Постанова № 69518604, 11.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року Справа № 926/4318/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:Нєсвєтової Н.М. (доповідач), Карабаня В.Я., Кондратової І.Д.розглянувши касаційну скаргу заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2017у справі№ 926/4318/16 Господарського суду Чернівецької області за позовомзаступника військового прокурора Чернівецького гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до1.Квартирно-експлуатаційного відділу м. Чернівці 2.Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області провизнання недійсним попереднього договору оренди № 98/2013-п від 03 червня 2013 року

за участю представників сторін:

прокуратури: Грищенко М.А.,

позивача: Рудник Ю.М.,

відповідача 1: ОСОБА_7,

відповідача 2: не з'явився,

третьої особи: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Військовий прокурор Чернівецького гарнізону звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до квартирно - експлуатаційного відділу та фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про визнання недійсним попереднього договору оренди № 98/2013-п від 03.06.2013.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 02.12.2016 залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України в Чернівецькій області.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 16.02.2017 у справі №926/4318/16 позов задоволено; визнано недійсним попередній договір оренди № 98/2013-п від 03.06.2013, укладений між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Чернівці та ФОП ОСОБА_4, нерухомого військового майна, яке розташоване за адресою: місто Чернівці, вулиця пл. Театральна, 6; стягнуто з Квартирно - експлуатаційного відділу м. Чернівці на користь Військової прокуратури Західного регіону України Чернівецького гарнізону судовий збір у сумі 689,00 грн; стягнуто з ФОП ОСОБА_4 на користь Військової прокуратури Західного регіону України Чернівецького гарнізону судовий збір у сумі 689,00 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 у справі №926/4318/16 рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.02.2017 скасовано; прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог; стягнуто з військової прокуратури Західного регіону України Чернівецького гарнізону на користь ФОП ОСОБА_4 1 760,00 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Не погоджуючись з постановою суду, заступник військового прокурора Чернівецького гарнізону звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 скасувати, рішення Господарського суду Чернівецької області від 16.02.2017 залишити в силі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.06.2013 між квартирно- експлуатаційним відділом м. Чернівці (відповідач 1) та ФОП ОСОБА_4 (відповідач 2) укладено попередній договір оренди № 98/2013-п нерухомого військового майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору сторони погодили, що КЕВ м. Чернівці зобов'язується протягом 12 місяців з моменту підписання цього договору провести процедуру укладення в майбутньому основного договору оренди нерухомого військового майна - нежитлових вбудованих приміщень будівлі № 5 (літ.Б) військового містечка № 101, що знаходиться на балансі квартирно - експлуатаційного відділу м. Чернівці, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, на умовах встановлених даним договором.

ФОП ОСОБА_4 до моменту підписання основного договору оренди має право використовувати майно за цільовим призначенням, визначеним п. 2.1.3 договору.

Судами встановлено, що визначене в договорі майно передано відповідачу відповідно до акту приймання - передачі нерухомого військового майна від 03.06.2013.

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду вказував, що попередній договір оренди № 98/2013-п від 03.06.2013 укладений з порушенням норм ст.ст. 2, 9, 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст.182 ГК України, ст.635, 759 ЦК України, у зв'язку з чим просив суд визнати його недійсним на підставі ст.203, ч.1 ст. 215 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що оскаржуваний попередній договір № 98/2013-п від 03.06.2013 суперечить положенням Цивільного кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що протягом одного року з дати укладення попереднього договору, основний договір не було укладено, відтак у відповідності до вимог ч. 1 ст. 182 ГК України та ч.3 ст.635 ЦК України є припиненим станом на дату подання позову до суду, тому визнати зобов'язання згідно вказаного договору недійсним на майбутнє є неможливим.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 215, ч.1 ст.203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 182 ГК України за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.

У разі якщо сторона, яка уклала попередній договір, одержавши проект договору від іншої сторони, ухиляється від укладення основного договору, друга сторона має право вимагати укладення такого договору в судовому порядку.

Зобов'язання укласти основний договір, передбачене попереднім договором, припиняється, якщо до закінчення строку, в який сторони мають укласти основний договір, одна із сторін не надішле проект такого договору другій стороні.

Відносини щодо укладення попередніх договорів регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору.

Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що основним договором, який сторони обумовили укласти в майбутньому, є договір оренди нежилих приміщень (нерухомого майна).

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ст. 762 ЦК України).

Також судами встановлено, що квартирно-експлуатаційний відділ у м. Чернівці заснований на державній формі власності і підпорядкований Міністерству оборони України, діє на підставі затвердженого положення, включений до ЄДРПОУ як юридична особа державної форми власності. Нерухоме майно, що є предметом спірного договору перебуває у державній власності.

Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини оренди рухомого та нерухомого майна, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також за спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань організації спеціального зв'язку та захисту інформації, підпорядкованими йому регіональними органами та територіальними підрозділами, закладами та установами Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які ведуть його облік у спеціальному порядку, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України".

Згідно ч. 4 ст. 7 Закону України "Про господарську діяльність у Збройних Силах України" передача військового майна в оренду юридичним і фізичним особам здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності. Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України.

Як вбачається із матеріалів справи, укладаючи спірний договір оренди, об'єктом якого є нерухоме майно, що перебуває у державній власності, сторонами не дотримано вимоги чинного законодавства щодо порядку погодження та отримання дозволу на укладення такого договору з відповідними органами, тобто всупереч діючому законодавству посадовими особами квартирно - експлуатаційного відділу м. Чернівці перед укладанням попереднього договору оренди не проведено конкурси про передачу військового нерухомого майна в оренду.

Також, у порушення п. 6 Порядку надання дозволу військовим частинам Збройних Сил України на передачу закріпленого за ними рухомого та нерухомого майна в оренду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2000 № 778, відповідачем 1 перед укладанням попередніх договорів оренди військового нерухомого майна процедура виготовлення експертної оцінки майна, яке надається в оренду, не проводилась.

Крім цього, у порушення вимог ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", нерухоме майно, яке було передано за попереднім договором, не застраховане, і, за таких обставин, балансоутримувач (квартирно - експлуатаційний відділ м. Чернівці) несе ризик випадкової втрати чи пошкодження нерухомого військового майна без відповідного відшкодування його вартості.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що при укладенні спірного договору не було дотримано вимог ст. 203 ЦК України.

Відповідно до вимог ст. 236 ЦК України і ч.3 ст.207 ГК України зобов'язання за визнаним недійсним договором оренди припиняються на майбутнє (п. 2.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна")

Згідно з п. 7 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Частиною 3 ст.207 ГК України передбачена можливість припинення господарського зобов'язання лише на майбутнє. Отже, якщо зі змісту господарського договору випливає, що зобов'язання за цим договором може бути припинено лише на майбутнє, оскільки неможливо повернути усе одержане за ним (наприклад, вже здійснене користування за договором майнового найму (оренди), користування електроенергією, спожиті послуги, зберігання, здійснене за відповідним договором, тощо), то господарський суд одночасно з визнанням господарського договору недійсним (за наявності підстав для цього) зазначає в резолютивній частині рішення, що зобов'язання за договором припиняється лише на майбутнє (п. 2.12 постанови пленуму ВГСУ №12 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна").

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що враховуючи припинення спірного попереднього договору оренди, зокрема і в частині зобов'язання КЕВ м. Чернівці щодо укладення з ФОП ОСОБА_4 основного договору, визнати зобов'язання згідно вказаного договору недійсним на майбутнє є неможливим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання недійсним попереднього договору оренди № 98/2013-п від 03.06.2013.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків Львівського апеляційного господарського суду та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови апеляційного господарського суду від 24.05.2017, ухваленого з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника військового прокурора Чернівецького гарнізону залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 року у справі № 926/4318/16 - без змін.

Головуючий Н. Нєсвєтова

Судді В. Карабань

І. Кондратова