Постанова № 69535237, 10.10.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1427/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Бурнаховської Ю.Р.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Касумова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа - ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

21 серпня 2017 року ОСОБА_3 /надалі - позивач; ОСОБА_3/ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області /надалі - відповідач/, третя особа - ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформленого листом від 27.06.2017 № 8783/6-17, про відмову у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області; зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути клопотання (повторна заява) ОСОБА_3 від 20.06.2017 (вхідний номер А-14669/0/5-17 від 23.06.2017) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області; зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надати дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, відповідно до клопотання (повторна заява) від 20.06.2017 (вхідний номер А-14669/0/5-17 від 23.06.2017).

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 20.06.2017 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області ним було подано заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за межами населеного пункту. До заяви було додано: паспорт та ідентифікаційний код, документи, що посвідчують участь в антитерористичній операції (бойових діях), графічний матеріал бажаного місця розташування земельної ділянки та згода на вилучення земельної ділянки ОСОБА_5, оскільки земельна ділянка перебуває у користуванні ОСОБА_5 на підставі договору оренди земельної ділянки від 26.11.2015. Проте, листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 8783/6-17 від 27.06.2017 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за межами населеного пункту. Позивач вважає протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформлену листом № 8783/6-17 від 27.06.2017 та зазначає, що відповідач мав усі правові підстави надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за межами населеного пункту.

05 вересня 2017 року до суду від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надійшли письмові заперечення проти адміністративного позову, у яких відповідач просить відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю, посилаючись на те, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_3, поданої 23.06.2017, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області надано відповідь листом № 8783/6-17 від 27.06.2017, у якому позивача повідомлено, що за інформацією відділу у Зіньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка, яку бажає отримати позивач, перебуває у користуванні на підставі договору оренди землі, зазначено про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання. Також у письмових запереченнях відповідачем вказано, що передача позивачу у власність земельної ділянки за рахунок земель, наданих у користування ОСОБА_5, можлива лише після припинення права користування у порядку, встановленому законом /а.с. 23-26/.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності /а.с. 76/.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 направив до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області заяву від 20.06.2017 (вхідний номер А-14669/0/5-17 від 23.06.2017) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за межами населеного пункту, до якої додав: копію паспорту; копію ідентифікаційного коду; копію довідки участь у особи антитерористичній операції; погодження на вилучення ОСОБА_6; викопіювання з публічної кадастрової карти України /а.с. 27-32/.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.06.2017 № 8783/6-17 ОСОБА_3 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за межами населеного пункту з посиланням на те, що за інформацією відділу у Зіньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка, яку бажає отримати ОСОБА_3 перебуває у користуванні на підставі договору оренди землі /а.с. 11, 34/.

Позивач не погодився з рішенням Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформленого листом від 27.06.2017 № 8783/6-17, про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за межами населеного пункту, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному рішенню Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформленому листом від 27.06.2017 № 8783/6-17, суд дійшов наступних висновків.

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою від 20.06.2017 (вхідний номер А-14669/0/5-17 від 23.06.2017) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за межами населеного пункту /а.с. 27/.

У заяві позивачем зазначено цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.06.2017 № 8783/6-17 ОСОБА_3 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за межами населеного пункту /а.с. 11, 34/.

В обґрунтування рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за межами населеного пункту, оформленого листом від 27.06.2017 № 8783/6-17, відповідачем зазначено, що за інформацією відділу у Зіньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області земельна ділянка, яку бажає отримати ОСОБА_3 перебуває у користуванні на підставі договору оренди землі.

Відповідачем надано до суду копію листа Відділу у Зіньківському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, за змістом якого земельна ділянка, яка знаходиться на території Дейкалівської сільської ради загальною площею 29,2000 га, кадастровий номер НОМЕР_1, перебуває в оренді на підставі укладеного договору оренди землі, строк дії речового права до 26.11.2036 року /а.с. 33/.

Право оренди земельної ділянки за орендарем ОСОБА_8 зареєстровано 05.12.2015, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер 49173103 від 05.12.2015 /а.с. 15/.

Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про правомірність рішення, оформленого листом від 27.06.2017 № 8783/6-17, з посиланням на частину 5 статті 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом, оскільки ОСОБА_3 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою від 20.06.2017 (вхідний номер А-14669/0/5-17 від 23.06.2017) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за межами населеного пункту, а не із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність. До заяви від 20.06.2017 (вхідний номер А-14669/0/5-17 від 23.06.2017) ОСОБА_3, серед іншого, було додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки /а.с. 28/ та погодження на вилучення земельної ділянки ОСОБА_8 /а.с. 29/, яка є орендарем земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1), що знаходиться за межами населених пунктів на території Дейкалівської сільської ради Зінківського району Полтавської області, та до складу якої входить земельна ділянка орієнтовною площею 2,00 га, про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення якої у власність позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою від 20.06.2017.

Отже, до заяви від 20.06.2017 (вхідний номер А-14669/0/5-17 від 23.06.2017) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за межами населеного пункту позивачем у відповідності до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України було додано графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки та погодження землекористувача на вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні іншої особи.

Відтак, лист Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.06.2017 № 8783/6-17 не містить підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, передбачених частиною сьомою статті 118Земельного кодексу України, тобто не ґрунтується на вимогах закону, а тому суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформлене листом від 27.06.2017 № 8783/6-17, про відмову у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за межами населеного пункту та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (ідентифікаційний код 39767930) повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 20.06.2017 (вхідний номер А-14669/0/5-17 від 23.06.2017) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за межами населеного пункту, з урахуванням висновків суду.

Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надати дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, відповідно до клопотання (повторна заява) від 20.06.2017 (вхідний номер А-14669/0/5-17 від 23.06.2017), суд виходить з наступного.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Суд зазначає, що дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, позовна вимога про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надати дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, відповідно до клопотання (повторна заява) від 20.06.2017 (вхідний номер А-14669/0/5-17 від 23.06.2017) є такою, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому задоволенню не підлягає.

Отже, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Позивачем у позовній заяві заявлено клопотання про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з приписами пункту 4 частини 1 статті 163 Кодексу адміністративного судочинства України постанова складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно).

З огляду на вищевикладене, з метою відновлення порушених прав позивача, на виконання завдань адміністративного судочинства, визначених частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру Полтавської області подати до суду звіт про виконання даної постанови в місячний термін з дня набрання постановою суду законної сили.

Також суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від десяти до тридцяти мінімальних заробітних плат.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Частиною 1 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір". Відтак, позивачем судовий збір за подання даного адміністративного позову не сплачувався.

Відповідно до частин 1, 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" № 4191-VI від 20 грудня 2011 року передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Статтею 7 Закону України від 21.12.2016 № 1801-VIII "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено у 2017 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2017 року - 1544 гривні, з 1 травня - 1624 гривні, з 1 грудня - 1700 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2017 року - 1355 гривень, з 1 травня - 1426 гривень, з 1 грудня - 1492 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2017 року - 1689 гривень, з 1 травня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1860 гривень; працездатних осіб: з 1 січня 2017 року - 1600 гривень, з 1 травня - 1684 гривні, з 1 грудня - 1762 гривні; осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2017 року - 1247 гривень, з 1 травня - 1312 гривень, з 1 грудня - 1373 гривні.

Таким чином, розмір компенсації витрат на правову допомогу в адміністративних справах, яка виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 640 грн. (1600 грн. х 40%) за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Представником позивача надано до суду квитанцію Зіньківського відділення Полтавського ГРУ КБ "ПриватБанк" № 0.0.845749930.1 від 11.09.2017 про сплату позивачем ОСОБА_1 коштів в сумі 2000 грн. /а.с. 69/ та розрахунок витрат на правову допомогу в адміністративній справі № 816/1427/17, згідно якого витрати на правову допомогу складають 2470 грн. 40 коп. за 4 години (4 години х 617 грн. 60 коп.), з яких: консультування та попереднє опрацювання матеріалів - 1 година, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини - 1 година, підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява, пояснення) - 1 година 30 хвилин, судове представництво (1 судове засідання: 12.09.2017) - 30 хвилин /а.с. 55/.

Разом з тим, компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Відшкодування витрат, понесених у зв'язку з консультуванням та попереднім опрацюванням матеріалів, опрацюванням законодавчої бази, що регулюють спірні відносини, підготовкою процесуальних документів по справі, не передбачено Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" № 4191-VI від 20 грудня 2011 року.

Відтак, відсутні правові підстави для відшкодування витрат на консультування та попереднє опрацювання матеріалів - 1 година, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини - 1 година, підготовку процесуальних документів по справі (позовна заява, пояснення) - 1 година 30 хвилин, всього 3 години 30 хвилин на суму 2161 грн. 60 коп. (3 години 30 хвилин х 617 грн. 60 коп.), оскільки вони не є окремою процесуальною дією.

Крім того, позивачем сплачено ОСОБА_1 кошти в сумі 2000 грн. /а.с. 69/, яка є меншою за зазначену вище суму 2161 грн. 60 коп., у яку оцінено витрати на оплату консультування та попереднє опрацювання матеріалів - 1 година, опрацювання законодавчої бази, що регулюють спірні відносини - 1 година, підготовку процесуальних документів по справі (позовна заява, пояснення) - 1 година 30 хвилин, всього 3 години 30 хвилин.

Позивачем не надано до суду доказів на підтвердження оплати участі особи, яка надавала правову допомогу у судовому засіданні (1 судове засідання: 12.09.2017) - 30 хвилин, яке було включено до розрахунку.

При цьому, суд не бере до уваги акти прийому-передачі послуг від 11.09.2017 /а.с. 60/ та від 12.09.2017 /а.с. 68/, оскільки зі змісту вказаних актів неможливо достовірно встановити, які саме послуги були передані та прийняті позивачем.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для компенсації позивачу витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, третя особа - ОСОБА_5, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оформлене листом від 27.06.2017 № 8783/6-17, про відмову у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за межами населеного пункту.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (ідентифікаційний код 39767930) повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 20.06.2017 (вхідний номер А-14669/0/5-17 від 23.06.2017) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Дейкалівської сільської ради Зіньківського району Полтавської області за межами населеного пункту, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру Полтавської області подати до суду звіт про виконання даної постанови в місячний термін з дня набрання постановою суду законної сили.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 17 жовтня 2017 року.

Суддя С.С. Сич