Ухвала суду № 69535421, 13.10.2017, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

м. Черкаси

13 жовтня 2017 року справа № 823/1261/17

Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Тимошенко В.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Катеринопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання дій протиправними,

встановив:

16.08.2017 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом про визнання протиправними дій Катеринопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області (далі - відповідач), які полягають у безпідставній та незаконній підготовці і направленні до Катеринопільського районного суду Черкаської області подання від 09.08.2017 №14.13-33/2768 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документу.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, вважаю, що зазначену позовну заява не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з огляду на таке.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 КАС України адміністративний позов - це звернення до суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах. Під поняттям публічно-правових відносин слід розуміти відносини, які складаються в процесі реалізації владних повноважень органами державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держава відповідає перед людиною. Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року N 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

За приписом частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо його прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У розвиток вказаного положення Європейський суд з прав людини в Рішенні від 25 лютого 1993 року у справі «Доббертен проти Франції» зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держави-учасниці організувати їхню судову систему в такий спосіб, щоб їхні суди і трибунали виконували кожну зі своїх функцій (пункт 44), притаманну відповідній судовій установі.

Крім того, Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з "…" питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів "…". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень між загальними і спеціалізованими судами підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Водночас, як видно зі змісту адміністративного позову в ньому ставиться питання оскарження дій, які полягають у безпідставній та незаконній підготовці і направленні до Катеринопільського районного суду Черкаської області подання від 09.08.2017 №14.13-33/2768 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника без вилучення паспортного документу.

Проте, положення Кодексу адміністративного судочинства України не містять норм щодо процесуального порядку обмеження права боржника на виїзд за межі України.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується судом за правилами цивільного судочинства в порядку, передбаченому статті 3771 ЦПК України, яка міститься у гл. VI ЦПК України "Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)".

Так, за змістом статті 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця або за місцезнаходженням виконавчого округу за поданням приватного виконавця.

Таким чином, стаття 377-1 ЦПК України є спеціальною нормою, яка застосовується на стадії виконання судових рішень, ухвалених незалежно від виду судочинства та рішень інших органів (посадових осіб).

Отже, з наведеного вбачається, що питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України вирішується судом за правилами цивільного судочинства в порядку, передбаченому ст. 377-1 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 КАС України, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, то суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.

Враховуючи вищезазначене, вбачається за доцільне відмовити у відкритті провадження у даній справі.

Керуючись ст.ст. 2, 17, 107, 109, 160, 165, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Катеринопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання дій протиправними.

Роз'яснити позивачу, що він може звернутися з зазначеним позовом у порядку цивільного судочинства .

Повернути позивачу позовну заяву із усіма доданими до неї матеріалами та направити копію даної ухвали.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом п'яти днів з дня її отримання стороною за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя В.П. Тимошенко