогнепальних (осколкових) поранень, які могли бути отримані у 1984 році (а.с. 14).

Згідно з копії витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв № 2465 від 06.06.2016 (а.с. 18) множинні вогнепальні осколкові поранення голови (контузія головного мозку - 1984 року) молодшого сержанта у відставці ОСОБА_2, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0128871 від 04.06.2014 (а.с. 17) свідчить про те, що ОСОБА_2 встановлено III групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, строком до 01.07.2015.

Згідно довідок до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВА № 019046 від 12.06.2015 та серії АВА № 027653 від 07.06.2016 (а.с. 18, 19) позивачу повторно встановлювали III групу інвалідності, яка пов'язана з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

ОСОБА_2 22.01.2016 звернувся із заявою до Менського районного військового комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності, поранення, захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії (а.с. 20).

Листом військового комісара Менського районного військового комісаріату від 23.01.2016 № 143 заява позивача з доданими до неї документами надіслана на адресу військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату (а.с.21).

Листом військового комісара Чернігівського обласного військового комісаріату від 25.01.2016 № 308 заява позивача з доданими до неї документами надіслана на адресу директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України (а.с.22).

Протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20.05.2016 №36 встановлено, що комісія дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів, оскільки відсутній документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчиненням нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2013 №975. У зв'язку з викладеним, документи ОСОБА_2 повертаються Чернігівському обласному військовому комісаріату.

ОСОБА_2 було оскаржено зазначене рішення комісії від 20.05.2016 №36 до суду.

Постановою Менського районного суду Чернігівської області від 08.02.2017 по справі № 738/1370/16-а скасовано протокол засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20 травня 2016 року № 36 в частині повернення ОСОБА_2 документів щодо призначення одноразової грошової допомоги на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату.

Також, зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути питання про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 у зв'язку з встановленням інвалідності пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії і прийняти відповідне рішення о суті, яке передбачене ч. 2 п.13 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 постанову Менського районного суду Чернігівської області від 08.02.2017 було залишено без змін.

Згідно протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.05.2017 № 53 розглянуто подані документи ОСОБА_2, які надійшли відповідно до постанови Менського районного суду Чернігівської області від 08.02.2017 за справою № 738/1370/16-4 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017. Комісія, розглянувши подані документи дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, в зв'язку з тим, що заявником не надано документ, що свідчить про обставини поранення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зважає на таке.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (підпункт 4 частини другої статті 16 Закону).

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 10 березня 2015 року (справа № 21-563а14), право на отримання допомоги виникає у військовослужбовця з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби. Крім того, визначено, що одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. б ч. 1 ст. 16-2 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності IIІ групи.

Згідно з частиною шостою статті 16-3 Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

При цьому, абзацом 9 пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

З аналізу вказаної норми права слідує, що для призначення військовослужбовцям пенсії до вислуги років зараховується, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії.

Вказана обставина, у свою чергу, свідчить про те, що у питаннях соціального захисту військовослужбовці військ колишнього СРСР прирівняні до військовослужбовців Збройних Сил України.

Більш того, статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.

Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.

Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розроби ти і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року" від 07.06.2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14 лютого 1992 року.

Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що саме на Міністерство оборони України, як на головного розпорядника коштів, покладено обов'язок щодо виплати одноразової грошової допомоги, в тому числі особам, які проходили військову службу у Радянській Армії, у разі встановлення їм відповідної групи інвалідності.

Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі -Порядок).

Пунктом 6 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.

Згідно пункту 3 Порядку у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктами 11 та 13 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

На виконання наказу Міністра оборони України від 12.04.2007 № 168 у Міністерстві оборони України створено постійно діючу комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. Голова комісії (заступник Міністра оборони України) забезпечує, зокрема, підготовку пропозицій та подання їх Міністру оборони Україна для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розмір; роботу зі зверненнями громадян із зазначених питань.

В силу положень наказу Міністра оборони України від 12.04.2007 № 168 відповідну пропозицію для вирішення питання позивача (позитивну чи негативну) повинна надати постійно діюча комісія з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. За наслідкам розгляду такої пропозиції комісії Міністр оборони України приймає відповідне рішення.

Відповідно до вищенаведеного, пропозиції даної комісії у формі протоколу засідання, затвердженого Міністром оборони України і є рішенням розпорядника коштів.

Згідно пункту 15 Порядку рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржене в установленому порядку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 з дня встановлення 3 групи інвалідності, при первинному огляді, набув право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та з метою реалізації даного права надав відповідачеві через уповноважену особу - Чернігівський обласний військовий комісаріат, необхідні документи для призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги, проте Міністерство оборони України прийняло рішення від 26 травня 2017 року № 53, виражене у формі Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженого 29 травня 2017 року Міністром оборони України, про відмову в призначенні йому одноразової грошової допомоги, яке на думку колегії суддів є неправомірним.

Посилання Міністерства оборони України на те, що позивачем не надано документу, який би свідчив про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), є безпідставним, оскільки відсутність висновків службового розслідування та акту розслідування, довідки про обставини травми не може бути підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, за умови, якщо причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) підтверджені іншими документами.

Така позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 22.01.2015 по справі № 2а-1626/12/1370.

Так, правовою підставою для призначення особі одноразової грошової допомоги відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975 є відповідний висновок МСЕК, який надавався позивачем відповідачу.

Крім того, в матеріалах справи наявні висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи та витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії, які також підтверджують зв'язок поранення (контузія) та захворювання з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, які також надавалися на розгляд комісії.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення вимог ОСОБА_2 про визнання неправомірним та скасування рішення Міністерства оборони України від 26 травня 2017 року № 53, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови ОСОБА_2 в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та про зобов'язання Міністерства оброни України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Що стосується вимог позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, то вони задоволенню не підлягають, оскільки в розумінні ст. 267 КАС України зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати неправомірним та скасувати рішення Міністерства оборони України від 26.05.2017 № 53, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови ОСОБА_2 в призначенні та виплаті однаразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Зобов'язати Міністерство оброни України призначити та виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуюча суддя О.В. Кашпур

Судді Л.О. Житняк

В.В. Падій