Ухвала суду № 69518585, 13.10.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13 жовтня 2017 року Справа № 905/2134/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Селіваненко В.П. і Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги корпорації "Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд "АЛЬТКОМ" (далі - Корпорація), м. Маріуполь,

на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2016

зі справи № 905/2134/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль", м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "АЛЬТКОМ", м. Маріуполь,

про зобов'язання повернути майно,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалами Вищого господарського суду України від 30.01.2017, 29.03.2017 та 20.06.2017 зі справи № 905/2134/16 попередньо подані касаційні скарги Корпорації на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2016 зі справи № 905/2134/16 були повернуті скаржникові на підставі пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 1113 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Корпорація 09.08.2017 (згідно з вхідним штампом Донецького апеляційного господарського суду на касаційній скарзі) вчетверте звернулася до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою б/д б/н, в якій просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2016 зі справи № 905/2134/16 про повернення апеляційної скарги Корпорації на ухвалу господарського суду Донецької області від 12.12.2016 про повернення без розгляду позовної заяви Корпорації як третьої особи, яка заявила самостійні вимоги на предмет спору. В поданій касаційній скарзі викладено клопотання Корпорації про поновлення строку на її подання.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на таке.

Відповідно до частини четвертої статті 111 ГПК України до касаційної скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017, далі - Закон України № 1774-VIII) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За приписами підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" (зі змінами) ставка судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу господарського суду становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" установлено з 01 січня 2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 600,00 грн.

Водночас матеріали касаційної скарги не містять доказів, що підтверджували б сплату судового збору за подання касаційної скарги.

При цьому в касаційній скарзі Корпорації викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке мотивоване відсутністю у скаржника можливості сплатити судовий збір, у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем підприємства, яке виникло внаслідок несплати його замовниками вартості виконаних робіт з ремонту та будівництва автошляхів.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок слати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон № 3674.

Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі (частина перша статті 8 Закону № 3674).

Однак, особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження існування обставин, які перешкоджають сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Всупереч наведеним нормам Корпорацією не подано доказів на підтвердження існування обставин, які перешкоджають сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно самі лише обставини, пов'язані зі скрутним фінансовим становищем підприємства, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Скаржником також не надано суду доказів того, що протягом визначеного процесуальним законом строку розгляду касаційної скарги його фінансовий стан покращиться і скаржник зможе сплатити судовий збір у встановленому розмірі.

Відтак, наведені скаржником обставини не мають характеру виключних, що свідчить про відсутність підстав для відстрочення Корпорації сплати судового збору.

За таких обставин клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Пунктом 4 частини першої статті 1113 ГПК України передбачено, що касаційна скарга на приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Крім того, подану касаційну скаргу Корпорації на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2016 зі справи № 905/2134/16 підписано представником Бистровим І.А.

Відповідно до частини другої статті 111 ГПК України касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу або її уповноваженим представником.

За змістом частини третьої статті 28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства.

Якщо касаційну скаргу підписано особою на підставі довіреності, до скарги має бути додано оригінал або належно завірену копію такої довіреності.

Однак, в підтвердження повноважень Бистрова І.А. на підписання касаційної скарги від імені Корпорації, скаржником не додано до касаційної скарги відповідної довіреності.

Статтею 53 ГПК України передбачено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків передбачених цим Кодексом.

Отже, закон пов'язує можливість відновлення пропущеного процесуального строку з обов'язковою наявністю поважних причин такого пропуску.

Водночас, діюче процесуальне законодавство не допускає довільного, не обмеженого у часі перегляду судових рішень.

В обґрунтування клопотання про відновлення пропущеного строку для подання касаційної скарги Корпорація посилається на те, що скаржник не мав жодної можливості раніше звернутися до суду з даною повторною скаргою.

Строки, протягом яких особи, що приймають участь у справі, мають право подати касаційну скаргу, встановлені статтею 110 ГПК України. При цьому зацікавлені особи на свій розсуд вирішують, скористатися їм правом на оскарження чи ні. В межах цих строків вони повинні визначитися з волевиявленням на звернення до суду.

Норми ГПК України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.

Однак, беручи до уваги:

- неодноразове звернення Корпорації з касаційною скаргою на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2016 зі справи № 905/2134/16 з допущенням одних і тих самих недоліків, про які вказувалося у попередніх ухвалах Вищого господарського суду України про повернення касаційних скарг Корпорації;

- останнє звернення Корпорації з касаційною скаргою на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2016 зі справи № 905/2134/16 лише 09.08.2017, тобто більше ніж через півроку після спливу строку на касаційне оскарження, без виправлення, при цьому, недоліків попередньо поданих касаційних скарг, тобто зі зловживанням належними процесуальними правами, у тому числі, з метою умисного затягування судового процесу, шляхом подання касаційних скарг без дотримання передбачених ГПК України вимог її подання;

- відсутність у матеріалах справи і касаційної скарги відомостей та доказів стосовно наявності будь-яких причин об'єктивного характеру, які перешкоджали б зверненню Підприємства з касаційної скаргою у розумний строк -

касаційна інстанція вважає, що зазначені скаржником причини пропуску строку подання касаційної скарги не можуть бути визнані поважними в розумінні статті 53 ГПК України, а тому відповідне клопотання підлягає відхиленню.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Керуючись пунктами 1, 4 та 5 частини першої статті 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Клопотання корпорації "Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд "АЛЬТКОМ" про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2016 зі справи № 905/2134/16 відхилити.

2. Відмовити корпорації "Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд "АЛЬТКОМ" у відновленні строку подання касаційної скарги на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2016 зі справи № 905/2134/16.

3. Касаційну скаргу на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2016 зі справи № 905/2134/16 повернути корпорації "Будівельників автомобільних доріг та транспортних споруд "АЛЬТКОМ".

Суддя В. Палій

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Студенець