Постанова № 69520071, 09.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2017 р. Справа№ 910/20889/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Мартюк А.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Оліна О.М. (довіреність № 07/16 від 18.07.2016 р.);

від відповідача - Веліканов К.С. (довіреність №14 від 12.12.2016 р.);

від третьої особи 1 - не з'явився;

від третьої особи 2 - не з'явився;

від третьої особи 3 - не з'явився;

від третьої особи 4 - Марянян І.Г. (довіреність б/н від 01.01.2017 р.);

від третьої особи 5 - не з'явився;

від третьої особи 6 - не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту»

на рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2017 р.

у справі №910/20889/13 (суддя Балац С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр промислових засобів індивідуального захисту»

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) ОСОБА_5

2) ОСОБА_6

3) ОСОБА_7

4) Товариство з обмеженою відповідальністю «Кременчуцькі промислові засоби індивідуального захисту»

5) Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту - Сертифікація продукції»

6) Товариство з обмеженою відповідальністю «Промзіз-Спецодяг»

про захист ділової репутації та комерційного найменування

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Центр промислових засобів індивідуального захисту» про:

- визнання протиправним та таким, що порушує недоторканість ділової репутації позивача розповсюдження відповідачем недостовірної інформації про юридичний зв'язок з позивачем та використання його комерційного (фірмового) найменування;

- зобов'язання відповідача припинити використання в будь-який спосіб комерційного (фірмового) найменування позивача, яким є словосполучення: українською мовою «Промислові засоби індивідуального захисту», російською мовою «Промышленные средства индивидуальной защиты» та абревіатури: «ПРОМЗІЗ», «ПРОМСИЗ», «PROMSIZ»;

- зобов'язання учасників (засновників) відповідача протягом двох місяців з дати набрання чинності судовим рішенням шляхом внесення та державної реєстрації відповідних змін до статуту змінити найменування товариства таким чином, щоб уникнути змішування з діяльністю позивача.

- зобов'язання відповідача протягом місяця з дати набрання чинності судовим рішенням за власний рахунок опублікувати в науково-виробничому журналі «Охорона праці», всеукраїнському виробничо-практичному журналі «Промислова безпека» та щомісячному практичному журналі «Охорона праці і Пожежна безпека» розміром шрифту не менше ніж три міліметри обсягом на цілу сторінку (170X240 мм) літерами червоного кольору повідомлення про порушення ним права інтелектуальної власності позивача та спростування поширеної недостовірної інформації наступного змісту: «Компанія ПРОМЗІЗ» захистила свою ділову репутацію та комерційне (фірмове) найменування у суді.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.05.2015 р. у справі № 910/20889/13 позов задоволено частково. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр промислових засобів індивідуального захисту» припинити використання в будь-який спосіб комерційного (фірмового) найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту», яким є словосполучення: українською мовою «Промислові засоби індивідуального захисту», російською мовою «Промышленные средства индивидуальной защиты» та абревіатури: «ПРОМЗІЗ», «ПРОМСИЗ», «PROMSIZ».

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 р. рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2015 р. у справі № 910/20889/13 скасовано в частині зобов'язання відповідача припинити використання в будь-якій спосіб комерційного (фірмового) найменування Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту», яким є абревіатура «PROMSIZ». В цій частині прийнято нове рішення про відмову в позові.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2015 р. рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 р. у справі № 910/20889/13 скасовано в частині вирішення спору щодо захисту прав позивача на комерційне (фірмове) найменування та розподілу судових витрат. Справу у скасованій частині передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва. У решті рішення господарського суду міста Києва від 18.05.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 р. у справі № 910/20889/13 залишено без змін.

Позивачем подана до суду заява про зміну предмета позову, відповідно до якої він просить зобов'язати відповідача припинити використання комерційного (фірмового) найменування позивача, яким є словосполучення українською мовою «Промислові засоби індивідуального захисту», російською мовою «Промышленные средства индивидуальной защиты» та абревіатури: «ПРОМЗІЗ», «ПРОМСИЗ», шляхом виключення із найменувань товариства (відповідача) українською мовою словосполучення «Промислові засоби індивідуального захисту» і абревіатури «ПРОМЗІЗ», та з найменувань товариства (відповідача) російською мовою словосполучення «Промышленные средства индивидуальной защиты» і абревіатури «ПРОМСИЗ».

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2016 р., яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 р., розглянувши справу в частині, переданій на новий розгляд, з урахуванням заяви позивача про зміну предмету позову, позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2017 р. рішення господарського суду міста Києва від 13.10.2016 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.01.2017 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.07.2017 р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «Промислові засоби індивідуального захисту» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2017 р. та прийняти нове, яким позов в частині захисту прав ТОВ «Промислові засоби індивідуального захисту» на комерційне (фірмове) найменування задовольнити. Зобов'язати ТОВ «Промислові засоби індивідуального захисту» припинити використання комерційного (фірмового) найменування ТОВ «Промислові засоби індивідуального захисту», яким є словосполучення: українською мовою «Промислові засоби індивідуального захисту», російською мовою «Промышленные средства индивидуальной защиты» та абревіатури: «ПРОМЗІЗ», «ПРОМСИЗ» шляхом виключення із найменувань товариства українською мовою словосполучення «промислових засобів індивідуального захисту» та абревіатури «ПРОМЗІЗ», із найменувань товариства російською мовою словосполучення «промышленных средств индивидуальной защиты» і абревіатури «ПРОМСИЗ». Стягнути з ТОВ «Центр промислових засобів індивідуального захисту» на користь ТОВ «Промислові засоби індивідуального захисту»:

- 1147,00 грн. - судовий збір за подання позову;

- 5046,80 грн. - судовий збір за подання апеляційної скарги;

- 29922,24 грн. - витрати на оплату судових експертиз;

- 49945,75 грн. - витрати, понесені у попередньому судовому розгляді справи, на оплату послуг адвоката.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, позов задовольнити в частині захисту прав ТОВ «Промислові засоби індивідуального захисту» на комерційне (фірмове) найменування.

Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник третьої особи 4 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представники третіх осіб 1, 2, 3, 5, 6 в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представників третіх осіб 1, 2, 3, 5, 6.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою від 10.08.2017 р. та 18.09.2017 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представників третіх осіб 1, 2, 3, 5, 6 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

09.10.2017 р. позивачем подано клопотання про дослідження доказів та призначення судової експертизи у сфері інтелектуальної власності (за необхідності).

Колегія суддів, вислухавши думку сторін, які були присутні у судовому засіданні, не вбачає необхідності у призначенні судової експертизи, з огляду на те, що в матеріалах справи містяться три висновки експертів, які складені за результатами проведення судових експертиз, які були призначені в процесі розгляду даної справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи 4, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» є юридичною особою - суб'єктом господарювання, який зареєстрований 06.04.1998 р.

Згідно статуту позивача, його найменуванням є: українською мовою - товариство з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» (повне найменування); ТОВ «ПРОМЗІЗ» (скорочене найменування); російською мовою - общество с ограниченной ответственностью «Промышленные средства индивидуальной защиты» (повне найменування); ООО «ПРОМСИЗ» (скорочене найменування); англійською мовою - «Industrial Safety Products, Limited» (повне найменування); «PROMSIZ, Ltd» (скорочене найменування). Скорочене найменування юридичної особи - позивача є абревіатурою, створеною шляхом скорочення словосполучення, яким є повне найменування позивача.

Основними видами діяльності юридичної особи - позивача є: 14.12 - Виробництво робочого одягу, 15.20 - Виробництво взуття, 85.59 - Інші види освіти, 46.90 - Неспеціалізована оптова торгівля, 22.29 - Виробництво інших виробів із пластмас, 25.99 - Виробництво інших готових металевих виробів.

Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією 18.10.2012 р. зареєстровано ТОВ «Центр промислових засобів індивідуального захисту».

Відповідно до статуту відповідача, його найменуванням є: українською мовою - товариство з обмеженою відповідальністю «Центр промислових засобів індивідуального захисту» (повне найменування); ТОВ «Центр ПРОМЗІЗ» (скорочене найменування); російською мовою - общество с ограниченной ответственностью «Центр промышленных средств индивидуальной защиты» (повне найменування); ООО «Центр ПРОМСИЗ» (скорочене найменування); англійською мовою - «Center of Industrial Personal Protective Equipment» Limited (повне найменування); «Center of Industrial PPE» Ltd (скорочене найменування).

Основними видами діяльності юридичної особи - відповідача є: 14.12 - Виробництво робочого одягу, 14.19 - Виробництво іншого одягу й аксесуарів, 15.20 - Виробництво взуття, 22.29 - Виробництво інших виробів із пластмас, 25.99 - Виробництво інших готових металевих виробів, 46.18 - Діяльність посередників, що спеціалізується в торгівлі іншими товарами, 46.41 - Оптова торгівля текстильними товарами, 46.42 - Оптова торгівля одягом і взуттям, 85.59 - Інші види освіти, 46.69 - Оптова торгівля іншими машинами і устаткуванням, 46.90 - Неспеціалізована оптова торгівля, 47.71 - Роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах, 32.99 - Виробництво іншої продукції.

Як зазначає позивач, комерційними (фірмовими) найменуваннями останнього є: «Промислові засоби індивідуального захисту», «Промышленные средства индивидуальной защиты» та скорочені, якими є абревіатури «ПРОМЗІЗ», «ПРОМСИЗ».

Вказані найменування використовуються позивачем на різноманітних товаросупровідних документах, сертифікатах, дипломах, рекламних публікаціях, з метою продажу широкого асортименту спецодягу, спецвзуття, висотно-монтажного обладнання, засобів захисту від падіння з висоти, засобів індивідуального захисту голови, обличчя, очей, органів слуху, дихання, рук, інструментів, засобів безпеки робочого місця, вимірювальних приладів та ін.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем вперше використані такі найменування.

У 2004 році - «Промислові засоби індивідуального захисту» (посібник «Інструкція з охорони праці під час виконання робіт на висоті з використанням спеціальних страхувальних засобів»); 25.02.2010 р. - найменування «ПРОМЗІЗ» (договір поставки від 25.02.2010 р. № 302); у 2000 році - найменування «Промышленные средства индивидуальной защиты» (каталог продукції на 2000 год, на обкладинці якого вказано повне найменування позивача російською мовою); 12-13.07.2002 року - найменування «ПРОМСИЗ» (диплом учасника виставки-ярмарку «Инструмент, спецодежда и средства защиты - 2002» від 12-13.07.2002 р.).

Крім того, позивач здійснює використання скорочень, які не відповідають заявленому позивачем до захисту комерційному найменуванню, а саме: «ПРОМСІЗ», «КОМПАНИЯ ПРОМСИЗ», «PROM'SIZ», «COMPANY PROMSIZ», ТОВ «Промислові засоби індивідуального захисту», ООО «Промышленные средства индивидуальной защиты».

Наприклад:

- диплом международной специализированной выставки безопасность и охрана труда ООО «ПРОМСИЗ»;

- диплом переможця конкурсу на найкращу продукцію у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру ТОВ «Промислові засоби індивідуального захисту»;

- диплом за участие в строительной выставке ФАСАД и высокое качество продукции компании «ПромСИЗ»;

- диплом участника выставки-ярмарки «Инструмент, спецодежда и средства защиты - 2002», которым награждается ПромСИЗ;

- почесний диплом президента компанії ПРИМУС Україна - компанії ПРОМСІЗ;

- порівняльна характеристика протигазів PROM'SIZ.

В матеріалах справи міститься висновок експерта від 30.07.2014 р. № 78/14, який складено за результатом проведення експертного дослідження, призначеного ухвалою місцевого господарського суду, яким встановлено наступне:

- найменування товариства з обмеженою відповідальністю «Центр промислових засобів індивідуального захисту» є схожим із комерційним (фірмовим) найменуванням товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту», яким є словосполучення: українською мовою «Промислові засоби індивідуального захисту», російською мовою «Промышленные средства индивидуальной защиты» настільки, що їх можна сплутати;

- використання відповідачем найменування, схожого на комерційне (фірмове) найменування позивача може вводити в оману споживачів щодо товарів, які ними виробляються та (або) реалізовуються (засоби індивідуального захисту, до яких відносяться спецодяг; спецвзуття; діелектричні вироби; засоби захисту рук, голови, очей, обличчя; засоби захисту органів дихання; засоби, що запобігають падінню з висоти; висотно-монтажне обладнання);

- використання відповідачем найменування, схожого на комерційне (фірмове) найменування позивача може вводити в оману споживачів щодо осіб, які реалізовують товари.

Згідно висновку експерта від 19.01.2015 р. № 144/14, складеного за результатами проведення додаткової судової експертизи, яка призначена ухвалою місцевого господарського суду:

- скорочене найменування відповідача українською мовою ТОВ «Центр ПРОМЗІЗ», російською мовою ООО «Центр ПРОМСИЗ» є схожим зі скороченим комерційним (фірмовим) найменуванням позивача: «ПРОМЗІЗ», «ПРОМСИЗ», «PROMSIZ»;

- використання відповідачем свого скороченого найменування українською мовою ТОВ «Центр ПРОМЗІЗ», російською мовою ООО «Центр ПРОМСИЗ», схожого на комерційне (фірмове) найменування позивача: «ПРОМЗІЗ», «ПРОМСИЗ», «PROMSIZ» може вводити в оману споживачів щодо товарів, які ними виробляються та реалізовуються та щодо осіб, які реалізовують товари;

Відповідно до висновку експерта від 17.08.2016 р. № 149/6, складеного за результатами проведення судової експертизи, призначеної згідно ухвали місцевого господарського суду при новому розгляді справи:

- словосполучення «Промислові засоби індивідуального захисту», «Промышленные средства индивидуальной защиты» можуть самостійно використовуватися як комерційні найменування;

- словосполучення «Промислові засоби індивідуального захисту», «Промышленные средства индивидуальной защиты» та абревіатури «ПРОМЗІЗ», «ПРОМСИЗ», «PROMSIZ» на які ТОВ «Промислові засоби індивідуального захисту» посилається як на свої комерційні (фірмові) найменування, забезпечує індивідуалізацію при здійсненні ним комерційної діяльності, тобто вирізняє підприємство позивача з поміж інших осіб;

- абревіатура «ПРОМЗІЗ», «ПРОМСИЗ», «PROMSIZ», на які ТОВ «Промислові засоби індивідуального захисту» посилається як на свої комерційні (фірмові) найменування не є загальновживаними для певної товарної групи, оскільки не існує класу «промислові засоби індивідуального захисту» (промышленные средства индивидуальной защиты - рос. мовою).

Спір між сторонами по даній справі, на думку позивача, виник внаслідок неправомірного використання відповідачем комерційного (фірмового) найменування позивача, яким є словосполучення українською мовою «Промислові засоби індивідуального захисту», російською мовою «Промышленные средства индивидуальной защиты» та абревіатури: «ПРОМЗІЗ», «ПРОМСИЗ», оскільки повне зареєстроване найменування відповідача українською та російською мовами, а також його скорочене найменування схожі на комерційні (фірмові) найменування позивача (на яке позивач має пріоритет) настільки, що їх можна сплутати і це вводить в оману споживачів товарів. Включення відповідачем у свої найменування в якості їх домінуючих частин комерційних (фірмових) найменувань позивача, останній вважає неправомірним та таким, що здійснюється відповідачем з метою використання у власній господарській діяльності ділової репутації позивача, що є підставою для зобов'язання відповідача припинити таке використання шляхом виключення із найменувань товариства (відповідача) українською мовою словосполучення «Промислові засоби індивідуального захисту» і абревіатури «ПРОМЗІЗ», та з найменувань товариства (відповідача) російською мовою словосполучення «Промышленные средства индивидуальной защиты» і абревіатури «ПРОМСИЗ».

Враховуючи доводи сторін, а також правову позицію суду касаційної інстанції, висловлену ним в п. 1 Оглядового листа від 28.02.2017 р. № 01-06/521 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про захист прав на об'єкти інтелектуальної власності», колегія зазначає наступне.

Аналіз відповідних норм законодавства України та приписів міжнародних нормативно-правових актів в частині, що стосуються найменування юридичної особи та її фірмового або комерційного найменування, вказує як на певну недосконалість правового регулювання та охороноздатності двох останніх з найменувань так і на неузгодженість між собою в цій частині Цивільного та Господарського кодексів України з відповідними міжнародними документами.

Проте очевидним є те, що вищезазначені найменування виконують різні функції і до них встановлюються різні вимоги, зокрема, щодо обов'язку мати найменування, суб'єктів, які можуть мати найменування, необхідності реєстрації, моменту виникнення права на найменування, умов надання правової охорони, можливості використання однакового найменування кількома суб'єктами господарювання тощо.

Так, щодо прав та обов'язків юридичної особи мати найменування, а також комерційне або фірмове найменування слід зауважити таке. Починаючи з редакції ст. 90 ЦК України від 26.11.2015 р., юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру. Водночас відповідно до ч. 2 ст. 90 ЦК та ч. 1 ст. 159 ГК України суб'єкт господарювання може мати комерційне найменування. Тобто він може мати таке найменування, а може виступати у господарських відносинах без такого найменування та використовувати лише назву, що становить частину найменування під яким він зареєстрований.

Законодавство України не визначає зв'язок чи можливість ототожнення найменування юридичної особи з його комерційним найменуванням. Ці найменування можуть як співпадати, так і відрізнятись одне від одного.

Також законодавство України не містить ні визначення терміна «комерційне найменування» ні критеріїв, які б дозволяли відносити те чи інше позначення до комерційного найменування суб'єкта господарювання.

Стаття 489 ЦК України встановлює загальні критерії надання саме комерційному найменуванню правової охорони. Ними є наявність розрізняльного характеру та відсутність оманливості. Частина 3 ст. 33 ГК України також встановлює, що неправомірним є використання без дозволу уповноваженої на те особи комерційного найменування, що може призвести до змішування з діяльністю іншого суб'єкта господарювання, який має пріоритет на їх використання.

Будь-яких інших ознак, які б дозволяли стверджувати про можливість віднесення того чи іншого позначення до комерційного найменування, ЦК та ГК України не містять. Вочевидь, такі ознаки мають бути наведені у спеціальному законі, яким регулюються відносини щодо використання комерційного найменування.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» неправомірним визнається використання імені, комерційного (фірмового) найменування, торговельної марки (знака для товарів і послуг), рекламних матеріалів, оформлення упаковки товарів і періодичних видань, інших позначень без дозволу (згоди) суб'єкта господарювання, який раніше почав використовувати їх або схожі на них позначення у господарській діяльності, що призвело чи може призвести до змішування з діяльністю цього суб'єкта господарювання. При цьому особи, права яких порушені діями, визначеними цим Законом як недобросовісна конкуренція, можуть протягом шести місяців з дня, коли вони дізнались або повинні були дізнатися про порушення своїх прав, звернутися з заявою про захист своїх прав до визначеного спеціальним законодавством уповноваженого суб'єкта, яким є Антимонопольний комітет України.

Разом із цим, виходячи з положень ст. 159 ГК України, комерційні найменування можуть бути повними та скороченими. Однак ані ГК, ані ЦК України не визначають, які комерційні найменування є повними, а які - скороченими та не вказують на тотожність комерційного найменування фірмовому.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 489 ЦК України право інтелектуальної власності на комерційне найменування є чинним з моменту першого використання цього найменування та охороняється без обов'язкового подання заявки на нього чи його реєстрації і незалежно від того, є чи не є комерційне найменування частиною торговельної марки. Відомості про комерційне найменування можуть вноситися до реєстрів, порядок ведення яких встановлюється законом. Комерційне найменування охороняється незалежно від його реєстрації чи подання заявки на нього.

Водночас зі змісту ст. 159 ГК вбачається запровадження реєстраційного принципу набуття прав на комерційні найменування. Так, відповідно до ч. 2 вказаної статті суб'єкт господарювання, комерційне найменування якого було включено до реєстру раніше, має пріоритетне право захисту перед будь-яким іншим суб'єктом, тотожне комерційне найменування якого включено до реєстру пізніше.

Натомість вказана норма не узгоджується з положеннями як ст. 489 ЦК України так і ст.ст. 1, 8, 9 «Паризької конвенції про охорону промислової власності» від 20.03.1883 р., яка набула чинності для України 25.12.1991 р.

Адже словосполучення «фірмове найменування», яке вживається у вказаній Конвенції, використовується по відношенню до об'єктів промислової власності та, на погляд колегії, не завжди обов'язково має правовий зв'язок з реальним (офіційно зареєстрованим) повним чи скороченим найменуванням або назвою господарюючого суб'єкта, оскільки стосується саме товарів (продуктів промислового чи природного походження). Втім, право тлумачення вказаної Конвенції надається інституції, що вказується в пункті (1) ст. 28 вказаного міжнародного акта.

Колегія також зазначає про відмінність «фірмового найменування» від «імені» (тобто назви) заявника у розумінні приписів «Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків» від 14.04.1891 р., яка так само, як і вищенаведена Паризька конвенція, є частиною національного законодавства та використовує аналогічні терміни. Адже згідно приписів статті 5Мадридської угоди тільки документ, засвідчений відомством країни походження може посвідчувати законність використання певною особою окремих елементів, які містяться в знаках, зокрема таких як фірмові найменування чи імена осіб.

Позивач заявляє про перше використання комерційних найменувань, однак, як встановлено вище, він здійснює використання скорочень, які не відповідають заявленому до захисту комерційному найменуванню.

Відтак, використання позивачем у своїй господарській діяльності, поряд із заявленими до захисту комерційними найменуваннями, інших скорочень свого найменування свідчить про те, що заявленим позивачем до захисту комерційним найменуванням не властиві принципи постійності, які, в свою чергу, мали б місце, як при першому використанні комерційного найменування так і станом на час звернення позивача з позовом до суду.

В матеріалах справи наявні копії роздруківок сторінок офіційних сайтів: акціонерного товариства закритого типу науково-виробниче підприємство «ДЕНСОР»; товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМПОБУТТОРГ», товариства з обмеженою відповідальністю «БЕЛ-ПРОТЕКСЬОН», приватного підприємства «ТК-СПЕЦОДЯГ», товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМТРЕЙДСЕРВІС», товариства з обмеженою відповідальністю «АВ ЦЕНТР», товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ «ПОЛТАВЩИНА», приватного підприємства «КВОТА», які свідчать про те, що словосполучення - «Промислові засоби індивідуального захисту» та «Промышленные средства индивидуальной защиты» є загальновживаним. І хоча такого класу товарів не існує, зазначене словосполучення не може вважатися таким, що відповідає принципу виключності та розрізняє підприємство з поміж інших.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, заявлені позивачем до захисту найменування не можуть вважатися комерційними найменуваннями, оскільки не відповідають принципам постійності, виключності, та як наслідок, не можуть слугувати ідентифікації суб'єкта господарювання.

Відповідно, в даному випадку, відсутнє порушене право позивача на заявлене останнім до захисту комерційне найменування, що є безумовною підставою у відмові в задоволенні позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги висновки експерта щодо можливості використання як комерційного найменування та забезпечення індивідуалізації словосполучень «Промислові засоби індивідуального захисту», російською мовою «Промышленные средства индивидуальной защиты», оскільки ці питання є правовими і мають вирішуватися судом, а не експертом.

Також, слід зазначити, що відповідач не використовує у своїй господарській діяльності будь-яке комерційне найменування, зокрема, і комерційне найменування, яке заявлене до захисту позивачем. Натомість у своїй господарській діяльності відповідач використовує знак для товарів і послуг, який є комбінованим позначенням, що вказує на характеристику товару (промислові засоби індивідуального захисту) та складається із абревіатури «ПромСиЗ», утвореною шляхом скорочення словосполучення російською мовою словосполучення «Промышленные средства индивидуальной защиты».

Враховуючи викладене у суду відсутні підстави для виконання вимоги Вищого господарського суду України в частині дослідження чи є комерційні (фірмові) найменування позивача та відповідача схожими настільки, що їх можна сплутати і чи вводить це в оману споживачів щодо товарів, які виробляються (у тому числі, шляхом призначення судової експертизи).

Частиною 1 ст. 15 ЦК України закріплено за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для такого захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права.

Порушення цивільних прав може проявлятися, зокрема, у недодержанні сторонами при вчиненні правочину вимог закону; поширенні про особу недостовірної інформації; протиправному позбавленні права власності чи його обмеженні; безпідставному заволодінні особою майном іншої особи-власника; вчиненні власнику перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїх майном; неправомірному використанні товару без згоди автора; невиконанні чи неналежному виконанні умов зобов'язання; безпідставній односторонній відмові від договору.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 90 ЦК України юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи. Натомість, як вбачається з матеріалів справи відповідач у своїй комерційній діяльності використовує власне найменування, державну реєстрацію якого здійснено уповноваженою особою. При цьому визначене засновниками найменування відповідача складається з організаційно-правової форми та назви, що містить інформацію про характер його діяльності.

До того ж згідно правової позиції Вищого господарського суду України, висловленої ним у п. 1 Оглядового листа «Про практику застосування господарськими судами законодавства про захист права власності на комерційне найменування (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)» від 17.04.2006 р. № 01-8/845, питання про суттєву відмінність індивідуальних назв сторін може мати юридичне значення для правильного вирішення спору, якщо їх загальні назви є ідентичними. Якщо ж загальні назви сторін є різними, підстав для задоволення позову про заборону використання певної назви немає.

Згідно ч. 4 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», найменування юридичної особи не може бути тотожним найменуванню іншої юридичної особи (крім органів місцевого самоврядування).

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України 19 правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно ч. 5 ст. 12 ЦК України якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом.

При цьому не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція (ч. 5 ст. 13 ЦК України).

Приписами ст. 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства і особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Так, позивач просить суд зобов'язати відповідача виключити із найменувань товариства (відповідача) українською мовою словосполучення «Промислові засоби індивідуального захисту» і абревіатури «ПРОМЗІЗ», та з найменувань товариства (відповідача) російською мовою словосполучення «Промышленные средства индивидуальной защиты» і абревіатури «ПРОМСИЗ», що є частиною офіційно зареєстрованих найменувань відповідача.

Проте, такий спосіб захисту прав на комерційне найменування, як спонукання іншої особи виключити певні словосполучення зі свого офіційно зареєстрованого (не комерційного) найменування, законодавством не передбачений.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2017 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислові засоби індивідуального захисту» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.07.2017 р. у справі №910/20889/13 залишити без змін.

Справу №910/20889/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.І. Мартюк

Л.П. Зубець