Вирок № 69520594, 13.10.2017, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6901/17

Провадження № 1-кп/161/417/17

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2017 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Артиша Я.Д.

при секретарі судового засідання Гайбун Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016030130001194 від 21 грудня 2016 року про обвинувачення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, дачний масив "Дружба" дача № 65, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_4, розлученого, на утриманні неповнолітня донька Валерію, ІНФОРМАЦІЯ_5, не працює, раніше неодноразово судимого: 1) вироком Бахчисарайського міськрайонного суду АР Крим від 25 лютого 2002 року за ч. 2 ст.185, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі, 03 червня 2004 року на підставі постанови суду звільнений умовно-достроково на невідбутий термін 1 рік 2 місяці 24 дні; 2) вироком Сімферопольського районного суду АР Крим від 16 листопада 2006 року за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді 14 років позбавлення волі; 3) вироком Красногвардійського районного суду АР Крим від 08 вересня 2008 року за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді 14 років позбавлення волі, 06 серпня 2015 року Сарненським районним судом Рівненської області невідбуту частину покарання замінено на 4 роки 6 місяців 17 днів обмеження волі, на підставі ухвали Рівненського районного суду Рівненської області від 29 січня 2016 року зараховано в строк покарання термін попереднього увязнення з 22 лютого 2006 року по 24 вересня 2008 року, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі, 22 серпня 2016 року на підставі ухвали Рівненського районного суду Рівненської області від 12 серпня 2016 року звільнено умовно-достроково на невідбутий строк 10 місяців 19 днів,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,

за участю прокурора Шпоти О.В.,

потерпілої ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1, повторно, 21 грудня 2016 року, близько 20 год. 00 хв., знаходячись в с. Великий Омеляник Луцького району по вул.Володимирській, поряд з будинком № 120, діючи умисно, з корисливих мотивів та керуючись метою відкритого викрадення чужого майна, застосував до ОСОБА_2 насильство, яке не є небезпечним для її життя та здоровя, що виразилося у нанесенні їй тілесних ушкоджень, а саме, близько десяти ударів руками по голові потерпілої, поваливши останню на землю, які згідно висновку судово-медичного експерта № 1338 від 23 грудня 2016 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, відкрито викрав мобільний телефон марки "LG L5" та гроші в сумі 87 грн., чим заподіяв ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 1617 грн.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у інкримінованому йому органами досудового розслідування злочині, передбаченому ч. 2 ст. 186 КК України визнав повністю, а саме, в частині факту скоєння правопорушення, разом з цим, обставини його вчинення не зміг пригадати, зазначаючи про допущені порушення під час досудового розслідування.

Незважаючи на визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, його винність у інкримінованому йому органами досудового розслідування злочині, повністю підтверджується, зібраними в ході досудового розслідування та дослідженими під час судового розгляду доказами в кримінальному провадженні.

Так, потерпіла ОСОБА_2 суду показала, що 21 грудня 2016 року, у вечірню пору доби в с. Великий Омеляник Луцького району по вул. Володимирській, повертаючись додому, побачила, як за нею швидко йде незнайомий чоловік. Запідозривши недобрі наміри, вона почала йти швидше, при цьому, постійно оглядаючись назад. Пізніше побачила, що незнайомець повернув ліворуч і заспокоїлась, однак, через деякий період часу відчула, що за нею знову хтось іде, але не встигши вчасно зреагувати, почула удар по нозі, внаслідок чого впала на землю, той почав наносити їй удари по голові, закривав рот і щипав, при цьому, злякавшись, отримати більше ушкоджень, добровільно віддала мобільний телефон марки "LG" і гроші, приблизно в сумі 70 грн. або біля цієї суми. Чітко обличчя нападника не бачила, запамятала голос і взуття. З приводу покарання обвинуваченого ОСОБА_1 покладається на розсуд суду, вважає, що саме, він вчинив відносно неї даний злочин, при цьому, в судовому засіданні впізнає його по тілобудові та голосу, який мав акцент не характерний для місцевості.

Свідок ОСОБА_4 суду показав, що взимку 2016 року побачив, як на подвірї його будинку ходить чоловік, спочатку він подумав, що це його брат, однак зрозумівши, що це незнайома йому особа, підійшов до нього, з метою зясування причини його перебування біля альтанки на подвірї, наблизившись, відразу побачив, що незнайомець в стані алкогольного спяніння, який сказав йому "не бойся, стрелять не буду ", після чого, повернувся і пішов геть.

В судовому засіданні допитана, як свідок ОСОБА_5 показала, що знайома з обвинуваченим ОСОБА_1 близько двох років. Він тимчасово проживав з серпня 2016 року по січень 2017 року в неї на дачі в дачному масиві "Дружба". Вказала, що 21 грудня 2016 року, постійно розмовляла по телефоні з останнім, так, як була на роботі, знала кожен його крок. Вказала, що приїжджала в той день, до нього для того, щоб привезти запасні ключі, оскільки, він згубив свої, тому точно знає, в чому ОСОБА_1 був одягнений того вечора.

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в судовому засіданні показали, що дійсно 21 грудня 2016 року, близько 18 год., знаходились в барі "Два гуся", що знаходиться по вул. Володимирській, де святкували день народження, поряд з ними сидів ОСОБА_1, який вживав пиво, а потім підсів до них та вони разом пили горілку, він був в стані спяніння, під час спілкування пропонував дивні речі, як заробити гроші, зупинити таксі, а він вже розбереться з цим. Після таких слів вирішити припинили з ними розмову та через деякий час він покинув заклад, куди пішов їм невідомо.

Крім цього, винність ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України обєктивно підтверджується також і іншими доказами у кримінальному провадженні.

Зокрема, протоколом огляду місця події від 21 грудня 2016 року із оформленими фототаблицями, згідно якого оглянуто ґрунтову дорогу по вул.Володимирській в с. Великий Омеляник Луцького району, поблизу домогосподарства, а саме, будинку № 120, де виявлено декілька слідів низу взуття, які відображено на снігу та чітко не виражені.

Довідкою ФОП ОСОБА_8 про залишкову вартість, бувшого у використанні мобільного телефону марки "LG L5", якою визначено, що на момент вчинення злочину, тобто, станом на 21 грудня 2016 року, його вартість орієнтовно складала 1500 грн.

Згідно висновку судово медичної експертизи № 1338 від 23 грудня 2016 року, за ступенем тяжкості тілесні ушкодження отримані ОСОБА_2: внутрішньо-шкірний крововилив на лобно-тімяній ділянці голови зліва відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, виникли від травмуючої дії тупого предмету, цілком можливо в час вказаний підекспертною та в постанові, їх виникнення в результаті падіння з висоти власного зросту - виключено.

Відповідно до протоколів тимчасового доступу до речей і документів в ПрАТ "МТС-Україна" та ПрАТ "Київстар" від 09 лютого 2017 року з доданими оптичними дисками CD-R, які вилучено у операторів мобільного звязку, за дорученням слідчого проведено моніторинг телефонних зєднань та визначено місцезнаходження абонента за № 380963538789, яким користувався ОСОБА_1 21 грудня 2016 року в період часу з 18 год. по 20 год., зокрема, с. Великий Омеляник Луцький район КП Луцька ДПМК, на даху, а також не вдалось визначити місцезнаходження абонента за № 380502956410, яким користувалась потерпіла ОСОБА_2Т, оскільки такий не активовувався в цей час.

Із протоколу предявлення осіб для впізнання за голосом від 20 січня 2017 року вбачається, що потерпіла ОСОБА_2 впізнала обвинуваченого ОСОБА_1, як особу, що повалила її на землю з метою заволодіння грошовими коштами.

Також із протоколу предявлення осіб для впізнання за фотознімками від 20 січня 2017 року слідує, що потерпіла ОСОБА_2 впізнала обвинуваченого ОСОБА_1 за зростом і рисами обличчя.

Відповідно до протоколів предявлення осіб для впізнання за фотознімками та по голосу від 20 січня 2017 року вбачається, що свідок ОСОБА_4 впізнав обвинуваченого ОСОБА_1 під № 1 за зростом, рисами обличчя та ходою, а по голосу його впізнав під № 3.

Крім того, протоколом огляду місця події від 20 січня 2017 року із оформленими фототаблицями, згідно якого оглянуто територію дачного будинку, що знаходиться за адресою м. Луцьк вул. Володимирська, дачний масив "Дружба" дача № 65, звідки вилучено берци та чоловічу куртку, яка належить ОСОБА_1

З протоколу предявлення речей для впізнання від 21 січня 2017 року із оформленими фототаблицями вбачається, що потерпіла ОСОБА_2 впізнала берци, в яких в той день був одягнений обвинувачений ОСОБА_1, а саме, за матеріалом з якого вони виготовлені, розміром та металевими защібками.

Протоколом огляду предметів від 21 січня 2017 року, який складено слідчим СВ Луцького РВП Луцького ВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9, в ході якого останньою додатково оглянуто чоловічі берци та чоловічу куртку, тряпчато темно-зеленого кольору.

Із протоколів предявлення осіб для впізнання за фотознімками від 10 та 12 квітня 2017 року вбачається, що свідки ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_10 впізнали обвинуваченого ОСОБА_1, як особу, яку бачила у кафе "Два Гуся" 21 грудня 2016 року, близько 19 год., під час святкування дня народження.

За таких обставин, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні умисних протиправних дій, які виразились у відкритому викраденні чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого (грабіж), вчиненому повторно, та дані його дії кваліфікує, як вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

В судовому засіданні перевірялись обставини вчинення злочину ОСОБА_1 і такі підтверджуються показаннями потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6, тай самого обвинуваченого ОСОБА_1

Суд бере до уваги те, що показання потерпілої та свідків є послідовними та не змінювались ними, як в суді, так і під час досудового розслідування, а тому їх суд покладає в основу обвинувального вироку, оскільки такі показання узгоджуються із іншими доказами у кримінальному провадженні, зокрема, висновками медичної експертизи та протоколами слідчих дій.

У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких, дані про його особу та обставини справи, що помякшують та обтяжують покарання.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд відносить вчинення злочину особою, що перебуває в стані алкогольного спяніння.

До обставин, що помякшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд відносить щире каяття.

Водночас, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд враховує те, що останній ніде не працює, новий злочин вчинено в період умовно-дострокового звільнення, через незначний проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, характеристику з місць позбавлення волі, де в основному він зарекомендував себе з позитивної сторони, а також думку потерпілої ОСОБА_2, яка вказує про не відшкодування завданих збитків, однак, немає претензій будь якого характеру до нього та щодо його покарання покладається на розсуд суду.

З урахуванням наведеного, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, в межах санкції частини статті, за якою його засуджується у виді позбавлення волі, яке не можливе без ізоляції від суспільства та на підставі ст.ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, до відбуття визначає йому остаточне покарання у виді позбавлення волі.

Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових злочинів, так і іншими особами.

У відповідності до вимог ст. 100 КПК України суд вирішує долю речових доказів.

Разом з цим, положення ч. 1 ст. 5 КК України є формою реалізації ч. 1 ст. 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 5 КК України якщо після вчинення особою діяння, передбаченого КК України, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

Порівняльний аналіз положень Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього увязнення у строк покарання" № 838 - VIII від 26 листопада 2015 року, який набрав чинності 24 грудня 2015 року та Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правил складання покарань та зарахування строку попереднього увязнення" № 2046-VIII від 18 травня 2017 року, який набрав чинності 21 червня 2017 року дає підстави для висновку, що положення першого Закону є більш сприятливими для осіб, котрі притягуються до кримінальної відповідальності за діяння, які вони вчинили до набрання чинності за новим Законом та утримувались у цей час під вартою.

З огляду на викладене, враховуючи положення ст. 5 КК України, суд приходить до висновку, що при вирішенні питань зарахування виключно необхідно застосовувати положення Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього увязнення у строк покарання" № 838 - VIII від 26 листопада 2015 року, оскільки, це поліпшує становище особи.

З врахуванням вищевикладеного, відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України "Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього увязнення у строк покарання" № 838 - VIII від 26 листопада 2015 року), суд зараховує обвинуваченому ОСОБА_1, в строк покарання, термін його попереднього увязнення, з дня його затримання, тобто з 04 квітня 2017 року до моменту набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 368, 370 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за новим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за попереднім вироком Красногвардійського районного суду АР Крим від 08 вересня 2008 року та остаточно ОСОБА_1 до відбуття визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (пять) років.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з 04 квітня 2017 року, тобто з моменту його затримання, зарахувавши йому в строк покарання термін попереднього увязнення, з дня його затримання до моменту набрання вироком законної сили, із розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід застосований відносно ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.

Речові докази: чоловічу куртку та берци повернути за належністю обвинуваченому ОСОБА_1

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення копії вироку, через Луцький міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий:/підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Луцького міськрайоного суду Я.Д.Артиш