Ухвала суду № 69526956, 13.10.2017, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/2623/17

провадження №: 2/398/2289/17

УХВАЛА

Іменем України

"13" жовтня 2017 р. Олександрійський міськрайонного суду Кіровоградської області в складі головуючого судді Коліуш Г.В., секретаря судового засідання Безкоровайної А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Єврокар Україна» про визнання правочину недійсним, стягнення коштів та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про визнання недійсним з моменту вчинення договору фінансового лізингу від 08.04.2017 року №2559, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Єврокар Україна», стягнення з ТОВ «Єврокар України» на користь позивача коштів в сумі 60300 грн., як незаконно отриманих за наслідками укладення договору фінансового лізингу №733 від 08.04.2017 року, стягнення моральної шкоди в розмірі 5000 грн.

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 31 липня 2017 року відкрито провадження у справі.

05.09.2017 року від директора ТОВ «Єврокар України» надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва. Клопотання обґрунтовано тим, що відповідно до ст. 109 ЦПК України позови до юридичних осіб предявляються в суд за їхнім місцем.

Позивач у судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання представника не направив, просив розглянути клопотання за відсутності представника відповідача.

Згідно ч.2 ст.197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши клопотання та матеріали справи, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

У висновках, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі № 1-26/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг), зазначено, що діяЗакону України «Про захист прав споживачів»поширюється на правовідносини не тільки на стадії укладення, а і на стадії виконання договору.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 27)

08 квітня 2017 року між сторонами укладений договір фінансового лізингу, предметом якого є автомобіль(а.с.11-18), при укладенні договору позивачем сплачено грошові кошти в сумі 60300 грн. (а.с.10-24).

Позивачем подано позов в порядку захисту прав споживачів про стягнення сплачених ним коштів на виконання договору фінансового лізингу, оскільки на його думку умови цього договору є несправедливими, суперечать, в тому числі і нормамЗакону України «Про захист прав споживачів».

Такий позов згідно з ч.5ст.110 ЦПК Українитакож може предявлятися в суд за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Відповідно до ч.14ст.110 ЦПК Українипозивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленоїстаттею 114 цього Кодексу.

Позов, з яким звернувся позивач до суду, не відноситься до категорії справ, які розглядаються тільки певним судом за правилами виключної підсудності.

Згідно зіст. 4, п. 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»лізинг є різновидом фінансових послуг. Метою цьогоЗаконує створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні.

Як зазначено в п.2, п.5постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів»,Закон України «Про захист прав споживачів»поширюється на зазначені в ньому відносини, оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті,що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму, іздоговорівпронаданняфінансово-кредитнихпослуг для задоволення власних побутових потреб громадян.

Споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання, або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору. Жоден із цих судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати її до іншого суду з мотивів непідсудності.

В пункті 37 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» розяснено, щоправовибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності (стаття 109 ЦПК) і правилом альтернативної підсудності (стаття 110 ЦПК) підсудна справа, належить виключно позивачеві (частина чотирнадцятастатті 110 ЦПК). Якщо позивач при предявленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Окрім цього, питання, які передбаченіст. 214 ЦПК України, в тому числі і про те, яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин, зокрема, чи поширюється на правовідносини, які виникли між сторонамиЗакон України «Про захист прав споживачів», остаточно суд вирішує тільки під час ухвалення рішення по суті позовних вимог, а не на стадії відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст.. 110, 122, 293 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Коліуш Г.В.