Ухвала суду № 69517982, 11.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2017 року м. Київ К/800/43237/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А., Приходько І.В.,

за участю секретаря судового засідання Бовкуна В.В.,

представника позивача Черноуза Б.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.07.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014

у справі № 821/2431/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонес» (далі - позивач, ТОВ «Херсонес»)

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні)

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Херсонес» звернулось у червні 2013 року до суду з позовом до ДПІ у м. Херсоні про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.03.2013 № 0000171504.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 25.07.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014, позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Позивач у своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів попередніх інстанцій прийняти з дотриманням норм матеріального та процесуального права, вважає касаційну скаргу відповідача необґрунтованою, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Херсонес» щодо правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлену на розрахунковий рахунок платника у банку за вересень, жовтень 2012 року складено акт від 11.02.2013 № 971/15-04/14113558, в якому зафіксовано порушення: п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого позивачем завищено декларування бюджетного відшкодування у вересні, жовтні 2012 року.

На підставі результатів проведеної перевірки, 06.03.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000171504 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за вересень 2012 року на 1 369 618,00 гривень, за жовтень 2012 року на 4753,00 гривні та застосовано штрафну санкцію у сумі 687 187,50 гривень.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

За своїм змістом пункти 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України регламентують обчислення від'ємного значення з податку на додану вартість, строки і правові підстави для його включення до складу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. За цими нормами обчислене у вигляді різниці між податковим кредитом та податковими зобов'язаннями від'ємне значення з податку на додану вартість може бути заявлене до бюджетного відшкодування у разі, коли воно підтверджене фактичною сплатою податку постачальникам.

Отже, порушення зазначених приписів ПК України може мати місце виключно у разі, коли платником податків задекларована сума бюджетного відшкодування не підтверджується фактичною сплатою податку на додану вартість постачальникам та у разі, коли при обчисленні розміру від'ємного значення та бюджетного відшкодування допущено арифметичні помилки.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, актом перевірки відповідач підтверджує факт сплати постачальникам податку на додану вартість у складі вартості товарів (послуг) у сумі, що відповідає заявленій у вересні-жовтні 2012 року до бюджетного відшкодування сумі податку на додану вартість. Тобто, заявлена сума бюджетного відшкодування підтверджена фактичною сплатою податку постачальникам, даних про арифметичні помилки під час обчислення розмірів від'ємного значення та бюджетного відшкодування не наведено.

Матеріалами справи встановлено, що у серпні 2012 року позивач придбав у ТОВ «Полігрейн Агро» насіння сої у сумі 13 524 000,00 гривень, у тому числі податок на додану вартість 2 254 000,00 гривень. Із загальної суми поставки сплачено постачальникові у серпні 2012 року 8 820 675,60 гривень, у тому числі податок на додану вартість 1 470 112,59 гривень.

Суть порушень, на думку податкового органу, полягала у тому, що позивачем завищено суму, яка підлягає бюджетному відшкодування та задекларована на рахунок платника у банку. В ході перевірки було направлено запити на проведення зустрічних звірок до податкових органів за місцем реєстрації постачальників. На момент складання акта відповідей на запити не отримано, у зв'язку з цим відповідач вважає, що встановити факт походження сої від виробника (імпортера) до постачальника ТОВ «Полігрейн Агро» не можливо. Під час проведення перевірки відповідачеві не було надано товарно-транспортні накладні на транспортування сої від ТОВ «Полігрейн Агро» до позивача. На підставі цього відповідач стверджує, що не можливо встановити факту надходження товару, придбаного у постачальника та його транспортування до місця зберігання позивачем.

Проте у акті перевірки не зазначається, як саме ці обставини господарських відносин позивача з ТОВ «Полігрейн Агро» вплинули на висновки акту перевірки та на зменшення бюджетного відшкодування за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки сума сплаченого цьому постачальникові податку на додану вартість є більшою від загальної суми зменшеного бюджетного відшкодування за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Колегія суддів вважає правильною позицію судів попередніх інстанцій, що відсутність у відповідача даних про походження товарів, відсутність відповідей на запити до інших податкових органів, відсутність товарно-транспортних накладних на транспортування товарів не мають та не могли мати для позивача правових наслідків у вигляді зменшення задекларованого ним бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Приписи ст. 200 ПК України не ставлять в залежність право платників податку на додану вартість на бюджетне відшкодування від проведення чи не проведення перевірки іншими податковими органами, наявності чи відсутності відповідей на запити. Рішення про отримання чи не отримання бюджетного відшкодування приймається незалежно від способу та стадії контрольно-перевірочного процесу податкових органів.

За приписами п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно п. 200.10, п. 200.11 ст. 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Відповідно до п. 200.12 ст. 200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки відповідача про відсутність підтвердження походження товарів від постачальника, відсутність відповідей інших податкових органів не може бути підставою для зменшення бюджетного відшкодування позивача, є грубим порушенням вимог податковою законодавства та прав платника податків.

Також судами встановлено, що відповідач посилається на порушення стосовно формування податкового кредиту позивача за березень 2012 року за актом перевірки від 13.06.2012 № 1142/15-4/14113558 та за червень 2012 року за актом перевірки від 01.10.2012 № 2002/15-4/14113558. Проте висновки цих актів були предметом судового розгляду у справах № 2а-2923/12/2170 та № 821/589/13-а та не були узгоджені на дату складення спірного акту.

Оскільки в порушення ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено обґрунтованості висновків акту перевірки, що стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій.

Керуючись статтями 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 25.07.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 у справі № 821/2431/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова Судді: О.А. Веденяпін І.В. Приходько