
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 жовтня 2017 року Справа № 915/1319/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючий, суддяЯценко О.В., суддіПоляк О.І., Ходаківська І.П.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Проект-Комплект"на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 у справі№ 915/1319/16Господарського судуМиколаївської областіза позовомДержавного підприємства "Одеський морський торговельний порт"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Проект-Комплект"простягнення 593 960,44 грн.в засіданні взяли участь представники:
- позивача:Любарська К.Ю.- відповідача:Цвелікова С.В.
ВСТАНОВИВ:
Державним підприємством "Одеський морський торговельний порт" (позивач) пред'явлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТ-КОМПЛЕКТ" (відповідач) про стягнення коштів у сумі 593960 грн 44 коп. збитків у формі упущеної вигоди.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.02.2017 (суддя Коваль С.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.
При прийнятті рішення місцевий господарський суд посилався на недоведеність позивачем наявності у діях відповідача всіх складових елементів цивільного правопорушення, необхідних для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 (судді: Головей В.М., Гладишева Т.Я., Разюк Г.П.) рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.02.2017 скасовано.
Позов Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" - задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОЕКТ-КОМПЛЕКТ" на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" 593 960, 44 грн втраченого податкового кредиту.
Апеляційний господарський суд не погодився з висновком місцевого господарського суду, визнавши, що відповідачем порушено зобов'язання, що випливають з договору, а також установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, зокрема пункт 4.8. договору, пунктів 201.1, 201.2, 201.4 статті 201 ПК України, пункти 4, 15 Порядку заповнення податкової накладної; сума збитку Порту дорівнює повній сумі невідображеного податкового кредиту з ПДВ за грудень 2015 року в розмірі 593 960,44 грн., оскільки до сплати податкового зобов'язання з ПДВ, нарахована та сплачена Портом за грудень 2015 року склала 10 449 063 грн., тобто могла бути зменшена саме на 593 960,44 грн. неврахованого податкового кредиту; причинний зв'язок між порушенням Товариства умов договору, установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності та спричиненням Порту збитку у вигляді неврахованої суми податкового кредиту з ПДВ визначено відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, яка прямо не дає права покупцю (Позивачу) на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в разі порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної продавцем (Відповідачем); вина Товариства щодо спричинення збитків Позивачу підтверджується фактом прямого порушення ним положень Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Проект-Комплект" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав порушення норм матеріального права, рішення місцевого господарського суду залишити без зміни.
Скаржник доводить, що допущені ним помилки при заповнені податкових накладних значення не мають значення, оскільки важливим є факт реєстрації таких накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних; доводить, що позивач мав можливість включити суму сплаченого податку на додану вартість до складу податкового кредиту, а допущені відповідачем помилки на це не впливали.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.09.2017 у складі колегії: головуючий, суддя - Яценко О.В., судді - Поляк О.І., Ходаківська І.П. касаційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Проект-Комплект" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 10.10.2017.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07.12.2015 між Позивачем (Замовник) та Відповідачем (Підрядник) укладено договори №КД-19750, №КД-19751, №КД-19752, №КД-19753 (далі - Договори), за умовами яких Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати на умовах Договору роботи з модернізації індивідуального теплового пункту Будівлі блоку службово-побутових приміщень, будівлі АБК Автобази, будівлі Заводоуправління, будівлі Управління №4 (п. 1.1. Договорів).
08.12.2015 між сторонами були підписані Акти прийому передачі виконаних робіт, а саме: №1/19750 по договору №КД-19750; №1/19751 по договору №КД-19751; №1/19752 по договору №КД-19752; №1/19752/1 по договору №КД-19572; №1/19753 по договору №КД-19753.
На виконання пункту 2.4.1. договорів позивач перерахував відповідачу попередню оплату (авансування) вартості обладнання та матеріалів, необхідних для виконання робіт, що підтверджуються платіжними дорученнями, а саме:
№92 від 18.12.2015 на суму 905 724, 56 грн., в т.ч. ПДВ 20 % -150 954,09 грн.; №93 від 18.12.2015 на суму 883 260,32 грн., в т.ч. ПДВ 20 % -147 210,05 грн.;
№94 від 18.12.2015 на суму 910 591,52 грн., в т.ч. ПДВ 20 % -151 765,25 грн.;
№95 від 18.12.2015 на суму 864 186,32 грн., в т.ч. ПДВ 20 % -144 031,05 грн.
Пунктами 4.7, 4.8 договорів сторонами узгоджено, що виконавець зобов'язується здійснювати реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі видаткових та отриманих податкових накладних в термін, встановлений чинним законодавством України. У разі невиконання підрядником п. 4.7 Договорів, а також у випадку порушення встановленого законодавством порядку заповнення податкових накладних, підрядник компенсує замовнику суму ПДВ, зазначену у такій податковій накладній та/або витрати, пов'язані із сплатою штрафних санкцій та пені, нарахованих Державною фіскальною службою України та її територіальними органами.
Позивач доводить, що відповідачем порушено обумовлені зобов'язання в наслідок чого задано збитки у формі упущеної вигоди, якою є втрата податкового кредиту на суму сплаченого податку на додану вартість.
Господарські суди дійшли різних висновків щодо наявності підстав для визнання таких вимог обґрунтованими та правомірними.
Касаційна інстанція, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права у спірних правовідносин, визнає висновки місцевого господарського суду правильними, а мотиви апеляційного господарського суду такими, що не відповідають нормам закону з огляду на таке.
Судами встановлено, що між сторонами існували договірні стосунки, тому саме договором визначаються підстави, порядок, умови, межі та розмір відповідальності сторін.
За нормами ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Судом встановлено, що на підставі отриманих коштів за платіжним дорученням № 92 від 18.12.15 р. №93 від 18.12.15 р., №94 від 18.12.15 р., №95 від 18.12.15 р., відповідачем було складено та зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 25.12.2015 №9, від 28.12.2015 №10, від 28.12.2015 №11, від 30.12.2015 № 12.
Таким чином, встановлено факт складання відповідачем податкової накладної та її реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.
За змістом норми п. 198.6 ст. 198 ПК України у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
З огляду на таку норму, позивач мав можливість відобразити податковий кредит у відповідному податковому періоді протягом 365 календарних днів "…з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування".
Суд апеляційної інстанції встановив, що: "… позивач звертався до податкового органу з питання не включення позивачем спірної суми до податкового кредиту, що підтверджується додатком № 8 до податкової декларації з ПДВ за березень 2016 року та копії квитанції про доставку додатку № 8 до СДПІ з ОВП у м. Одесі МГУ ДФС".
За таких обставин слід дійти висновку, що позивач був обізнаний про порушення відповідача, тобто міг передбачити збиток, однак не доводить, що його звернення не дозволяли уникнути збитків та не залежно від цього призвели до позбавлення можливості оформлення податкового кредиту.
Не врахування наведеного призвело до неправильного висновку про вину відповідача.
З огляду на це слід визнати обґрунтованими доводи відповідача про наявні у позивача можливості для оформлення податкового кредиту, а, відтак, про спростування відповідачем порушення договору та вини у заподіянні збитків.
Таким чином, місцевим господарським судом правомірно зазначено, що порушення відповідачем порядку заповнення накладної, не позбавляло замовника права на включення спірної суми до податкового кредиту.
Кім того, слід зазначити, що на час звернення до суду визначений законом період для включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість не сплив, відтак, не було підстав вважати, що відбулося порушення права позивача внаслідок позбавлення можливості оформлення податкового кредиту, тому висновки апеляційної інстанції про наявність збитків та порушення умов договору відповідачем є неправильними.
За наведених мотивів касаційна інстанція не погоджується з висновками апеляційного господарського суду, тому визнає неправомірним застосування до відповідача відповідальності за порушення договору у вигляді стягнення збитків у формі упущеної вигоди.
Відповідно до ст. 111-10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.
Враховуючи викладене, касаційна інстанція визнає, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає нормам права, тому доводи касаційної скарги є підставою для її задоволення та скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду з залишенням рішення суду першої інстанції в силі.
Відповідно до норм ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.
Судові витрати за розгляд справи в суді касаційної інстанції покладаються на державне підприємство "Одеський морський торговельний порт".
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проект-Комплект" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 задовольнити.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 у справі № 915/1319/16 Господарського суду Миколаївської області скасувати.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.02.2017 залишити в силі.
3. Витрати по сплаті судового збору за касаційний перегляд судового рішення в сумі 10691 грн 30 коп віднести на державне підприємство "Одеський морський торговельний порт".
Господарському суду Миколаївської області видати наказ.
Головуючий, суддяО.В. Яценко СуддіО.І. Поляк І.П. Ходаківська
Судове рішення № 69518566, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України) було прийнято 10.10.2017. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 915/1319/16. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: