Ухвала суду № 69518543, 27.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2017 року м. Київ К/800/48464/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у письмовому провадженні

касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (ОДПІ)

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.01.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013

у справі № 1170/2а-4261/12 Кіровоградського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Торговий Дім «Протеїн-Продакшн»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.01.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 29.11.2012 № 0001420224 та № 0001430224.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

З огляду на те, що представники сторін, які повідомлені про день, час та місце судового засідання, призначеного на 27.09.2017 о 12 годині, не прибули, касаційний перегляд справи здійснено у письмовому провадженні відповідно до пункту 2 частини першої ст. 222 кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку ТОВ «Торговий Дім «Протеїн-Продакшн» грошових зобов`язань із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 12.11.2012 № 172/22-4/36390340. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми пунктів 138.2, 138.4, 138.8 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК): завищено витрати на загальну суму 3695527,00 грн. у податковому обліку за ІІ-ІІІ квартали 2012 року та податковий кредит на 739105,00 грн. у податковому обліку за серпень 2012 року за наслідками нікчемних правочині із поставки від ПП «Гамма-Плюс» товарів (послуг), у результаті чого занижено податок на прибуток на 776061,00 грн. у податковому обліку ІІ-ІІІ квартали 2012 року, ПДВ на 876587,00 грн. у податковому обліку за серпень 2012 року та завищено залишок від'ємного значення ПДВ за серпень 2012 року на 222627,00 грн.

За наслідками перевірки ОДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.11.2012: № 0001420224 - про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 876587,00 грн. за основним платежем та на 438294,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001430224 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 776061,00 грн. за основним платежем та 338031,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ПП «Гамма-Плюс» товару (насіння сої) від імені цього постачальника на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував витрати та податковий кредит у податковому обліку з податку на прибуток та ПДВ за вищевказані податкові періоди.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (в редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків сторін в яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу4 крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум витрат та податкового кредиту, ОДПІ посилається на нікчемність правочину з поставки позивачу від ПП «Гамма-Плюс» товару з огляду на відсутність цього постачальника за своїм місцезнаходженням, відсутність у нього основних фондів (складські приміщення, транспортні засоби) та трудових ресурсів, необхідних для здійснення поставки; відсутність реального характеру поставки останньому від його постачальника по ланцюгу поставки. Ця інформація була встановлена на підставі акту ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 09.10.2012 № 1916/22-5/30047509 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Гамма-Плюс» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період травень-серпень 2012 року.

Суди попередніх інстанцій, на підставі оцінки приєднаних до справи доказів, а саме: копій видаткових та податкових накладних, платіжних доручень на сплату позивачем ПП «Гамма-плюс» вартості сої, товарно-транспортних накладних на перевезення насіння сої безпосередньо виробнику - ЗАТ з іноземними інвестиціями «Протеїн-Продакшн», з яким позивач уклав договір на переробку давальницької сировини від 01.09.2010 № 01/09/2010; доказів переробки сої ЗАТ «Протеїн-Продакшн» (податкова накладна, акти прийому-передачі готової продукції, виробленої із давальницької сировини, докази перерахування грошових коштів замовником за надані послуги); доказів подальшої реалізації готової продукції, виготовленої із давальницької сировини (податкові накладні, виписані ТОВ «Торговий Дім «Протеїн-Продакшн» на поставку олії соєвої нерафінованої, шроту соєвого), - за відсутності з боку ОДПІ доказів, які б беззаперечно спростовували достовірність наданих позивачем документів щодо операцій з поставки від ПП «Гамма-Плюс» товарів, - зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача витрат та сум податкового кредиту. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Доводи, наведені ОДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.01.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко