Ухвала суду № 69518090, 03.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2017 р.Справа № 820/7012/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2017р. по справі № 820/7012/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком"

до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

17 травня 2017 року постановою Харківського окружного адміністративного суду задоволено в повному обсязі адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноком" до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України про скасування податкового повідомлення-рішення .

Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління ДФС № НОМЕР_1 від 05.07.2016 року.

Стягнуто з Харківського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОКОМ" сплачений судовий збір у сумі 116517 (сто шістнадцять тисяч п'ятсот сімнадцять) грн. 02 коп.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, п.57.1 ст. 57, пп.57.1-1.2, п. 57.1-1 ст. 57, п.137.3 ст. 137 Податкового кодексу України просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що камеральною перевіркою, проведеною Харківським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби 09.06.2016 р. було встановлено порушення ТОВ «Техноком» п.57.1 ст. 57, пп.57.1-1.2, п. 57.1-1 ст. 57, п.137.3 ст. 137 Податкового кодексу України, за рахунок чого у Податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2016 року занижено податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного) податкового періоду (рядок 17 рядок 18) у сумі 5 178 534 грн.

Представник позивача, у надісланих запереченнях на апеляційну скаргу просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.04.2016 р. позивачем, ТОВ "Техноком", засобами електронного зв'язку до СДПІ (юридичним та правонаступником якої є відповідач по справі) подано декларацію з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2016 р., згідно якої рядок "Податок на прибуток" містив значення 6086037 грн., рядок "Зменшення нарахованої суми податку" - значення 6086037 грн., рядок "Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного податкового періоду)" - 0 грн.

09 червня 2016 р. СДПІ було проведено камеральну перевірку електронної податкової декларації ТОВ "Техноком" з податку на прибуток за 1 квартал 2016 р.

За результатами перевірки складено акт від 09.06.2016 р. №311/28-09-42-10/30511780, висновками якого встановлено порушення ТОВ "Техноком" положень п. 57.1 ст. 57, п.п.57.1.2 ст. 57, п. 137.3 ст. 137 Податкового кодексу України, за рахунок чого у податковій декларації, що перевірялася, занижено податок на прибуток на суму 5178534 грн.

16 червня 2016 р. ТОВ "Техноком" подано до СДПІ уточнюючу податкову декларацію за спірний період, де у рядку "Зменшення нарахованої суми податку" містився показник 907503 грн., а у рядку "Податок на прибуток, нарахований за результатами останнього (звітного податкового періоду)" - 5178534 грн., тобто збільшено податок на прибуток на 5178534 грн. відповідно висновків акту камеральної перевірки.

У зв'язку із недоліками в оформленні, подану 16.06.2016 р. уточнюючу податкову декларацію не було прийнято відповідачем, про що підприємство повідомлено відповідним листом.

23 червня 2016 р. ТОВ "Техноком" подано другу уточнюючу декларацію з аналогічними показниками, яку було прийнято СДПІ 23.06.2016 р., згідно наявної в матеріалах справи квитанції.

05.07.2016 р. на підставі вищевказаного акта перевірки, СДПІ було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0000214200 від 05.07.2016 р., згідно якого ТОВ "Техноком" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 5178534 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 2589267 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції погодився з висновками податкового органу про допущення помилки у декларації з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2016 року від 27.04.2016, однак вказав на те, що відповідач протиправно не врахував самостійне виправлення позивачем даних податкової звітності та не врахував поданого позивачем уточнюючого розрахунку, яким усунуто допущену помилку та, відповідно, не дотримався норми п.п. 54.3.2 Податкового кодексу України, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки прийняте протиправно.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Техноком" було подано до податкового органу в електронному вигляді уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за 1 квратал 2016 р.

У даній уточнюючій декларації позивач виправив помилки у звітній декларації, а саме, виправив значення рядків 16 ЗП та 19, тобто, самостійно збільшив податкове зобов'язання з податку на прибуток у порівнянні з даними звітної декларації на 5178534 грн.

З матеріалів справи вбачається та підтверджується поясненнями представників сторін, уточнююча декларація від 23.06.2016 року була прийнята контролюючим органом 23.06.2016 року.

Таким чином, станом на 23.06.2016 року позивачем виправлено помилки, допущені в декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2016 року.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на дату винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення (05.07.2016 року) позивачем уже було подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток, яка прийнята податковим органом (23.06.2016 року). Отже, на момент визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань позивача й прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення, порушення, які зафіксовані в акті №311/28-09-42-10/30511780, уже були усунуті шляхом подання уточнюючих розрахунків.

Таким чином, висновки податкового органу викладені у акті перевірки №311/28-09-42-10/30511780 від 09.06.2016, відповідають дійсним обставинам справи, оскільки на той час дійсно існували порушення, допущені позивачем.

Однак, податковий орган під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення протиправно не врахував поданого позивачем уточнюючого розрахунку, яким усунуто допущену помилку.

В уточнюючій декларації позивач виправив помилки у звітній декларації, а саме, виправив значення рядків 16 ЗП та 19, тобто, самостійно збільшив податкове зобов'язання з податку на прибуток у порівнянні з даними звітної декларації на 5178534 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач мав право на подання такої уточнюючої декларації і на той час були відсутні обставини, які виключають можливість подання уточнюючих розрахунків до поданих раніше податкових декларацій.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

За правилами пункту 50.2 ст. 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Таким чином, колегія судів зазначає, що законом обмежено право платника податків подавати уточнюючі декларації за попередні періоди тільки під час проведення документальних планових і позапланових перевірок.

Згідно з п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Підпункт 75.1.1 пункту 75.1 ст.75 Податкового кодексу України визначає, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. У відповідності до п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Пунктом 86.2 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків.

Як вбачається з матеріалів справи, відносно позивача проводилась камеральна перевірка, що не обмежувало за її результатами подати до податкових органів відповідну уточнюючу декларацію в тому числі і за період, який перевірявся.

Таким чином, станом на 23.06.2016 позивачем виправлено помилки, допущені в декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2016 року.

При цьому, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що виходячи з положень пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган при визначенні суми грошових зобов'язань зобов'язаний враховувати уточнюючі розрахунки.

Оскільки станом на дату винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення (05.07.2016) позивачем уже було подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 1 квартал 2016 року, яка прийнята податковим органом (23.06.2016) та усунуто порушення, які зафіксовані в акті камеральної перевірки, відповідач протиправно не врахував ці обставини під час винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

У результаті визначення суми грошових зобов'язань контролюючим органом і прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення №0000214200 від 05.07.2016 р., на платника податку (позивача) було покладено надлишковий податковий тягар. Так, як зазначено вище, 23.06.2016 року позивачем уже було узгоджене податкове зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 5178534 грн. У той же час, податковим повідомленням-рішенням №0000214200 податкове зобов'язання з податку на прибуток було збільшене ще на 5178534 грн. Тобто, враховуючи грошове зобов'язання, яке визначене самостійно, та грошове зобов'язання, визначене контролюючим органом, грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств фактично подвоєно. Така ситуація свідчить про визначення для позивача обов'язку зі сплати податків у розмірі, який не відповідає приписам закону, та порушує встановлену ст. 67 Конституції України норму щодо обов'язку зі сплати податків і зборів виключно в порядку і розмірах, встановлених законом.

Суд першої інстанції вірно застосував положення пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4, п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України, що встановлюють принцип правомірності рішень платника податку, який, зокрема, при суперечностях нормативно-правових актів або їх неоднозначному (множинному) трактуванні прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів передбачає необхідність прийняття рішення саме на користь платника податків.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000214200 від 05.07.2016 р.,, а отже останнє підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не самостійно виявив помилку, а надав уточнюючу декларацію 16.06.2017р. після отримання акту перевірки є безпідставними, оскільки не підтверджені належними доказами.

Враховуючи викладене, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обгрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.05.2017р. по справі № 820/7012/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст ухвали виготовлений 09.10.2017 р.