Постанова № 69535144, 10.10.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2017 року справа № 813/2061/17

15 год 03 хв зал судових засідань №6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Жовковська Ю.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Юрків Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Миколаївської міської ради Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача, викладене у листі від 04.11.2016 №І-13652/0-6928/6-16 про розгляд клопотання, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00га, яка розташована на території Миколаївського району Львівської області за межами населеного пункту;

- зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00га, яка розташована на території Миколаївського району Львівської області за межами населеного пункту та прийняти рішення відповідно до вимог ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 10.10.2017 подав заяву про зміну позовних вимог від 06.10.2017, в якій просив зобов'язати відповідача прийняти рішення про видачу наказу про надання дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Таким чином, позивач мав намір змінити предмет позову у справі.

Суд в прийнятті до провадження вказаної заяви відмовив, оскільки суд ще 26.06.2017 перейшов до розгляду справи по суті, і відповідно таку заява позивач подав всупереч вимогам ч.1 ст.137 КАС України.

Представник позивача в судовому засіданні 10.10.2017 подав заяву про збільшення позовних вимог від 10.10.2017, в якій просив зобов'язати відповідача прийняти рішення про видачу наказу про надання дозволу позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Суд в прийнятті до провадження вказаної заяви відмовив, оскільки по суті позивач змінює предмет позову, що є неможливим з підстав, викладених вище. Крім цього, суд звертає увагу на те, що КАС України не допускає збільшення позовних вимог, а передбачає можливість збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 14.09.2017 до розгляду справи залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Миколаївську міську раду Львівської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до відповідача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00га на території Миколаївської міської ради Львівської області (за межами населеного пункту). На думку позивача, відповідач протиправно відмовив йому у затвердженні проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідає вимогам ст.116 Земельного кодексу України, а підстави для відмови в його затвердженні є вичерпними.

Відповідач подав заперечення на позовну заяву, в яких просив суд відмовити позивачам у задоволенні адміністративного позову. Заперечення обґрунтовані тим, що ним правомірно відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, оскільки відповідач зобов'язаний отримати погодження щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від органу місцевого самоврядування, що передбачено дорученням Віце-прем'єр-міністра України та рішенням колегії Держземагентства України. Оскільки, відповідач від Миколаївської міської ради Львівської області такого погодження не отримав, тому правомірно відмовив позивачу у наданні дозволу на розробку проекта землеустрою.

Третя особа пояснень на позовну заяву не подала.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечила з підстав, викладених в письмових запереченнях. Просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа явку представника в судове засідання не забезпечила, хоча належним чином повідомлялась про час, дату і місце розгляду справи. Клопотань про розгляд справи без участі третьої особи не надходило.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково, виходячи з наступних підстав.

Позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00га. у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Миколаївської міської ради Львівської області, до якого долучив графічні матеріали із позначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Головне управління Держгеокадастру України у Львівській області листом №І-13652/0-6928/6-16 від 04.11.2016 відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки відсутнє погодження Миколаївської міської ради Львівської області щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Позивач не погоджуючись з відмовою в наданні дозволу, звернувся із позовом до суду про визнання її протиправною та зобов'язати вчинити дії.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, викладене у листі від 04.11.2016 №І-13652/0-6928/6-16 про розгляд клопотання, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00га, яка розташована на території Миколаївського району Львівської області за межами населеного пункту, суд встановив наступне.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст.22 ЗК України визначено, що до земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).

При цьому, в п. «а» ч.3 ст.22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до ст.33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Частиною 4 ст.122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до п.2 вказаного Положення Держгеокадастр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, Указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Пунктом 3 вказаного Положення передбачено, що основними завданнями Держгеокадастру, зокрема, є реалізація державної політики у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з п. 1. Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 № 333, Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Підпунктом 13 п.4 вказаного Положення передбачено, що Головне управління Держгеокадастру в області розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Статтею 21 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» передбачено, що Кабінет Міністрів України спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які забезпечують проведення державної політики у відповідних сферах суспільного і державного життя, виконання Конституції та законів України, актів Президента України, додержання прав і свобод людини та громадянина.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади відповідальні перед Кабінетом Міністрів України, підзвітні та підконтрольні йому.

Віце - прем'єр - міністром - Міністром регіонального розвитку будівництва та житлово - комунального господарства України надано Держземагентству України відповідне доручення від 08.10.2014 № 37732/0/1-14, в якому йдеться про обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні.

На виконання вказаного доручення, Держземагентством України прийнято наказ від 15.10.2014 № 328 «Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України від 14.10.2014», зокрема - рішення колегії Держземагентства України № 2/1 «Про обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності», яким запроваджено з 15.10.2014 обов'язкове врахування позиції органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності.

Відповідно до п. 2 рішення колегії № 2/1 «Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності» начальники головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15.10.2014, забезпечують обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою.

Під час розгляду клопотань про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності надсилати органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) за місцем розташування земельної ділянки запити про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування.

Відповідно до пп. 2.3 п. 2 рішення колегії Держземагентства України № 2/1, у разі надходження у десятиденний строк від органу місцевого самоврядування мотивованих заперечень стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які безпосередньо передбачені законом, зокрема ч.7 ст. 118 та ч.3 ст. 123 ЗК України відмовляти заявникові у задоволенні відповідного клопотання.

Проте, згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 вказаного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Вказана норма кореспондується із положеннями ч. 3 ст. 123 ЗК України, згідно з якою відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із наведених норм ЗК України вбачається, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою.

Виходячи з аналізу вказаних положень законодавства, суд вважає, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Суд встановив, що позивач, при зверненні до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, подав всі необхідні документи, передбачені нормами ЗК України.

Проте, відповідач відмовив позивачу в наданні дозволу на розроблення проекта землеустрою для відведення земельної ділянки, з тих підстав, що відсутнє відповідне погодження Миколаївської міської ради Львівської області.

Конституцією України закріплено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом (ч. 4 ст.13); право власності на землю гарантується, воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ч.2 ст.14).

В абз. 10 п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003 Конституційний Суд України вказав, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З врахуванням викладеного, суд вказує на те, що ЗК України передбачено механізм безоплатної передачі земель сільськогосподарського призначення у власність та вичерпні підстави для відмови в цьому, а тому відповідач не мав право відмовляти позивачу у наданні дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства з підстав, не передбачених ЗК України.

Суд також звертає увагу на те, що згідно з пп. 2.4 п. 2 рішення колегії Держземагентства України № 2/1 від 14.10.2014 «Про обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності», у разі якщо у десятиденний строк відповідний орган місцевого самоврядування письмово або за замовчанням погодив (не надав мотивованих заперечень) надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності або надав заперечення, які суперечать вимогам чинного законодавства, забезпечувати у встановленому порядку розгляд клопотань заявників з урахуванням зазначених обставин.

Суд встановив, що на звернення відповідача про висловлення позиції щодо надання дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту, Миколаївська міська рада Львівської області не надала жодних заперечень, тобто за замовчанням погодила надання дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Саме про відсутність такого погодження, а не про наявність обґрунтованих заперечень, зазначається в рішенні відповідача, якими відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Миколаївської міської ради Львівської області.

З огляду на вказане, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині є підставними та обґрунтованими, а тому рішення відповідача від 04.11.2016 №І-13652/0-6928/6-16, яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00га для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населеного пункту на території Миколаївської міської ради Львівської області, є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, суд зазначає таке.

З огляду на повноваження суду при задоволенні адміністративного позову прийняти рішення про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а також, враховуючи протиправність відмови відповідача у наданні дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути клопотання позивача щодо надання дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення відповідно до вимог ч.7 ст.118 ЗК України, суд зазначає таке.

Згідно з ч.7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, розгляд відповідного клопотання має наслідком прийняття рішення відповідачем про надання дозволу або про відмову в такому. Тому, суд вважає, що оскільки обов'язок відповідача прийняти відповідне рішення прямо передбачений положеннями ч.7 ст. 118 ЗК України, підстави зобов'язувати його в судовому порядку прийняти відповідне рішення відсутні.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що в разі відсутності рішення про надання дозволу або про відмову в такому, позивач відповідно до положень ч.7 ст.118 ЗК України, має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади і їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ст. 94 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір в сумі 1280,00грн., сплаченого відповідно до квитанції №14 від 08.06.2017.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, викладене у листі від 04.11.2016 №І-13652/0-6928/6-16 про розгляд клопотання, яким відмовлено ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00га, яка розташована на території Миколаївського району Львівської області за межами населеного пункту.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 про надання дозволу на розроблення проекта землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00га, яка розташована на території Миколаївського району Львівської області за межами населеного пункту.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 1280,00грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя (підпис) А.Г. Гулик

Згідно з оригіналом

Постанова суду не набрала законної сили

Суддя А.Г.Гулик