Постанова № 69535148, 11.10.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1519/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Голубенко В.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Решетилівського районного центру зайнятості про визнання дій та бездіяльності незаконними, зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

08 вересня 2017 року ОСОБА_1 (надалі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Решетилівського районного центру зайнятості (надалі по тексту - Решетилівський РЦЗ, відповідач) про визнання дій та бездіяльності у відмові надати статус безробітного незаконними, зобов'язання надати статус безробітного.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що ОСОБА_1 безпідставно відмовлено у наданні статусу безробітного, оскільки позивач у повній мірі відповідає критеріям "безробітного", визначеним у положеннях Закону України "Про зайнятість населення".

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач заперечував проти позову. Надав до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, вважає позивача таким, що є зайнятою особою, оскільки згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є керівником приватного підприємства "Тектонік", а тому, згідно статті 47 Закону України "Про зайнятість населення" належить до зайнятого населення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримала заперечення, надавши пояснення аналогічного змісту. В останнє судове засідання надала суду клопотання про розгляд справи без її участі /а.с. 73/. Таким чином, відповідач вважав своє рішення про відмову у наданні статусу безробітного ОСОБА_1 прийнятим в межах повноважень та на підставі чинного законодавства України /а.с. 29-32/.

Як визначено частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2010 року, справі № 2а-3964/10/1670, адміністративний позов Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області до Приватного підприємства "Тектонік" про припинення юридичної особи задоволено. Припинено юридичну особу Приватне підприємство "Тектонік" (ідентифікаційний код 25971354), яке зареєстрована 05 жовтня 2001 року Решетилівською районною державною адміністрацією. Копію постанови направлено державному реєстратору Решетилівської районної державної адміністрації для внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України запису про судове рішення щодо припинення юридичної особи Приватного підприємства "Тектонік" /а.с. 15-16/.

01 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Решетилівського РЦЗ із заявою про здійснення реєстрації та надання статусу безробітного /а.с. 13/.

Проте, відповідач листом від 07 березня 2017 року № 144 відмовив позивачу у наданні статусу безробітного, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 як керівник приватного підприємства, яке на даний час зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є зайнятою особою, а тому, згідно статті 4 Закону України "Про зайнятість населення", належить до зайнятого населення. Крім того, позивачу рекомендовано звернутися до державного реєстратора для здійснення припинення діяльності приватного підприємства "Тектонік" та внесення до Державного реєстру відповідного запису /а.с. 14/.

Вважаючи відмову у надання статусу безробітного протиправною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд виходить із наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття, є Закон України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 року № 5067-VI (надалі по тексту - Закон № 5067).

Відповідно положень статті 1 Закону № 5067, зайнятість - не заборонена законодавством діяльність осіб, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі; безробітний - особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Частиною третьою статті 3 Закону № 5067 визначено, що зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

До зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою (частина перша статті 4 Закону № 5064).

Як визначено частиною першою статті 43 Закону № 5067 статусу безробітного може набути:

1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи;

2) інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам" та "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам";

3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 43 Закону № 5067).

Таким чином, безпосередньо положення Закону № 5067 не визначають підстав для відмови у наданні особі статусу безробітного.

На виконання вказаних положень Закону № 5067 Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 198 затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу (надалі по тексту - Порядок № 198).

Пунктом 3 Порядку № 198 передбачено, що реєстрація безробітних, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні (далі - реєстрація), проводиться центром зайнятості незалежно від зареєстрованого місця проживання чи перебування.

У силу пункту 5 Порядку № 198, статус безробітного надається особам, які зазначені у частині першій статті 43 Закону України "Про зайнятість населення", з першого дня реєстрації у центрі зайнятості на підставі заяви за формою, затвердженою Мінсоцполітики, у разі відсутності підходящої роботи, підбір якої здійснюється відповідно до статті 46 зазначеного Закону.

Рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше ніж протягом семи календарних днів з дня подання особою заяви про надання статусу безробітного (пункт 6 Порядку № 198).

Згідно з пунктом 7 Порядку № 198, підставами для відмови у наданні статусу безробітного є:

1) відсутність на дату звернення до центру зайнятості документів, зазначених у пунктах 3 і 4 цього Порядку;

2) встановлення факту зайнятості особи, у тому числі отримання повідомлення роботодавця про працевлаштування особи;

3) подання заяви про надання статусу безробітного особою, яка не зазначена у частині першій статті 43 Закону України "Про зайнятість населення";

4) письмова відмова особи від пропозиції підходящої роботи;

5) невідвідування роботодавця та неподання в установлений строк без поважних причин особою письмової відповіді роботодавця про відмову у працевлаштуванні відповідно до виданого центром зайнятості направлення на працевлаштування;

6) неповернення особою коштів, отриманих за період попередньої реєстрації, що припинена на підставі абзаців дев'ятнадцятого - двадцять першого підпункту 1 пункту 37 цього Порядку.

Рішення центру зайнятості про відмову у наданні статусу безробітного може бути оскаржене в установленому законодавством порядку (пункт 9 Порядку № 198).

Відповідач посилався на положення підпункту 2 пункту 7 Порядку № 198, а саме встановлення факту зайнятості позивача.

Підтвердженням цього факту відповідач вважав наявний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, згідно інформації якого ОСОБА_1 перебуває на посаді керівника Приватного підприємства "Тектонік" /а.с. 33-36/.

Судом встановлено, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2010 року, справі № 2а-3964/10/1670, адміністративний позов Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Полтавської області до Приватного підприємства "Тектонік" про припинення юридичної особи задоволено. Припинено юридичну особу Приватне підприємство "Тектонік" (ідентифікаційний код 25971354), яке зареєстрована 05 жовтня 2001 року Решетилівською районною державною адміністрацією. Копію постанови направлено державному реєстратору Решетилівської районної державної адміністрації для внесення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України запису про судове рішення щодо припинення юридичної особи Приватного підприємства "Тектонік" /а.с. 15-16/.

11 жовтня 2010 року до ЄДР внесено запис про судове рішення щодо припинення підприємства /а.с. 35/, також державним реєстратором призначено ліквідатора підприємства ОСОБА_1 (засновник, керівник Приватного підприємства "Тектонік"), про що позивача вчасно повідомлено.

Однак станом як на момент звернення ОСОБА_1 до Решетилівського РЦЗ, так і на момент розгляду справи вказане підприємство не було і не є припиненим.

Відповідачем надано суду документи листування з державним реєстратором, з яких слідує, що протягом трьох років ліквідатором (ОСОБА_1) не були подані документи для проведення ліквідації юридичної особи, що надало право проведення реєстратору спрощеної процедури державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом її ліквідації (лист державного реєстратора сектору з питань надання реєстраційних послуг райдержадміністрації № 02-08//194 від 04 жовтня 2017 року /а.с. 48-49/).

Суд зазначає, що Приватне підприємство "Тектонік" створене з метою отримання прибутку, основним видом діяльності за КВЕД є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, та взяте на облік як платник податків 06 жовтня 2001 року /а.с. 34, 36/.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Статтею 45 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.

Відповідно до частини першої статті 128 Господарського кодексу України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до частини третьої даної статті громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність:

- безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється;

- із залученням або без залучення найманої праці;

- самостійно або спільно з іншими особами.

При цьому у частині четвертій статті 128 Господарського кодексу України передбачено, що громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через керівника, який наймається за контрактом.

Суд не може прийняти до уваги доводи позивача, про те, що він не займався підприємницькою діяльністю та не отримував від цього жодних доходів, оскільки прийняття рішення про ненадання ОСОБА_1 статусу безробітного пов'язане не з отриманням (чи неотриманням) доходу від здійснення діяльності, а безпосередньо з фактом реєстрації юридичної особи, через яку позивач здійснював підприємницьку діяльність та де був/є працевлаштованим.

Тобто, сам факт перебування невиключеним з ЄДР Приватного підприємства "Тектонік", засновником та керівником якого є ОСОБА_1, відносить його до зайнятого населення за визначенням національного законодавства.

Юридичний факт припинення підприємницької діяльності, згідно із положенням Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" потребує підтвердження шляхом внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідного запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності юридичної особи. Проте суду не надано доказів, підтверджуючих, що станом на 01 березня 2017 року (дату звернення позивача до Решетилівського РЦЗ) внесено запис про державну реєстрацію припинення Приватного підприємства "Тектонік", засновником та керівником якого являється позивач.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки рішення відповідача, яке позивач просить визнати незаконними, прийняте у спосіб та у відповідності до вищезазначених норм чинного законодавства, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки ухвалою від 11 вересня 2017 року суд звільнив позивача ОСОБА_1 від сплати судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 17 жовтня 2017 року.

Суддя І.С. Шевяков