Ухвала суду № 69517336, 12.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/9301/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В. М.,

суддів Рибачука А. І., Старунського Д. М.,

з участю секретаря судового засідання Болюк Н. В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кантре» до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кантре» звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_1 від 09.02.2017, яким не підтверджено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 80975 грн та застосовані штрафні санкції в сумі 20244 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 09.02.2017 року № НОМЕР_1.

Постанову суду першої інстанції оскаржило Головне управління ДФС у Львівській області, яке в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову позивачу в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного зясування усіх обставин, що призвело до неправильного вирішення справи. Суд першої інстанції не врахував, що господарські операції ТОВ «Кантре» щодо поставки товарів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення таких операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення такого постачання або здійснення діяльності, про що свідчить відсутність необхідних умов для господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, яка апеляційну скаргу підтримала, представника позивача, яка просить апеляційну скаргу відхилити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

У справі встановлено, що 20.01.2017 головним державним ревізором-інспектором сектору податків і зборів з юридичних осіб Сихівського відділення Галицької ОДПІ ГУ ДФС у Львівський області відповідно до пункту 200.10 статті 200 Податкового кодексу України (далі ПК України) в порядку статті 76 розділу ІІ цього Кодексу проведено камеральну перевірку ТОВ «Кантре» щодо правомірності нарахування суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за листопад 2016 року.

20.01.2017 за результатами перевірки податковим органом складено акт № 1/12-01/40249600, згідно з яким встановлено порушення ТОВ «Кантре» вимог пункту 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника в банку в розмірі 80975 грн.

Відповідно до акта перевірки № 1/12-01/40249600 від 20.01.2017 податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, враховуючи таке:

згідно інформації ІС «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «Кантре» протягом 2016 року експортувало до Грузії цукор, борошно в/г, борошно 1-го ґатунку, мішки п/п 50х75. Однак, згідно з даними ЄДР відсутня інформація про транспортування товару. Відповідно до інформації з ІС «Податковий блок» звіт форми 1-ДФ не подавався. Згідно з даними ЄДР відсутня інформація про придбання товару (мішки п/п 50х75), що свідчить про штучне здійснення платником податків господарських операцій, не спрямованих на реальне настання наслідків;

господарська діяльність ТОВ «Кантре» у вказаних обсягах потребує значних трудових затрат, проте відповідно до поданої податкової звітності, в період виникнення сум, заявлених до бюджетного відшкодування, зарплата на підприємстві нараховувалася лише одному працівнику, трудові затрати не були співмірними із затратами відносно проведеної діяльності, тому існує ризик щодо використання додаткових не облікованих ресурсів, що потребує дослідження з метою упередження мінімізації оподаткування.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 09.02.2017, яким позивачу не підтверджено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 80975 грн та нараховано штрафні санкції на суму 20244 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Кантре», суд першої інстанції прийшов до висновку про протиправність оскарженого податкового повідомлення-рішення відповідача та вважав, що таке підлягає скасуванню.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції та, надаючи правову оцінку вказаним відносинам, враховує таке.

В справі встановлено, що ТОВ «Кантре» здійснювало експортні поставки за митними деклараціями, оформленими в електронному вигляді, за ставкою ПДВ - 0%.

Відповідно до підпункту 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України (тут і далі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України, зокрема, у митному режимі експорту (п. а).

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 83 Митного кодексу України (далі МК України) митний режим експорту може бути застосований до товарів, що призначені для вивезення за межі митної території України, та до товарів, що вже вивезені за межі цієї території та перебувають під митним контролем, за винятком товарів, заборонених до поміщення у цей митний режим відповідно до законодавства.

Для поміщення товарів у митний режим експорту особа, на яку покладається дотримання вимог митного режиму, повинна:

1) подати органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів у митному режимі експорту, документи на такі товари;

2) сплатити митні платежі, якими відповідно до закону обкладаються товари під час вивезення за межі митної території України у митному режимі експорту;

3) виконати вимоги щодо застосування передбачених законом заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

4) у випадках, встановлених законодавством, подати органу доходів і зборів дозвіл на проведення зовнішньоекономічної операції з вивезення товарів у третю країну (реекспорт).

Відповідно до частини 1 статті 248 МК України митне оформлення в разі електронного декларування розпочинається з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно з частиною 1 статті 334 МК України органи доходів і зборів вимагають від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України чи провадять діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на органи доходів і зборів, тільки ті документи та відомості, які необхідні для здійснення митного контролю та встановлені цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 337 МК України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно з пунктами 30 та 32 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450, повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України містить відомості про кількість та номери у митній декларації товарів, вивезених за межі митної території України, дату їх фактичного вивезення, а у разі митного оформлення товарів за електронною митною декларацією - також відомості про номер митної декларації.

Якщо митне оформлення товарів здійснювалося з використанням електронної митної декларації (митної декларації, заповненої у звичайному порядку, тимчасової митної декларації, періодичної митної декларації, додаткової декларації), не пізніше наступного робочого дня після її оформлення така декларація, засвідчена електронним цифровим підписом посадової особи митного органу, яка її оформила, Держмитслужбою надсилається ДПС. Електронна митна декларація, а також повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України надсилаються Держмитслужбою ДПС в узгоджених ними форматах за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.

У справі встановлено, що ТОВ «Кантре» здійснювало експортні поставки товарів (цукор, борошно в/г, борошно 1-го ґатунку тощо) в Грузію за митними деклараціями, оформленими в електронному вигляді.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій щодо експорту товарів ТОВ «Кантре» долучено до матеріалів справи копії наступних документів:

зовнішньоекономічний договір № 210716 від 21.07.2016 про поставку товару, укладений між ТОВ «Кантре» та «I-CON» ltd., м.Тбілісі, Грузія;

договір поставки борошна № 16 від 20.07.2016, укладений між ТОВ «Кантре» та ТОВ «Украгромлин» з дод. 1 Специфікація, видаткова накладна № 55 від 01.08.2016, яким передбачено поставку товару борошно пшеничне, товарно-транспортна накладна № Р55 від 01.08.2016, довідка про порядок виготовлення товару № 5 від 01.08.2016;

митна декларація на борошно (Одеська митниця) № ЕК 10 серія АА, вн. № 383, пакувальний лист, рахунок;

додаток № 01 до договору транспортного експедирування № ЕР-386 від 29.07.2016;

додаток № 1 до договору доручення № БР-387 від 29.07.2016 (про надання послуг митного брокера);

акти здачі-приймання наданих послуг № 5490 від 05.08.2016, рахунок № 5490 від 05.08.2016, акти здачі-приймання наданих послуг № 5491 від 05.08.2016, рахунок № 5491 від 05.08.2016, акти здачі-приймання наданих послуг № 5829 від 10.11.2016, рахунок № 5829 від 10.11.2016, акти здачі-приймання наданих послуг № 5489 від 05.08.2016, рахунок № 5489 від 05.08.2016;

договір № 25/10 від 25.10.2016, укладений між ТОВ «Кантре» та ТОВ «Призма-14», видаткова накладна № ПР-0000495 від 28.10.2016, товарно-транспортна накладна № 147 від 28.10.2016;

митна декларація на цукор (Одеська митниця) № ЕК 10 серія АА, вн. № 489, пакувальний лист, рахунок.

додаток № 02 до договору транспортного експедирування № ЕР-386 від 27.10.2016;

додаток № 2 до договору доручення № БР-387 від 27.10.2016 р. (про надання послуг митного брокера);

акти здачі-приймання наданих послуг № 5828 від 10.11.2016, рахунок № 5828 від 10.11.2016, акти здачі-приймання наданих послуг № 5672 від 05.10.2016, рахунок № 5672 від 05.10.2016, акти здачі-приймання наданих послуг № 5497 від 10.08.2016, рахунок № 5497 від 10.08.2016;

банківські виписки з рахунку від 27.08.2016, від 31.08.2016, від 01.09.2016, від 29.09.2016, від 30.09.2016, від 03.10.2016, від 10.10.2016, від 19.10.2016, від 20.10.2016, від 26.10.2016, від 31.10.2016, від 01.11.2016, від 14.11.2016;

уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за листопад 2016 року з додатками 2 «Довідка про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2)», 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д№)», 4 «Заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у СЕА ПДВ платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету (Д4)». Факт прийняття податковим органом уточнюючого розрахунку з додатками підтверджується копіями квитанцій щодо прийняття відповідачем електронної звітності позивача.

Колегія суддів приходить до висновку, що якщо внаслідок застосування нульової ставки ПДВ у платника податку виникло відємне значення податку, він має право на його відшкодування згідно з правилами статті 200 ПК України.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до 2001.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.

Згідно з пунктом 200.10 статті 200 ПК України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Отже, позивач як продавець має право на бюджетне відшкодування ПДВ і при експортних поставках товарів за нульовою ставкою зазначеного податку.

Доводи податкового органу в частині того, що відшкодування передбачає повернення платникові тієї частини сплачених коштів, яка утворилася у звязку з надмірною сплатою податку при постачанні товарів, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті цього податку в ціні товару, є безпідставними.

В ході судового розгляду встановлено, що господарські операції ТОВ «Кантре» з контрагентами ТОВ «Украгромлин», ТОВ «Призма-14», «I-CON» ltd., м.Тбілісі, Грузія мали реальний характер та були спрямовані на отримання економічної вигоди.

Зокрема, акти здачі-приймання наданих послуг та договори про надання послуг митного брокера свідчать про належне виконання контрагентами ТОВ «Кантре» своїх зобовязань щодо надання послуг митного оформлення, організацію виставлення контейнера та огляд товару в цілях митного оформлення, надання транспортно-експедиційних послуг, а належним чином оформлені митні декларації свідчать про здійснення митного оформлення шляхом електронного декларування товарів, призначених на експорт.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Поняття господарської операції визначено в статті 1 вищевказаного Закону, це дія або подія, яка викликає зміни у структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, а первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 9 цього ж Закону (в редакції, чинній на час здійснення позивачем господарських операцій), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У справі встановлено, що ТОВ «Кантре» на підтвердження реальності господарських операцій надано митні декларації, договори, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довідки про порядок виготовлення продукції, акти здачі-прийняття послуг щодо транспортування, експедирування, оформлення документів, акти здачі-прийняття послуг щодо митного оформлення, договори доручення щодо надання послуг митного брокера тощо.

Первинні документи, які надані позивачем, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доказів протилежного відповідачем не подано та судом не встановлено.

Посилання апелянта на те, що господарські операції ТОВ «Кантре» щодо поставки товарів не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення таких операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна як економічно необхідних для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, враховуючи встановлені судом обставини справи, є безпідставними.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що висновки податкового органу за наслідками камеральної перевірки про порушення позивачем норм податкового законодавства України є помилковими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі доказами, тому на законних підставах задовольнив позов.

Доводи апелянта, в силу наведеного, на ці висновки суду не впливають і підставою для задоволення апеляційної скарги бути не можуть.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року у справі № 813/2111/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5

Повний текст ухвали виготовлений 13.10.2017.