Рішення № 69525403, 10.04.2017, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/4472/15-ц

№ 2/207/358/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2017 року Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі головуючого судді : САВЧЕНКА В.О.

при секретарі : МОСПАН С.Б.

за участі представника позивачки : ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпродзержинську справу за позовом С Е Р Б І Н О Ї ОСОБА_2 до К А Т Р У Ш А ОСОБА_3 та Я С И К ОСОБА_4 про визнання дійсним договору і визнання права власності, про вселення

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2015 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про визнання дійсним договору і визнання права власності, про вселення. В цій позовній заяві ОСОБА_5 просила суд визнати дійсною угоду між нею, тобто СЕРБІНОЮ (на час укладення угоди, - ТРИКОВОЮ) ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про купівлю-продаж квартири № 37, у житловому будинку № 99, по пр-ту Леніна, у м. Дніпродзержинську, засновану на розписці б/д, дійсною. Одночасно позивачка просила суд визнати за нею, тобто СЕРБІНОЮ (ТРИКОВОЮ) В.В., право власності на квартиру № 37, у житловому будинку № 99, по пр-ту Леніна, у м. Дніпродзержинськ. Важливими вимогами позовної заяви були також вимоги виселити ОСОБА_7 із квартири № 37, у житловому будинку № 99, по пр. Леніна, у м. Дніпродзержинську та вселити її, тобто ОСОБА_5 в квартиру № 37, у житловому будинку № 99, по пр. Леніна, у м. Дніпродзержинську. Судові витрати позивачка ОСОБА_5 просила суд покласти на відповідачів по справі. Позовні вимоги ОСОБА_5 просила суд задовольнити згідно статей 15, 16, 219, 220, 386, 387, 396, 657, 1268, 1296 ЦК України та статей З, 15, 88, 215 ЦПК України.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_5 указала в позовній заяві, а також вказувала в судових засіданнях, що у 2007 році вона домовилась з ОСОБА_6 про купівлю у нього квартири за адресою: м. Дніпродзержинськ, пр. Леніна 99, 37 за 50000 гривень. Цю суму вона передала ОСОБА_6 одразу ж після досягнення з ним домовленості, про що він видав їй розписку на підтвердження отримання вказаної суми і надав комплект ключів від квартири. В судових засіданнях на заперечення ОСОБА_7 позивачка ОСОБА_5 пояснила, що розписку про продажу ним квартири і про отримання ним 50 000 гривень за продану квартиру дійсно написав не ОСОБА_6, а писала вона, тобто ОСОБА_5, за проханням ОСОБА_6 ОСОБА_8 підписав розписку все ж особисто ОСОБА_6

Крім суми, яку вона сплатила ОСОБА_6, вона прийняла на себе обовязок погасити заборгованість по комунальним платежам, що нею було виконано. На підтвердження цього вона надала суду копії платіжних документів.

Вказані події здійснювались у присутності свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 і підтверджуються розпискою, копія якої додана нею до позову.

Як вказувала позивачка, ОСОБА_6 мав право власності на квартиру в розмірі 1/2 її частки, друга частка належала його матері, ОСОБА_11, яка померла 17.04.1996 року. Право власності цих осіб виникло в процесі приватизації житла і 23.09.1993 року було зареєстроване в Дніпродзержинському бюро технічної інвентаризації, що підтверджується листом БТІ від 21.03.2008 р. № 117/2.

Також позивачка вказувала, що при попередньому узгодженні умов купівлі-продажу квартири між нею та ОСОБА_6 було домовлено, що продавець зобовязується оформити і нотаріально посвідчити договір купівлі-продажу після переоформлення в порядку спадкування за законом на своє імя права власності на частку, яка належала його матері.

Після досягнення угоди про продаж квартири та здійснення нею розрахунків, ОСОБА_6 передав їй комплект ключів від квартири і 17.08.2001. зареєстрував її разом з її сином ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, у цій квартирі, що підтверджується довідкою адресно-довідкового підрозділу по місцю проживання.

Також позивачка вказувала, що особисто і за свій рахунок погасила всі заборгованості, які існували по квартирі на час її вселення в неї. У 2013 році вона також за свій рахунок та за письмовою згодою ОСОБА_6 виконала поточний ремонт квартири. Від свого імені вона прийняла на себе обовязки перед комунальними і енергопостачальною організаціями по оплаті їх послуг, що підтверджується відповідними договорами, копії яких надані суду.

Її сімя проживала в квартирі 7 років. ОСОБА_6 зареєстрований в цій квартирі. До теперішнього часу. Але ОСОБА_6 так і не переоформив в порядку спадкування по закону право власності на частку померлої матері в квартирі на своє імя, тому що для цього необхідно було подати особисто до нотаріальної контори заяву. Від свого обовязку з переоформлення на її імя права власності на квартиру ОСОБА_6 при їх епізодичних зустрічах, не відмовлявся. Однак у звязку зі способом життя, який вів ОСОБА_6, питання про звернення до нотаріальної контори за свідоцтвом про право спадщину після смерті матері ним так і не вирішене.

У березні 2015 року із м. Кривий Ріг приїхала племінниця ОСОБА_6, -- відповідачка ОСОБА_7 зі своїми синами та іншими особами і у її відсутність зрізали «болгаркою» вхідні металеві двері у квартиру і вселились у неї, про що сусіді зателефонували до Баглійського РВ тоді ще міліції. По даному факту 10.04.2015 р. слідчим СВ Баглійського РВ ОСОБА_8 було відкрито кримінальне провадження за № 12015040780000424 за ознаками частини 1 статті 185 КК України.

Вона, тобто ОСОБА_5, та її сім'я таким ж чином намагались вселитися у квартиру, але і після цього ОСОБА_7 знову зрізала двері і зайняла спірну квартиру, після чого вона, тобто ОСОБА_5, вже не намагалась вселитися таким чином.

Згодом, у звязку з крадіжкою вказаними особами її та її сім'ї речей, вона знаходились у квартирі. Було відкрито ще декілька кримінальних проваджень. Але її сімя до цього часу змушена проживати у найманій квартирі. Вони позбавлені можливості користуватися речами, що знаходяться АДРЕСА_1; в місті Дніпродзержинську. Частина їх речей винними особами вже продана.

В судових засіданнях, як і раніше в позовній заяві, позовні вимоги ОСОБА_5 просила суд задовольнити згідно статей 15, 16, 219, 220, 386, 387, 396, 657, 1268, 1296 ЦК України та статей З, 15, 88, 215 ЦПК України, а також посилалася на Пленум Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування". Її представник в судових засіданнях ОСОБА_1 просив суд задовольнити позовні вимоги ОСОБА_5 в повному обсязі з тих же правових підстав і більш детально аргументував позовні вимоги.

Відповідач ОСОБА_6 в судові засідання не зявився, про час і місце розгляду справи кожного разу повідомлявся належним чином у встановленому порядку завчасно, оскільки копії позовної заяви та повістки в останнє судове засідання і раніше були надіслані цьому відповідачу за відомими суду адресами. Причини неявки суду не відомі. Місце знаходження ОСОБА_6 чи причини його неявки в судові засідання сторони суду також не повідомили та на джерела такої інформації суду не вказали. Але суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності цього відповідача, оскільки в матеріалах справи досить доказів для розгляду цієї справи з винесенням законного та обґрунтованого рішення без присутності ОСОБА_6

Відповідач ОСОБА_7, яка мешкає в м. Кривий Ріг, хоч і не за кожним викликом, але все ж з'являлася в судові засідання, надала суду письмові заперечення на позов ОСОБА_5 і давала пояснення в суді. Позовні вимоги ОСОБА_5 відповідачка ОСОБА_7 не визнала і пояснила, що позовні вимоги є незаконними і не обґрунтованими. Зокрема, в письмових запереченнях (а.с. 35-40) ОСОБА_7 посилалася на наступне. В позовній заяві ОСОБА_5 вказала, що в неї з громадянином ОСОБА_6 (який є їй рідний дядько) склалася домовленість про те, що він передасть їй у власність квартиру за адресою м. Дніпродзержинськ, пр. Леніна 99/37за 50 000 грн., що підтверджено розпискою.

Але квартиру за адресою м. Дніпродзержинськ, пр. Леніна 99/З, ОСОБА_11 було отримано у якості компенсації за знос будинку. Важливо і те, що ОСОБА_6 є інвалідом з діагнозом «шизофренія» (копія довідки долучена) і знаходиться періодично на стаціонарному лікуванні з 1980 року. За специфікою такого захворювання ОСОБА_6 не може самостійно усвідомлювати та керувати своїми діями. Із копії «розписки» ,долученої до матеріалів справи ОСОБА_5 можна побачити, що сам текст укладеного ОСОБА_5 документа написаний одним почерком, а знизу почерком самого ОСОБА_6 написана лише фраза «з моїх слів записано вірно». При цьому, відсутні підписи свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_13, відсутня дата оформлення документа. Виникає питання : якщо особа самостійно виявляє свою долю, чому вона самостійно не складе текст цього нібито документа? На її, тобто ОСОБА_7, думку, це свідчить лише про одне - ОСОБА_5, зловживаючи довірою людини похилого віку, інваліда з діагнозом «шизофренія», і знаючи про цей діагноз (специфіка хвороби має яскраво виражені зовнішні прояви поведінки, спілкування і т.д.), заволоділа належним ОСОБА_6 та ОСОБА_7 майном, що має ознаки вимагання. До того ж, в позові вказано що, договір купівлі-продажу відбувався у 2007 році. Але 12.03.2008 р. ОСОБА_6 був допитаний у якості свідка працівниками правоохоронних органів за місцем фактичного мешкання в ІНФОРМАЦІЯ_2. І тоді в протоколі допиту чітко було зазначено, що за станом на 2 008 рік ОСОБА_6 ніяких договорів ні на оренду, ні на купівлю-продаж не здійснював. Він навіть не був із нею знайомий. Тобто ОСОБА_6 заперечував факт домовленості між ним та позивачкою ОСОБА_5 та передачу йому будь-яких грошових сум від ОСОБА_5 06 березня 2015 року ОСОБА_6 звертався до Міграційної служби з вимогою про скасування реєстрації ОСОБА_14 та ОСОБА_12 (копія в додатках). Більш того, сам факт знаходження паспорту ОСОБА_6 у громадянки ОСОБА_5 та залучення нею до матеріалів справи копії паспорта ОСОБА_6, свідчить про її звичку жити та діяти поза межами правового поля, адже ОСОБА_6 неодноразово писав заяви про викрадання в нього паспорту до «Паспортного столу», прокуратуры, і факт передачі будь-яких документів, в тому числі паспорту, ОСОБА_5 заперечував. Нею, тобто ОСОБА_7, додана копія документа від 09.06,2008 року, де начальником Дніпродзержинського міського Управління МВС України Єлісєєвим, чітко зазначено, що в діях ОСОБА_14 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст.162 ККУ (порушення недоторканності житла). ОСОБА_7 в запереченнях на позовну заяву також 3вернула увагу суду на те, що на той момент ОСОБА_5 не була зареєстрована у квартирі, а реєстрація зявилася злочинним шляхом вже після виявленого Факту, завдяки злочинній бездіяльності право- охоронних органів.

На теперішній час, як вказувала в запереченнях ОСОБА_7, відповідальним квартиронаймачем спірної квартири є вона, тобто ОСОБА_7 Її доводи підтверджуються тим, що 04.01.2013 року Баглійським РВ МУ м. Дніпродзержинська МВС України в Дніпропетровській області було порушено кримінальне провадження №42013049990000029, стосовно незаконного заволодіння ОСОБА_5 та ії сином ОСОБА_12 майном, вчинене шляхом обману ,за попередньою кваліфікацією згідно ч. 1 ст. 190 ККУ. Дане кримінальне провадження знаходиться на стадії досудового слідства. Крім того, у звязку зі злочинними діями та бездіяльністю слідчих СО Баглійського РВ МУ м. Дніпродзержинська МВС України в Дніпропетровській області Слідчим Відділом Прокуратури України в Дніпропетровської області порушено кримінальне провадження за ст.364 ККУ.

Отримання грошей від ОСОБА_5 ОСОБА_6 заперечує. Отже, вести мову про виконання обовязків за нібито домовленістю між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не можна.

Стосовно правомочності ОСОБА_6 розпоряджатися майном, позивач спирається на вимоги ст. 1268 ЦКУ, де зазначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину. Але в ст. 1217 ЦКУ передбачено, що існує два види прийняття спадщини - за законом і за заповітом. Власницею квартири ОСОБА_15 було складено Заповіт, згідно якого єдиним спадкоємцем її частки майна є вона, тобто ОСОБА_7 А відповідно до ст. 1223 ЦКУ право на спадкування мають особи, які зазначені у Заповіті. 4. 2 цієї статті говорить про те, що спадкування особами, які мають право на спадкування за законом, можливе лише за умови, якщо заповіт відсутній. У звязку з цим, прийняття спадщини взагалі, і в тому числі за умови спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, не можливе, бо єдиною спадкоємицею. згідно з заповітом є вона, тобто ОСОБА_7 В цілому вона просила .Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовити повністю.

В судових засіданнях, як і раніше в запереченнях на позовну заяву, ОСОБА_7 просила Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити повністю з тих же правових підстав. Але в цілому в судових засіданнях виступи ОСОБА_7 були в основному не юридично обґрунтовані, а імпульсивні та емоційні, наприклад, фотографування суду, відмова з'являтися до суду під час посту (ОСОБА_7, -- віруюча), демонстративне залишення зали судового засідання, коли на її думку щось робилося неправильно, і т.п.

Суд, вислухавши позивачку ОСОБА_5, представника позивача ОСОБА_1, відповідачку ОСОБА_7, свідків, дослідивши докази, які наявні по справі, вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 необхідно відмовити з наступних підстав.

Відповідно до статті 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Стаття 219 ЦК України передбачає, що у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним. Разом з тим, частина друга цієї статті передбачає те, що суд може визнати такий правочин дійсним, якщо буде встановлено, що він відповідав справжній волі особи, яка його вчинила, а нотаріальному посвідченню правочину перешкоджала обставина, яка не залежала від її волі.

Закон дійсно не містить вимог щодо змісту договору, як про це вказує позивачка в позовній заяві, про який йдеться у статті 220 ЦК України. І на думку ОСОБА_5 та її представника письмова розписка ОСОБА_6 у повній мірі повинна розглядатися як «договір», тому що вона містить суттєві умови угоди: предмет договору, його адреса, ціна, порядок розрахунків.

Як вважає позивачка, її з ОСОБА_6 домовленість про продаж квартири була виконана обома сторонами у повному обсязі. Позивачка, як вона вважає, сплатила продавцю вартість квартири, сплатила борги за комунальні послуги. Продавець, в свою чергу, передав їй ключі від квартири, вселив її з сином в неї і зареєстрував в спірній квартирі. Угоду було оформлено у вигляді розписки продавця в отриманні грошей за квартиру у присутності Двох свідків. Повноваження ОСОБА_6на здійснення угод з розпорядження квартирою, позивачка аргументувала положеннями законодавства. Зокрема вона посилалася на статті 16, 1268, 1270, 1296, 1297 ЦК України, та на розяснення Пленуму Верховного Суду України, зокрема, пункт 27 постанови Пленуму від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування». Також позивачка ОСОБА_5 стверджувала, що ніяких відомостей про інших спадкоємців, у тому числі відповіді про спадкоємців, які б прийняли спадщину після смерті ОСОБА_11, не існує.

Однак судом встановлено, що спадщину прийняла відповідачка ОСОБА_7 Відповідач ОСОБА_6 спадщину, навпаки не прийняв і спадщину юридично на себе не переоформив. Отже, ОСОБА_6 не міг юридично розпоряджатися спадковим майном не тільки за ОСОБА_7, але й за себе. Суд повністю враховує пояснення позивачки і її представника, заперечення відповідачки ОСОБА_7, а особливо її письмові заперечення. Пояснення свідків, враховуючи предмет спору і обставини справи, суд не приймає до уваги.

Звичайно суд враховує, що ОСОБА_6 є хвора людина. Більш того, він є інвалідом. ОСОБА_6 хоч і не був вислуханий в ході судового розгляду справи, але суд прикладав до цього зусилля. Крім того, ОСОБА_7 надала суду довідку про те, що ОСОБА_6 є інвалідом другої групи. Суд враховує і те, що розписку про отримання грошей за нібито продану ним, тобто ОСОБА_6, квартиру, він особисто не писав. На це вказувала відповідачка ОСОБА_7 і в судових засіданнях підтвердила ОСОБА_5, що розписку про отримання грошей за продану квартиру писала вона, тобто ОСОБА_5, за проханням ОСОБА_6, а він все прочитав і підписав цю розписку.

Оцінивши в сукупності всі наявні по справі докази, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 необхідно відмовити в повному обсязі.

Керуючись статтями 15, 16, 219, 220, 386, 387, 396, 657, 1268, 1296 ЦК України та статтями З, 15, 88, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог С Е Р Б І Н О Ї ОСОБА_2 до К А Т Р У Ш А ОСОБА_3 та Я С И К ОСОБА_4 про визнання дійсним договору і визнання права власності, про вселення, -- в і д м о в и т и .

Протягом десяти днів з дня проголошення цього рішення може бути подана сторонами або їх представниками апеляційна скарга на рішення суду в апеляційний суд Дніпропетровської області через Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська.

С у д д я : ОСОБА_16