Ухвала суду № 69518323, 03.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2017 року м. Київ К/800/51877/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Приходько І.В., Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопроммаш»на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 рокуу справі №804/4298/15за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопроммаш» (надалі - ТОВ «Нікопроммаш»)

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (надалі - Нікопольська ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

ТОВ «Нікопроммаш» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 29.01.2015 року №0000222202.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.04.2015 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу Нікопольська ОДПІ зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, відповідач просить залишити касаційну скаргу ТОВ «Нікопроммаш» без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2015 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як з'ясовано попередніми судовими інстанціями, Нікопольською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Нікопроммаш» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «СІНТРА ЮГ» за серпень 2014 року та подальшого використання в своїй діяльності отриманих товарів (робіт, послуг) у періодах їх фактичного здійснення, наслідки якої оформлено актом від 16.12.2014 року №3935/2202/33125694.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 185, ст. 188, ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з безпідставним включенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої в ціні придбаних у ТОВ «СІНТРА ЮГ» ремонтних робіт за договором від 20.07.2014 року № 20-07/14, з огляду на непідтвердження реального характеру вчиненої господарської операції.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.01.2015 року №0000222202, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 8965,77 грн. за основним платежем та 4482,89 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність позивачем реального характеру здійсненої поставки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операції з придбання послуг (робіт) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідної операції належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про її обсяг та зміст.

В свою чергу, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платнику грошового зобов'язання та правомірності прийняття свого рішення.

Разом з тим, за змістом ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У спірній ситуації суд апеляційної інстанції цілком об'єктивно виходив з того, що долучені позивачем до матеріалів справи документи не є достатніми доказами фактичного здійснення оспорюваної операції.

Так, поданий ТОВ «Нікопроммаш» акт приймання виконаних робіт з ремонту електрообладнання не містить відомостей щодо місця його складення. В той же час, контрагент позивача був зареєстрований та знаходився в м. Харкові. Доказів перевезення обладнання для виконання робіт з ремонту до виконавця матеріали справи не містять.

Крім того, за інформацією контролюючого органу ТОВ «СІНТРА ЮГ» зареєстровано платником податку на додану вартість 01.07.2014 року, а вже 20.10.2014 року засновником товариства прийнято рішення про припинення, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис за №10701100010055218. При цьому контрагенту позивача в охоплений перевіркою період бракувало управлінського та технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних та інших засобів, що фактично свідчить про неможливість здійснення ним оспорюваної операції з урахуванням часу, місця, знаходження майна, обсягу матеріальних активів, економічно необхідних для виконання обумовлених робіт.

За кодами видів економічної діяльності ТОВ «СІНТРА ЮГ» мало займатись оптовою торгівлею зерном, тютюном, кормами для тварин, вантажним автомобільним транспортом, діяльністю посередників торгівлі товарами широкого профілю, консультуванням з питань комерційної діяльності та керування. До видів його діяльності не відноситься надання послуг з ремонту електродвигунів і трансформаторів, що були предметом договору від 20.07.2014 року № 20-07/14, укладеного з позивачем.

Доцільності замовлення виконання таких робіт у підприємства, що не спеціалізується в їх проведенні, ТОВ «Нікопроммаш» не обґрунтовано. Доказів того, що ТОВ «СІНТРА ЮГ» мало змогу та право надавати послуги з ремонту електрообладнання матеріали справи не містять.

Не мотивовано позивачем належним чином і, за яких обставин та в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між ним та його задекларованим контрагентом, хто персонально брав у цьому участь, враховуючи те, що засновником, керівником та головним бухгалтером ТОВ «СІНТРА ЮГ» в охоплений перевіркою період була ОСОБА_1, яка проживала в Республіці Молдова.

Наведені обставини свідчать про удаваний характер спірної операції та, відповідно, виключають правомірність її відображення в податковому обліку позивача.

Отже, оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопроммаш» - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ І.В. Приходько

____ Ю.І. Цвіркун