Постанова № 69520160, 10.10.2017, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2017 р. Справа № 903/744/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Розізнана І.В.

судді Грязнов В.В. , судді Мельник О.В.

при секретарі судового засідання Берун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача приватного акціонерного товариства "Волиньхолдінг" на рішення господарського суду Волинської області від 23.08.17р. у справі №903/744/16 (суддя І. О. Якушева)

за позовом Державної екологічної інспекції у Волинській області (м. Луцьк)

до приватного акціонерного товариства "Волиньхолдінг" (смт. Торчин, Луцького району, Волинської області)

про стягнення 41 722, 83 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Волинській області звернулася до господарського суду Волинської області з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Волиньхолдінг" 41722, 83 грн. шкоди заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Рішенням господарського суду Волинської області від 20.12.2016р., яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 27.02.2017р. у справі №903/744/16 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду від 07.06.2017р. рішення господарського суду Волинської області від 20.12.2016р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.02.2017р. у справі №903/744/16 скасовано, справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду Волинської області від 23.08.2017р. позов задоволено повністю; стягнуто з приватного акціонерного товариства "Волиньхолдінг" шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 41 722,83 грн. на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Волинській області.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, приватне акціонерне товариство "Волиньхолдінг" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи. Скаржник зазначає, що згідно вимог Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. № 639 (в редакції, яка діяла до 15.04.2016р.) нарахування збитків необхідно проводити з моменту виявлення порушення до моменту усунення останнього. Враховуючи те, що на дату проведення перевірки та на момент виявлення порушення у відповідача був наявний дозвіл на викиди забруднюючих речовин від 02.09.2015р., тому нарахування збитків за період з 18.04.2011р. по 02.09.2015р. не відповідає вимогам Методики, тобто не ґрунтується на вимогах законодавства. Скаржник також звертає увагу суду на те, що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки саме в 2011 році позивач міг довідатися про порушення права та про особу, яка його порушила.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.09.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.

Представники сторін в судове засідання 10.10.2017р. не з`явились, хоча про день, час та місце судового розгляду повідомлялися у встановленому законом порядку.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.101 ГПК України.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану судом першої інстанції оцінку обставинам справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як встановлено апеляційним судом, Державною екологічною інспекцією у Волинській області в період з 29.03.2016р. по 15.03.2016р. проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у галузі охорони атмосферного повітря ПрАТ "Волиньхолдинг" відповідно до наказу Державної екологічної інспекції у Волинській області від 23.02.2016р. № 46 та направлення від 25.03.2016р. №198.

За результатами перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 15.04.2016р., в якому зафіксовано, що ПрАТ "Волиньхолдинг" здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення без відповідного дозволу в період з 18.04.2011р. по 02.09.2015р., що є порушенням ст. 11 Закону України "Про атмосферне повітря". В акті перевірки зазначено, що згідно свідоцтва про державну реєстрацію відповідача відбулась зміна найменування юридичної особа з ВАТ "Волиньхолдінг" на ПрАТ "Волдиньхолдінг". Відповідно до п. 8 ст. 4-1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" (в редакції від 01.04.2010р.) підставою для переоформлення документа дозвільного характеру є зміна найменування суб’єкта господарювання юридичної особи, а не переоформлений в установлений строк документ дозвільного характеру є недійсним. В акті перевірки зроблено висновок про те, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря № 0722886201-1, виданий на фабрику виробництва харчових продуктів ВАТ "Волиньхолдінг", з 18.04.2011р. вважається недійсним (15-23).

Приписом Державної екологічної інспекції у Волинській області №000030 від 22.04.2016р. визначено дії, які необхідно вчинити відповідачу для усунення порушень екологічного законодавства, зокрема, п.1 припису зобов’язано ПрАТ "Волиньхолдинг" до 22.05.2016р. отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викидів, які знаходяться на фабриці з виробництва харчових продуктів ПрАТ "Волиньхолдинг" (Волинська обл., Луцький р-н, с. Смолигів, вул. Лісова, 3) (а.с.28).

Позивач, на підставі результатів перевірки та довідки ПрАТ "Волиньхолдінг" (а.с. 30) про викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викиду, які знаходяться на фабриці з виробництва харчових продуктів відповідача с. Смолигів, вул. Лісова, 3, здійснив розрахунок розміру збитків, у відповідності до "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. №639 за період з 18.04.2011р. по 02.09.2015р., згідно з яким їх розмір становить 41 722, 83 грн. (а.с. 32-33).

10.08.2016р. позивач звернувся до відповідача з претензією №2305/3 про відшкодування збитків в розмірі 41722,83 грн. (а.с.31), яка залишена останнім без відповіді та належного реагування.

Предметом даного позову є вимога позивач про стягнення з відповідача 41722, 83 грн. збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, розрахованих за період з 18.04.2011р. по 02.09.2015р.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що постановою Вищого господарського суду від 07.06.2017р. рішення господарського суду Волинської області від 20.12.2016р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.02.2017р. у справі №903/744/16 скасовано; справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Суд касаційної інстанції в своїй постанові зазначив, що згідно п. 3.11 Методики (в редакції від 10.12.2008р.), час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу. Зі змісту норм наведеної Методики та наведених норм природоохоронного законодавства вбачається, що п. 3.11 Методики визначав момент початку правопорушення, що виявлений перевіркою, а не момент з якого нараховуються збитки. Зазначені вище нормативні акти також дають підстави для висновку про те, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу є триваючим правопорушенням. Вказані обставини не були враховані судами при розгляді даного спору і це вплинуло на невірне визначення судами строків позовної давності.

Як зазначено судом касаційної інстанції, при новому розгляді справи суду необхідно виконати вказівки, які згідно вимог ч. 1 ст. 111-12 ГПК України є обов'язковими для суду під час нового розгляду справи. Так, суд касаційної інстанції зазначив, що при новому розгляді справи судам необхідно, з врахуванням періоду розрахунку позивача, наведеного в позовній заяві (з 18.04.2011р. по 02.09.2015р.) визначити строк позовної давності, який повинен бути застосований при розгляді даного спору.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що за змістом ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, судам необхідно встановити наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв’язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів складу цивільного правопорушення відповідальність не настає.

У відповідності до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Спірні правовідносини пов’язані з нарахуванням позивачем збитків, завданих внаслідок викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади регулюються, зокрема, нормами Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про охорону атмосферного повітря", Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №639 від 10.12.2008р.

Статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно ст.10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, установи, організації та громадяни - суб’єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов’язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов’язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин.

За приписами ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб’єкту господарювання.

У відповідності до ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом.

Згідно ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Актом перевірки, складеним інспекцією, підтверджується факт порушення відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, а саме ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", що полягає у здійсненні викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарним джерелом без дозволу спеціально уповноваженого органу виконавчої влади.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб’єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) встановлено Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища №639 від 10.12.2008р.

За змістом п. 2.1.2. Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються, у тому числі, викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Розрахунок маси викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснюється за встановленою Методикою формулою з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду.

Відповідно до п. 3.11. Методики час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

Факт усунення порушення може бути підтверджений, зокрема, отриманням дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (п.3.12. Методики). Розрахунок розмірів відшкодування збитків здійснюється за формулою з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду (п. 4 Методики).

Матеріалами справи підтверджується, що розмір збитків було розраховано позивачем на підставі довідки ПрАТ "Волиньхолдінг" (а.с. 30) про викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викиду, які знаходяться на фабриці з виробництва харчових продуктів відповідача с. Смолигів, вул. Лісова, 3 за період з 18.04.2011р. по 02.09.2015р.

Позивач стверджує, що відповідач зобов’язаний відшкодувати завдані державі збитки за період з 18.04.2011р. (початок використання джерела забруднення) по 02.09.2015р. (момент усунення порушення) в загальному розмірі 41 722, 83 грн. Тобто, за твердженням позивача, збитки підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу.

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що порушення відповідачем вимог Закону України "Про охорону атмосферного повітря" зафіксовано в акті перевірки від 15.04.2016р. Зазначене порушення було усунено відповідачем 02.09.2015р. (дата отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №722886201,1, виданий Волинською ОДА) (а.с. 49).

Таким чином, оскільки розрахунок маси викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснюється за встановленою Методикою формулою з урахуванням часу роботи джерела в режимі наднормативного викиду, а такий час визначається саме з моменту виявлення порушення до моменту його усунення (з урахуванням фактично відпрацьованого часу), суд апеляційної інстанції вказує, що розрахунок збитків мав би визначатися позивачем з 15.04.2016р. (дата складення акту перевірки), а не з 18.04.2011р., як вказує позивач.

Судом апеляційної інстанції враховується, що при проведенні перевірки в 2011р. (акт перевірки від 23.11.2011р.), в 2012р. (акт перевірки 29.08.2012р.), в 2013р. (перевірка проведена в період з 25.06.2013р. по 27.06.2013р.) та в 2014р. (перевірка проведена в період з 13.02.2014р. по 26.02.2014р.) таке порушення зафіксовано не було. При цьому, судом апеляційної інстанції також зауважується, що п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища" від 27.06.2001р. №02-5/744 передбачено, що перебіг строку позовної давність у спорах, пов'язаних із стягненням завданої природі шкоди, починається з дня складання акту про відповідне порушення, а у разі несвоєчасного складання акту - з дня коли цей акт відповідно до законодавства має бути складений.

Враховуючи те, що відповідач 02.09.2015р. (до дня складання акту від 15.04.2016р.) усунув порушення, отримавши дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, судова колегія апеляційного суду вважає, що нарахування збитків за період з 18.04.2011р. по 02.09.2015р. не відповідає вимогам Методики, тому приходить до висновку, що позов безпідставний та необґрунтований, тому в його задоволенні слід відмовити.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів Методики та правомірності нарахування збитків, завданих в результаті здійснення викидів забруднюючих речовин саме за період, починаючи з моменту виявлення порушення, наведено у постанові Верховного суду України від 18.11.2015р. у справі №917/2579/14.

Судом апеляційної інстанції враховуються приписи п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", де зазначено про те, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи і перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Отже, оскільки апеляційним судом не встановлено порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача при вирішенні спору, так як позивачем невірно визначений період нарахування збитків, тому судом не застосовується строк позовної давності.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу приписів статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства "Волиньхолдінг" на рішення господарського суду Волинської області від 23.08.17р. у справі №903/744/16 задоволити.

2. Рішення господарського суду Волинської області від 23.08.17р. у справі №903/744/16 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

3. Стягнути з Державної екологічної інспекції у Волинській області (43025, м. Луцьк, вул. Степана Бандери, 20, код ЄДРПОУ 38009738) на користь приватного акціонерного товариства "Волиньхолдінг" (45612, Волинська область, Луцький район, смт. Торчин, вул. І.Франка, 4, код ЄДРПОУ 20134889) 1515,80 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Місцевому господарському суду видати судовий наказ.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

6. Справу повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.