Ухвала суду № 69518425, 11.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2017 року м. Київ К/800/27942/17

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Горбатюка С. А., Стрелець Т. Г.,

при секретарі судового засідання: Гуловій О. І.,

за участі представника позивача: Бойко О. М.,

представника відповідача - Ірпінської міської ради Київської області: Черкас А. В.,

представників третьої особи: Махнівського М. О., Лавровської Н. Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Розбудова" до Ірпінської міської ради Київської області, Управління Держгеокадастру у місті Ірпені Київської області, за участю Прокуратури Київської області та третьої особи - Громадської організації "Захист навколишнього природного середовища "Дружба"", про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Розбудова" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року,

у с т а н о в и л а :

У лютому 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Розбудова" (далі - ТОВ "Розбудова") звернулось до суду з адміністративним позовом до Ірпінської міської ради Київської області (далі - Ірпінська міська рада), Управління Держгеокадастру у місті Ірпені Київської області (далі - Управління), в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просить:

скасувати рішення Ірпінської міської ради "Про невідповідність містобудівної документації розробленого детального плану території забудови кварталу міста Ірпінь обмеженого вулицями Мечнікова, Лермонтова, Давидчука (колишня Комінтерну) та Лисенка (колишня Надсонова)" від 17 листопада 2016 року № 1682-24-VII;

зобов'язати Ірпінську міську раду затвердити проект детального плану територій забудови кварталу міста Ірпінь обмеженого вулицями Мечнікова, Лермонтова, Комінтерну та Надсонова;

зобов'язати Управління надати графічні матеріали на паперових носіях, на яких позначені землі в межах міста Ірпінь (містобудівного кадастру міського рівня кварталу міста Ірпінь обмеженого вулицями Мечнікова, Лермонтова, Комінтерну та Надсонова в частині плану зонування) детального плану територій щодо використання даної території для реконструкції житлового комплексу, які перебувають у державній чи комунальній власності та які знаходяться на праві оренди у ТОВ "Розбудова".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з метою забезпечення міста Ірпінь Київської області містобудівною документацією рішенням Ірпінської міської ради від 13 липня 2015 року № 5199-75-VІ вирішено за рахунок позивача здійснити фінансування робіт щодо розробки детального плану території житлової та громадської забудови кварталу міста Ірпінь обмеженого вулицями Мечнікова, Лермонтова, Комінтерну та Надсонова.

На підставі вищевказаного рішення ТОВ "Розбудова" профінансовано виготовлення та розробку фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (далі - ФО-П ОСОБА_5) детального планування території забудови кварталу міста Ірпінь обмеженого вулицями Мечнікова, Лермонтова, Комінтерну та Надсонова.

Звернувшись із заявою про затвердження розробленого ФО-П ОСОБА_5 детального плану території забудови кварталу, Ірпінською міською радою прийнято рішення від 17 листопада 2016 року № 1682-24-VII, яким відмовлено у відповідному затвердженні та визнано план забудови таким, що не відповідає затвердженій містобудівній документації міста Ірпінь.

Вважаючи дії неправомірними та такими, що порушують законні права та інтереси, позивач звернувсь до суду з вимогою визнати протиправним рішення від 17 листопада 2016 року № 1682-24-VII.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Громадську організацію "Захист навколишнього природного середовища "Дружба"" (далі - ГО "ЗНПС "Дружба"").

В обґрунтування позовних вимог ГО "ЗНПС "Дружба"" зазначає, що Ірпінською міською радою під час прийняття оскаржуваного рішення не було проведено громадських слухань, у зв'язку з чим просить суд зобов'язати відповідача внести зміни в рішення від 17 листопада 2016 року № 1682-24-VII.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення двадцять четвертої сесії сьомого скликання Ірпінської міської ради від 17 листопада 2016 року № 1682-24-VII "Про невідповідність містобудівної документації розробленого детального плану території забудови кварталу міста Ірпінь обмеженого вулицями Мечнікова, Лермонтова, Давидчука (колишня Комінтерну) та Лисенка (колишня Надсонова)".

В решті позову ТОВ "Розбудова" - відмовлено.

У задоволенні адміністративного позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ГО "ЗНПС "Дружба"" - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2017 року в частині задоволення вимог про визнання протиправним та скасування рішення Ірпінської міської ради Київської області від 17 листопада 2016 року № 1682-24-VII скасовано та в цій частині ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову ТОВ "Розбудова" відмовлено.

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2017 року залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Водночас, представник ГО "ЗНПС "Дружба"" у своїх запереченнях зазначає на необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою забезпечення міста Ірпінь містобудівною документацією, враховуючи висновок постійної депутатської комісії з питань архітектури та капітального будівництва та розглянувши заяву ТОВ "Розбудова", Ірпінською міською радою прийнято рішення від 13 липня 2015 року № 5199-15-VI, згідно з яким відповідач надав згоду на розробку детального плану житлової та громадської забудови кварталу міста Ірпінь обмеженого вулицями Мечнікова, Лермонтова, Комінтерну та Надсонова.

У відповідності до пунктів 2, 3 рішення від 13 липня 2015 року № 5199-15-VI визначено Виконавчий комітет Ірпінської міської ради замовником розробки детального плану забудови кварталу та врегульовано питання щодо здійснення фінансування робіт за рахунок ТОВ "Розбудова".

Так, на підставі вищевказаного рішення позивачем профінансовано виготовлення та розробку ФО-П ОСОБА_5 детального планування території забудови кварталу міста Ірпінь обмеженого вулицями Мечнікова, Лермонтова, Комінтерну та Надсонова.

17 листопада 2016 року, розглянувши матеріали розробленого ФО-П ОСОБА_5 детального плану території забудови кварталу міста Ірпінь обмеженого вулицями Мечнікова, Лермонтова, Давидчука (колишня Комінтерну) та Лисенка (колишня Надсонова), Ірпінською міською радою прийнято рішення № 1682-24-VII, яким відмовлено у відповідному затвердженні та визнано план забудови таким, що не відповідає затвердженій містобудівній документації міста Ірпінь.

Оскаржуване рішення вмотивоване порушенням вимог статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у зв'язку з невідповідністю детального плану території забудови генеральному плану та плану зонування міста Ірпінь, оскільки вказана територія віднесена до зони садибної забудови.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що зміна цільового призначення земельної ділянки здійснюється за проектами відведення земельної ділянки, а не за детальним планом території забудови міста, тому проект детального плану території забудови кварталу міста Ірпінь обмеженого вулицями Мечнікова, Лермонтова, Комінтерну та Надсонова розроблено лише з метою впорядкування території визначення необхідної площі ділянок забудови, покращення системи обслуговування, озеленення та благоустрою території та він не є зміною цільового призначення земельної ділянки.

Київський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції виходив з того, що відповідно до генерального плану міста Ірпінь, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради від 20 грудня 2012 року № 2639-39-VI та плану зонування території (зонінг) міста Ірпінь, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради від 27 червня 2013 року № 3260-45-VI, квартал міста Ірпінь обмеженого вулицями Мечнікова, Лермонтова, Давидчука (колишня Комінтерну) та Лисенка (колишня Надсонова) є зоною садибної та котеджної забудови, що не призначена для комплексної забудови чи реконструкції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки суду апеляційної інстанції вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Аналогічне положення міститься в частині десятій статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статей 11, 12 Земельного кодексу України повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин визначаються міськими радами.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; організація землеустрою; координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; вирішення земельних спорів; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Приписами частин восьмої та дев'ятої статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

Детальний план території не підлягає експертизі.

Частиною четвертою статті 10 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що за рішенням органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування для розроблення плану зонування, детального плану території крім коштів державного та місцевих бюджетів можуть залучатися кошти з інших джерел, не заборонених законом, за умови виконання функцій замовника відповідним органом місцевого самоврядування.

У відповідності до пункту 3 рішення Ірпінської міської ради від 13 липня 2015 року № 5199-75-VІ вирішено здійснити фінансування робіт щодо розроблення детального плану території житлової та громадської забудови кварталу міста Ірпінь обмеженого вулицями Мечнікова, Лермонтова, Комінтерну та Надсонова за рахунок ТОВ "Розбудова".

З оскаржуваного рішення від 17 листопада 2016 року № 1682-24-VII вбачається, що, розглянувши матеріали розробленого ФО-П ОСОБА_5 детального плану території забудови кварталу міста Ірпінь обмеженого вулицями Мечнікова, Лермонтова, Давидчука (колишня Комінтерну) та Лисенка (колишня Надсонова), у зв'язку з невідповідністю розробленого детального плану статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та враховуючи, що генеральним планом та планом зонування міста Ірпінь вказана територія віднесена до зони садибної забудови, беручи до уваги висновок постійної депутатської комісії з питань архітектури та капітального будівництва, Ірпінською міською радою вирішено визнати детальний план забудови кварталу таким, що не відповідає затвердженій містобудівній документації міста Ірпінь.

Визначення генерального плану населеного пункту міститься у статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та означає містобудівну документацію, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Детальний план території за приписами цієї ж статті означає містобудівну документацію, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

План зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

За правилами частини першої статті 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об'єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об'єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.

За змістом частини першої статті 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

Аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що детальний план території не може суперечити генеральному плану міста та плану зонування території.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу, що відповідно до генерального плану міста Ірпінь, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради № 2639-39-VI від 20 грудня 2012 року та плану зонування території (зонінг) міста Ірпінь, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради № 3260-45-VI від 27 червня 2013 року, квартал міста Ірпінь, обмеженого вулицями Мечнікова, Лермонтова, Давидчука (колишня Комінтерну) та Лисенка (колишня Надсонова) є зоною садибної та котеджної забудови, що підтверджується викопіюванням з генерального плану міста Ірпінь та плану зонування території (зонінг) міста Ірпінь.

Слід зауважити, що зона садибної та котеджної забудови не призначена для комплексної забудови чи реконструкції, а тим більш для будівництва багатоповерхових будинків, що в свою чергу, не відповідає цільовому призначенню такої зони, а також має наслідком збільшення щільності населення з 15 до 315 людини на гектар, тобто у 21 раз більше.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновки суду та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 159, 167, 221, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Розбудова" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді С. А. Горбатюк

Т. Г. Стрелець