Рішення № 69519347, 09.10.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2017 р. Справа № 911/2453/17

Господарський суд Київської області у складі судді Янюк О.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Агрофірма «Ставиське», с.Ставиське Козелецького району Чернігівської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська», с.Пухівка Броварського району Київської області

про стягнення 72 554,69грн

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 25.09.2017);

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

14.08.2017 Приватне підприємство «Агрофірма «Ставиське» (далі позивач, ПП «Агрофірма «Ставиське») звернулось до Господарського суду Київської області (далі суд) із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» (далі відповідач, ТОВ «Птахофабрика Київська») про стягнення з останнього 72 554,69грн, з яких: 4 752,00грн 3% річних, 27 335,03грн пеня, 40 467,66грн інфляційні втрати. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір 1 600,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовує ст. 625 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та вказує на часткове виконання відповідачем рішення суду від 22.07.2017 в частині погашення основного боргу та штрафних санкцій. А тому вважає, що, оскільки відповідач добровільно та вчасно не виконував вказане рішення суду, то позивач вправі вимагати від відповідача сплати інфляційних втрат, пені, трьох процентів річних, нарахованих на суму заборгованості за період прострочення платежів з 13.09.2016-10.07.2017.

15.08.2017 ухвалою суду порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Госпадарського процесуального кодексу України (далі- ГПК Україна) зобов'язано сторін надати суду докази, необхідні для вирішення спору. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався. Черговий розгляд справи призначений на 09.10.2017.

Відповідач явку свого повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином (а.с. 32, 42). Проте, до початку судового засідання відповідачем подано клопотання про призначення судово-економічної експертизи (а.с.51-53). Клопотання обґрунтоване тим, що для обчислень заявлених до стягнення штрафних санкцій необхідні спеціальні знання в галузі економіки.

Розглянувши заявлене клопотання та наявні матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Як зазначено у абз.2 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Проаналізувавши зазначені положення та наявні матеріали справи, суд дійшов висновку, що обставини, які будуть встановлені відповідною експертизою не матимуть суттєвого значення для даної справи, а призначення експертного дослідження призведе лише до затягування судового процесу. Для встановлення всіх фактичних обставин справи, на яких ґрунтується позов, суд не вбачає необхідності призначення відповідних експертиз, у зв'язку із чим, у задоволенні вказаного клопотання відмовляє.

Крі того, процесуальним правом, передбаченим ст. 59 ГПК України, відповідач не скористався та відзиву на позов не надав.

До того ж, явка обов'язковою судом не визнавалась, а тому, ураховуючи, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача на підставі ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Під час судового засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

На підставі ст. 85 ГПК України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

16.11.2015 між ТОВ «Птахофабрика Київська» (далі покупець) та ПП «Агрофірма «Ставиське» (далі постачальник) укладено договір постачання товару №ДП/60 /(далі Договір, а.с. 14-15), відповідно до умов якого постачальник зобовязується протягом дії цього Договору передавати у власність покупцю сировину для виробництва комбікормів , а покупець зобовязується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах цього Договору.

Відповідач свої зобовязання щодо оплати поставленої сировини не виконав, у звязку із чим позивач звернувся до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості 247 504,23грн, з яких: 214 828,00грн основний борг, 28 755,06грн пеня, 3 921,17грн 3% річних.

Рішенням суду від 22.07.2016 (а.с. 11-12) позовні вимоги ПП «Агрофірма «Ставиське» задоволено повністю, стягнуто з відповідача заборгованість та штрафні санкції у розімірі 247 504,25грн, а також встановлено, що сума основного боргу відповідача становить 214 828,00грн.

На примусове виконання даного рішення, яке вступило в законну силу 09.08.2016, судом видано наказ від 09.08.2016 (а.с.13).

Поставновою Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 05.09.2016 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу суду від 09.08.2016. Зазначеною постановою запропоновано відповідачу самостійно виконати зазначений наказ у строк до 7 днів з моменту винесення вказаної постанови (а.с. 16).

Так, на виконання наказу суду від 09.08.2016, як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, останнім було частково погашено заборгованість, а саме: 05.09.2016 50 000,00грн, 24.10.2016 5 000,00грн, 25.10.2016 1 000,00грн, 31.05.2017 5 475,32грн.

Однак, подальше виконання рішення суду відповідач припинив, у звязку чим у ТОВ «Птахофабрика Київська» залишилась непогашена заборгованість перед ПП «Ставиське» у розмірі 153 352,68грн (214 828,00(50 000,00+5 000,00+1 000,00 + 5 475,32 = 153 352,68).

Оскільки відповідач вказану заборгованість та штрафні санкції у строк визначений постановою Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 05.09.2016 не сплатив, то позивач нарахував відповідачу пеню, 3% річних та інфляційних втрат за період 13.09.2016 по 10.07.2017 у звязку із неналежним виконанням рішення суду від 22.07.2016. За таких обставин, ПП «Агрофірма «Ставиське» звернулось із даним позовом до суду.

Ураховуючи зазначене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Факт поставки ПП «Агрофірма «Ставиське» та передачі відповідачу товару за Договором та прострочення останнім виконання зобовязання відповідачем за цим Договором не потребує повторного доказування, оскільки зазначене встановлено рішенням суду від 22.07.2016 у справі №911/1677/16, яке набрало законної сили 09.08.2015 та підлягає обовязковому виконанню. Так, із змісту зазначеного рішення вбачається, що з відповідача стягнуто: 214 828,00грн основного боргу, 28 755,06грн пені, 3 921,17грн 3 % річних. Проте, зазначене рішення ТОВ «Птахофабрика Київська» повністю не виконане, та доказів протилежного суду відповідачем надано не було.

За таких обставин, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. А тому, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. (ч.ч. 2, 3 пп. 7.1 п. 7 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013). Ця правова позиція підтверджена і судовою практикою Верховного Суду України (постанова Верховного Суду України від 20.122010 у справі № 3-57гс10, від 04.07.2011 у справі № 3-65гс11, від 12.09.2011 у справі № 3-73гс11, від 24.10.2011 у справі № 3-89гс11, від 14.11.2011 у справі № 3-116гс11, від 23.01.2012 у справі № 3-142гс11).

Отже, у позивача наявне право нарахувати 3% річних та інфляційні втрати у період невиконання рішення суду з 13.09.2016-10.07.2017. Щодо нарахування пені суд зазначає наступне.

У силу ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не всатвновлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобовязання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 27 335,03грн. за період 13.09.2016-12.03.2017. Ухвалою суду від 25.09.2017 від позивача витребувано письмові пояснення та докази на їх обґрунтування щодо дня виникнення зобовязання у відповідача за Договором. Проте, позивач зазначену вимогу ухвали залишив без виконання. Відтак, суд позбавлений можливості самостійно без належних доказів встановити день (період) виникнення прострочення зобовязання. Крім того, пеня була стягнута рішенням суду від 22.07.2016 у розмірі 28 755,06грн.

Так, відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

За таких обставин вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 27 335,03грн не підлягає задоволенню.

Повертаючись до питання в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 4 752,00грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення , а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок трьох процентів річних, наданий ПП «Агрофірма «Ставиське» (а.с. 6), дійшов висновку, що останній є арифметично невірним, оскільки позивач нараховує 3% річних на розмір основної суми боргу із врахуванням раніше стягнутої пені, 3% річних та втрат від інфляції.

Таким чином, правильним є розрахунок:

1)13.09.2016-24.10.2016

164 828,00*3:100:366*42=567,44грн (з урахуванням здійсненої проплати відповідачем 05.09.2016 у розмірі 50 000,00грн, тобто 214 828-50 000=164 828,00);

2)25.10.2016-30.05.2017

158 828*3:100:365*218=2 845,85грн (з урахуванням здійснених проплат відповідачем 24.10.2016 у розмірі 5 000,00грн, 25.10.2016 у розмірі 1 000,00грн, тобто 164 828-(5000+1000) = 158 828,00грн)

3)31.05.2017-10.07.2017

153 352,68*3:100:365*41=516,77грн (з урахуванням здійсненої проплати відповідачем 31.05.2017 у розмірі 5 475,32, тобто 158 828-5 475,32=153 352,68).

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума трьох відсотків річних у розмірі 3 930,06грн за період нарахування з 13.09.2016 по 10.07.2017.

Разом з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача 40 467,66грн втрат від інфляції. З цього приводу суд зазначає наступне.

Так, у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с. 6-7), суд дійшов висновку, що останній є помилковим, оскільки оскільки позивач нараховує індекс інфляції на розмір основної суми боргу із врахуванням раніше стягнутої пені, 3% річних та втрат від інфляції.

Таким чином, вірним є наступний розрахунок:

розрахунковий період з 10.09.2016-10.07.2017

164 828*(1.018*1,028)-164 828=7 746,92грн

розрахунковий період з 25.10.2017-30.05.2017

158 828*(1.018*1.009*1.011*1.01*1.018*1.009)- 158 828=12 229,76грн

розрахунковий період з 31.05.2017-10.07.2017

153 352,68*(1.013*1.016)-153 352,68=4 447,23грн

Ураховуючи викладене, загальна сума інфляційних втрат, яка є обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача складає 24 423,91грн за період нарахування з 13.09.2016 по 10.07.2017.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України при частковому задоволенні позову покаладються пропорційно на обидві сторони.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Київська» (07413, Київська обл., Броварський район, с.Пухівка, вул. Радгоспна, ідентифікаційний код 05513187) на користь Приватного підприємства «Агрофірма «Ставиське» (17053, Чернігівська обл., Козелецький район, с. Ставиське, вул. Українська, 52, ідентифікаційний код 03799085) 3 930,06грн (три тисячі девятсот тридцять грн 06 коп) 3% річних, 24 423,91грн (двадцять чотири тисячі чотириста двадцять три грн. 91 коп) інфляцінийх втрат, 625,27грн (шістсот двадцять пять грн. 27 коп) судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 13.10.2017.