Ухвала суду № 69517804, 13.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2017 року м. Київ К/800/42599/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (ОДПІ)

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2012

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014

у справі № 2а/0470/7974/12 Дніпропетровського окружного адміністративного суду

за позовом Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби (МДПІ)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Інпроект»

2. ОСОБА_2

про стягнення грошових коштів в доход держави,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідачі не реалізували процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною 1 ст. 207 Господарського кодексу України (ГК) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до частини 1 ст. 208 цього Кодексу у разі якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведені законодавчо встановлені положення до 1 січня 2011 року слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 ст. 203 та з частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, тобто недійсним в силу закону, у зв'язку з чим визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У судовому процесі встановлено, що у процесі проведеної МДПІ перевірки ТОВ «Інпроект», висновки якої викладені в акті перевірки від 04.06.2010 № 1677/230/32263620, поряд із іншим, встановлено факт укладання цим товариством з громадянкою ОСОБА_2 договору про надання поворотної фінансової допомоги від 01.07.2007 № 01/07, який, за висновком МДПІ, завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, оскільки ОСОБА_2, як директор ТОВ «Інпроект», уклала цей договір також від імені товариства. За вказаним договором ОСОБА_2 протягом 2007-2009 років отримувала грошові кошти від ТОВ «Інпроект» як поворотну фінансову допомогу та частково повертала позику. Станом на 31.12.2009 дебетове сальдо по бухгалтерському рахунку 3775 ТОВ «Інпроект» становило 2047186,52 грн. (сума неповернутої позики). МДПІ було зроблено висновок про заниження ТОВ «Інпроект» як податковим агентом, який виплатив ОСОБА_2 доход в сумі 2047186,52 грн., податку з доходів фізичних осіб на 307203,97 грн.

Висновок судів попередніх інстанцій про недоведеність ОДПІ, що сторони договору від 01.07.2007 № 01/07 переслідували мету, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а саме: ухилення від оподаткування доходу, отриманого ОСОБА_2, відповідає доказам у справі. Та обставина, що директор ТОВ «Інпроект» та позичальник є однією особою, а також обставини не оподаткування неповернутої суми позики не є безумовним свідченням такого характеру господарського зобов'язання, враховуючи, що в судовому процесі встановлено обставини щодо часткового повернення ОСОБА_2 отриманої позики. Обставини, які б свідчили, що зміст договору від 01.07.2007 № 01/07 не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків судом не встановлені.

Інших доводів на підтвердження не відповідності зазначеного договору інтересам держави і суспільства позивач в судовому процесі не наводить.

За відсутності доведеності в судовому процесі умислу у відповідачів при укладанні договору від 01.07.2007 № 01/07 (вчиненні господарського зобов'язання з надання фінансової допомоги за цим договором), який відповідає характеру дій, визначених в гіпотезі норми частини 1 ст. 207 ГК України, суди дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для застосування конфіскаційних наслідків недійсності господарського зобов'язання, вчиненого з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,

якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко