Ухвала суду № 69522040, 10.10.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 364/512/17 Головуючий у І інстанції Моргун Г. Л.Провадження № 22-ц/780/4433/17 Доповідач у 2 інстанції Фінагеєв В. О.Категорія 26 10.10.2017

УХВАЛА

Іменем України

10 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Журби С.О., Кашперської Т.Ц.,

за участю секретаря Топольського В.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Володарського районного суду Київської області від 13 липня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У травні 2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 28 квітня 2012 року у розмірі 17 347 грн. 27 грн., з яких: 204 грн. 34 коп. - заборгованість за кредитом; 12 240 грн. 68 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 600 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф ( фіксована частина); - 802 грн. 25 коп. - штраф (процентна складова).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 квітня 2012 року між сторонами було укладено договір № б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 500 грн. зі сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ОСОБА_2 не виконує належним чином зобов'язання за договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 13 липня 2017 року у задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів та неустойки через порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог у межах позовної давності. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів. Позивач має право на отримання процентів за період з 28 лютого 2014 року по 28 лютого 2017 року, а також пені за порушення умов договору у межах річного строку позовної давності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 28 квітня 2012 року ОСОБА_2 уклала з ПАТ КБ «Приватбанк» договір № б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 500 грн. зі сплатою відсотків за користування коштами у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_2 станом 28 лютого 2017 року, становить 17 347 грн. 27 коп., з яких: 204 грн. 34 коп. - заборгованість за кредитом; 12 240 грн. 68 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 600 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф ( фіксована частина); 802 грн. 25 коп. - штраф (процентна складова).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом з пропуском строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується по суті з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2012 року ОСОБА_2 отримала від ПАТ КБ «Приватбанк» кошти у розмірі 500 грн. на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Згідно ч. 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначене періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року (справа № 6-2462цс16).

Разом із тим, за змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 02 грудня 2015 року (справа № 6-249цс15).

З наведеного можна зробити висновок, що проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності, навіть, якщо сплив строк позовної давності до вимог про стягнення тіла кредиту, однак за умови, що відсотки, пеня та інші штрафні санкції нараховані у відповідності до умов укладеного договору.

Судом встановлено, що останній платіж був здійснений ОСОБА_2 у листопаді 2013 року, а в подальшому відповідач припинила оплату чергових платежів. Отже, з цього моменту у позивача виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості. Так, останній платіж ОСОБА_2 здійснила 27 листопада 2013 року, а з позовними вимогами банк звернувся 03 травня 2017 року. Таким чином, строк позовної давності сплив до стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). У запереченнях на позовну заяву ОСОБА_2 просила застосувати строк позовної давності та вказувала на те, що 23 листопада 2013 року вона сплатила 300 грн. для закриття кредиту і з того часу жодних повідомлень від банку про наявність заборгованості не отримувала.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Матеріали справи не містять доказів, які підтверджують факт ознайомлення позичальника з усіма істотними умовами договору. Відсутність підпису відповідача на умовах та правилах надання споживчого кредиту фактично надає можливість банку надавати умови в будь-якій редакції та стверджувати, що зазначені умови погоджені з відповідачем. Зазначення в заяві на видачу кредиту про ознайомлення відповідача з умовами надання кредиту без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

Умови та Правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. Позивач не надав доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного суду України від 22 березня 2017 року (справа № 6-2320цс16).

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом та пені, а відтак відсутні підстави до стягнення нарахованих банком відсотків та пені, на яких наполягає банк.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача нарахованих відсотків, штрафу та пені з підстав пропуску строку позовної давності суд першої інстанції не звернув уваги, що підстав до задоволення позову в цій частині немає виходячи з суті позову.

Згідно вимог ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Таким чином висновки суду першої інстанції, щодо відсутності підстав до задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують, а відтак вимоги апеляційної скарги задоволені бути не можуть.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Рішення Володарського районного суду Київської області від 13 липня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Журба С.О.

Кашперська Т.Ц.