Ухвала суду № 69518039, 11.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2017 року м. Київ К/800/52335/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А., Приходько І.В.,розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2014

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014

у справі № 820/13093/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-технічне підприємство «Котлоенергопром» (далі - позивач, ТОВ «НТП «Котлоенергопром»)

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі - відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова)

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «НТП «Котлоенергопром» звернулось у липні 2014 року до суду з адміністративним позовом до ДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.07.2014 № 0002142201, № 0002132201.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню,виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачем було проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань реальності та повноти відображення у бухгалтерському та податковому обліках із відповідним відображенням у податкових деклараціях результатів операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з ТОВ «КОМПЮТЕРИ-В» та їх відображенням в обліку за квітень, червень 2013 року, за результатами якої складено акт від 17.06.2014 № 2409/20-30-22-01/35072985. Згідно висновків перевірки викладених у акті, позивачем порушено вимоги: пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), занижено податок на прибуток у сумі 204 250,00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 198.6, п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 354 166,00 грн.

Підставою для визначення таких висновків, на думку податкового органу, є відсутність факту реального здійснення господарської діяльності за перевірений період, ТОВ «НТП «Котлоенергопром» мінімізує свої зобов'язання по сплаті у бюджет податку на додану вартість за рахунок вартості придбаних послуг у ТОВ «КОМПЮТЕРИ-В», збільшуючи суми податкового кредиту.

Відповідач посилається на отриманий від Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів в Харківській області матеріали податкової перевірки контрагента платника податків - ТОВ «КОМПЮТЕРИ-В» (акт 42/20-33-22-03-07/24275090 від 17.01.2014), в якому відображено судження про формування податкового кредиту згідно податкових накладних, виписаних на адресу ТОВ «НТП «Котлоенергопром» контрагентом ТОВ «КОМПЮТЕРИ-В», які не мають юридичної сили та не створюють реальних наслідків. У контрагента позивача відсутні будь-яких ресурси, необхідні для ведення господарської діяльності: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарських операцій, відсутній зв'язок між фактом придбання товарів (робіт, послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (робіт, послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податків.

На підставі акту перевірки відповідачем 02.07.2014 винесено податкові повідомлення-рішення: № 0002142201, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 531 249,00 грн.: (основний платіж 354 166,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 177 083,00 грн.); № 0002132201, яким збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 306 375,00 грн.: (основний платіж 204 250,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 102 125,00 грн.).

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ТОВ «НТП «Котлоенергопром» та ТОВ «КОМПЮТЕРИ-В» було укладено низку договорів:

№ 02088 від 11.01.2013, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець розробляє підігрівач повітря для блоку печей та коригування креслень установки трубчатих печей згідно додатка № 1 до договору, вартість робіт відповідно до протоколу узгодженої договірної ціни (додаток 1) складає 680 000,00 гривень;

№ 02089 від 04.03.2013, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець розробляє підігрівач повітря для блоку печей та коригування креслень установки трубчатих печей згідно додатка № 1 до договору, вартість робіт відповідно до протоколу узгодженої договірної ціни (додаток 1) складає 680 000,00 гривень;

№ 02090 від 02.04.2013, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець здійснює підготовку пускової документації та інструкції по експлуатації котлу 50 т/ч тиском 2, 2 МПа, вартість робіт у відповідності до протоколу узгодженої договірної ціни (додаток1) складає 60 000,00 гривень;

№ 02092 від 18.04.2013, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець розробляє схеми та конструкції підігрівача повітря для підвищення КПД печей ВН 1031А, ВН 121, ВН 411, ВН 511, вартість робіт відповідно до протоколу узгодженої договірної ціни (додаток 1) складає 300 000,00 гривень;

№ 02097 від 24.04.2013, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець розробляє комплекс технічних рішень для підвищення КПД печі ВН-1031А, вартість робіт відповідно до протоколу узгодженої договірної ціни (додаток 1) складає 70 000,00 гривень;

№ 02098 від 30.04.2013, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець розробляє комплекс технічних рішень для підвищення КПД печі ВН-1031В, вартість робіт відповідно до протоколу узгодженої договірної ціни (додаток 1) складає 75 000,00 гривень;

№ 02099 від 14.05.2013, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець розробляє комплекс технічних рішень для підвищення КПД печі ВН-211, вартість робіт відповідно до протоколу узгодженої договірної ціни (додаток 1) складає 75 000,00 гривень;

№ 02100 від 16.05.2013, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець розробляє комплекс технічних рішень для підвищення КПД печі ВН-314, вартість робіт відповідно до протоколу узгодженої договірної ціни (додаток 1) складає 70 000,00 гривень;

№ 02101 від 20.05.2013, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець розробляє комплекс технічних рішень для підвищення КПД печі ВН-315, вартість робіт відповідно до протоколу узгодженої договірної ціни (додаток 1) складає 100 000,00 гривень;

№ 02102 від 22.05.2013, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець розробляє комплекс технічних рішень для підвищення КПД печі ВН-121, вартість робіт відповідно до протоколу узгодженої договірної ціни (додаток 1) складає 70 000,00 гривень;

№ 02103 від 24.05.2013, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець розробляє схеми розташування та конструкції фундаментів димососу та додаткового обладнання печей ВН 1031А, ВН 121, ВН 411, ВН 511, вартість робіт відповідно до протоколу узгодженої договірної ціни (додаток 1) складає 65 000,00 гривень;

№ 02104 від 24.05.2013, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець здійснює установку димососу та вентилятора для блока печей ВН 1031А, ВН 121, ВН 411, ВН 511. Технічні рішення, вартість робіт відповідно до протоколу узгодженої договірної ціни (додаток 1) складає 50 000,00 гривень;

№ 02105 від 28.05.2013, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець здійснює установку димососу та вентилятора з повітряпроводами для печей типу ВН, вартість робіт відповідно до протоколу узгодженої договірної ціни (додаток 1) складає 150 000,00 гривень.

Поряд з цим, судами вірно встановлено, що виконання робіт по розробці технічної документації, що отримані від контрагента були направлені на виконання функцій, які у сукупності надали можливість позивачеві здійснити господарську діяльність та отримати прибуток.

З матеріалів справи вбачається, що вказані договори укладались з ТОВ «КОМПЮТЕРИ-В» з метою виконання договору підряду між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (замовник) та ТОВ «НТП «Котлоенергопром» ( підрядник) № 3029/3191.

Інша частина робіт, які були придбані у ТОВ «КОМПЮТЕРИ-В», передбачалась для використання у власній господарській діяльності при укладанні угоди з ВАТ «Всероссийский дважды ордена Трудового Красного Знамени теплотехнический научно-исследовательский інститут».

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 ст. 184 ПК України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

У ході розгляду справи судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у перевіряємий період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «КОМПЮТЕРИ-В», яке на момент здійснення господарських операцій зареєстровано в Єдиному державному реєстрі, має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

На підтвердження реального здійснення спірних господарських операцій, обумовлених вказаними правочинами, позивачем долучено до матеріалів справи копії податкових накладних, акти здачі-приймання робіт.

При дослідженні наявних у матеріалах справи документів судами встановлено, що такі є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як вірно зауважено судами, під час проведення перевірки контролюючим органом перевірялася первинна документація позивача та його контрагента, однак не було виявлено жодних недоліків форми, чи змісту такої документації, як не було зауважень і стосовно повноти відображення спірних господарських операцій у документації позивача.

Водночас, податкове законодавство не пов'язує відсутність деяких реквізитів в первинному документі з правом платника податків на податкові відрахування з податку на додану вартість або формування валових витрат, оскільки сама собою наявність або відсутність окремих документів (або наявність помилок) у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано не взято до уваги посилань відповідача на акт про неможливість проведення перевірки контрагента позивача, який слугував однією з підстав для висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, у зв'язку з тим, що порушення контрагентом податкового законодавства не може впливати на правомірність формування ТОВ «НТП «Котлоенергопром» податкового кредиту, оскільки платник податку не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку.

Порушення контрагентом податкового законодавства не може впливати на правомірність формування позивача податкового кредиту, оскільки платник податку не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджено реальність спірних господарських операцій, а тому обґрунтовано визнано підставність та правомірність формування позивачем валових витрат та податкового кредиту, на підставі належним чином оформлених первинних документів, в тому числі податкових накладних, отриманих в ході реального здійснення господарських операцій, що ґрунтується на вимогах податкового законодавства.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акту перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Керуючись статтями 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області - відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.08.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.09.2014 у справі № 820/13093/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. БухтіяроваСудді: О.А. Веденяпін І.В. Приходько