Ухвала суду № 69518472, 04.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2017 року м. Київ К/800/49347/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2014

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2014

у справі № 813/3008/14 Львівського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Торговий Дім «Карбон-Діоксайд»

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (ДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2014, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2014, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000432240 від 10.02.2014, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000442240 від 10.02.2014. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Торговий Дім «Карбон-Діоксайд» 182,70 грн. судового збору.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку ТОВ «Торговий Дім «Карбон-Діоксайд» (далі - Товариство) сум грошових зобов`язань із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 25.01.2014 № 33/22-40/36-61971. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (ПК): завищено податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на суму 12050,00 грн. та за грудень 2010 на суму 18500,00 грн. за наслідками господарської операції із поставки від Приватного підприємства (ПП) «Екоенергобуд» товарів та послуг, які не мали реального характеру.

Висновок про відсутність реального характеру поставки позивачу від постачальника товарів та послуг обґрунтовано ознаками фіктивності останнього.

За результатами перевірки ДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.02.2014: № 0000432240 - про збільшення суми грошового зобов'язання із ПДВ на 30550,00 грн. за основним платежем та на 7637,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) та № 0000442240 - про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 510,00 грн.

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ПП «Екоенергобуд» обладнання, матеріальних цінностей та послуг з перевезення спеціалізованим автотранспортом рідких та газоподібних вантажів (вуглекислоти) від імені цього постачальника на адресу позивача були виписані видаткові та податкові накладні, позивач сплатив вартість товару та на підставі цих документів сформував податковий кредит в податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі 12050,00 грн. та за грудень 2010 року в сумі 18500,00 грн.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника ПДВ на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову, ДПІ у судовому процесі, посилаючись на інформацію, наведену в акті ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 11.06.2012 № 508/2204/35009599 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Екоенергобуд» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів», вказує на відсутність реального характеру поставки від цього постачальника позивачу товарів та послуг з огляду на відсутність факту реального вчинення господарських операцій ПП «Екоенергобуд» в липні, серпні, жовтні 2010 року; не подання ним за ІІІ - IV квартали 2010 року звітності по формі 1 ДФ, декларації з податку на прибуток; порушення провадження у справі про його банкрутство. ПП «Екоенергобуд» має ознаки «транзитера».

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: податкових накладних, видаткових накладних, актів приймання-передачі виконаних робіт - за відсутності з боку контролюючого органу доказів, які б беззаперечно спростовували достовірність наданих позивачем документів, зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності збільшення у податковому обліку позивача сум грошових зобов`язань із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Частиною 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги

Відповідно до статті 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2014 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко