Ухвала суду № 69517869, 20.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2017 року м. Київ К/800/40247/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.02.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2014

у справі № 825/332/14 Чернігівського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кабельний телевізійний центр

м. Чернігова»

до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.02.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2014, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Чернігові від 15.11.2013 № 0005492200.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов`язання із ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 30.10.2013 № 634/22/22822808. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми пунктів 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (ПК): завищено податковий кредит на 115833,33 грн. у податковому обліку за липень 2013 року за наслідками господарських операцій із поставки від ТОВ «Араратія» товару (горох 3 класу), які не мали реального характеру, у результаті чого занижено ПДВ за липень 2013 року на 115833,33 грн.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийняте податкове повідомлення-рішення від 15.11.2013 № 0005492200 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 115833,00 грн. за основним платежем та на 57917,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ТОВ «Араратія» товару (горох 3 класу) від імені цього постачальника на адресу позивача виписані видаткова та податкова накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит у податковому обліку з ПДВ за липень 2013 року.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту, ДПІ посилається відсутність реального характеру поставки позивачу від ТОВ «Араратія» товару з огляду на відсутність цього постачальника за своїм місцезнаходженням, відсутність доказів транспортування товару. Як на доказ цих обставин, ДПІ посилається на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 04.10.2013 № 3588/7-26/55-22-07-11 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Араратія» за період з 01.07.2013 по 31.07.2013..

Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки приєднаних до справи доказів, а саме: копій видаткової та податкової накладних, складської квитанції на зерно, платіжних доручень; договору складського зберігання зерна від 27.07.2013 № 713, укладеного позивачем із ТОВ «АВЕ», актів про надання послуг, податкових накладних про поставку послуг із складського зберігання, платіжних доручень на оплату цих послуг; доказів подальшої реалізації гороху - за відсутності з боку ДПІ доказів, які б беззаперечно спростовували достовірність наданих позивачем документів щодо операцій з поставки від ТОВ «Араратія» товару, - зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку ДПІ на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум податкового кредиту. Вказані висновки судами були зроблені з урахуванням умов транспортування товару: EXW (франко-склад) - зернові склади ТОВ «АВЕ» (Херсонська область, Бориславський район, с. Львове). Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Відповідно Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «ІНКОТЕРМС» умови поставки EXW EX WORKS (... named place) ФРАНКО-ЗАВОД (... назва місця) термін «франко-завод» означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб.

Умови поставки гороху підтверджують довід позивача щодо причини, з якої серед документів обліку в нього відсутні товарно-транспортні накладні на перевезення гороху.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05.02.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.07.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко