Постанова № 69516052, 01.08.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2017 року № 810/2061/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНТ Україна» до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТНТ Україна» з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2017 №0010371402.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючий орган в акті перевірки дійшов помилкових висновків про порушення товариством строків зарахування валютної виручки за послуги, надані нерезиденту.

Зокрема, позивач вказує, що визначаючи початок перебігу строку для зарахування валютної виручки, контролюючий орган виходив з дати виписування акта товариством, а не з дати його підписання обома сторонами відповідного договору, як то передбачено статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Відповідач позов не визнав, на обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що позивач здійснював експорт послуг на користь нерезидента, валютна виручка за які надійшла з порушенням строків, встановлених Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

З урахуванням викладеного контролюючий орган вважає, що правомірно визначив позивачеві пеню за увесь час затримки.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 01.08.2017, не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника позивача 01.08.2017 надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи за відсутності його уповноваженого представника до суду не надходило.

Частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

У період з 22.02.2017 по 28.02.2017 Головним управлінням ДФС у Київській області була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «ТНТ Україна» з питань, що стали предметом заперечення від 10.01.2017 №600 до акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 29.12.2016 №450/10-06-14-03/39500321.

Результати перевірки оформлені актом від 28.02.2017 №88/10-36-14-02/39500321 (а.с. 12-42).

Перевіркою встановлено факт порушення ТОВ «ТНТ Україна» статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що полягає у порушенні визначених законом строків розрахунків в іноземній валюті.

На підставі Акта перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області було прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.03.2017 №0010371402, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» у розмірі 15' 588' 188,45 грн. (а.с. 11).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.94 №185/94-ВР (далі також - Закон №185/94-ВР) передбачено, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідно до частини 4 цієї ж статті, Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Пунктом 1 постанови Правління Національного банку України від 04.12.2015 № 863 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (далі - постанова Правління НБУ №863) (чинна у період з 05.12.2015 по 04.03.2016) установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Пунктом 1 постанови Правління Національного банку України від 04.12.2015 № 863 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» (далі - постанова Правління НБУ №863) (чинна у період з 05.03.2016 по 09.06.2016) установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно з статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

З'ясовуючи обставини дотримання позивачем строків надходження коштів в іноземній валюті, судом встановлено наступне.

20 квітня 2015 року між ТОВ «ТНТ Україна» та компанією «TNT Express Worldwide Spain S.L.» було укладено зовнішньоекономічний контракт №SSA-3, у порядку та на умовах якого сторони зобов'язувались надати одна одній послуги з перевезення вантажів, а також послуги, безпосередньо пов'язані з перевезенням (а.с. 156-162).

Пунктом 3.2.2 контракту визначено, що загальна сума доходу постачальника послуг підлягає оплаті протягом 30 днів від дати надання отримувачу послуг оригіналів рахунку та акта приймання послуг, підписаного уповноваженим представником постачальника послуг.

Також, між ТОВ «ТНТ Україна» та компанією «TNT Transport International B.V.» було укладено договір про оплату транспортних послуг від 01.01.2015, на умовах якого сторони зобов'язувались надавати одна одній транспортні послуг у мережі ТНТ (а.с. 139-155).

На виконання умов вказаних договорів позивач надав нерезидентам послуги, про що були складені акти приймання послуг:

(1) акт приймання послуг відповідно до угоди про надання спеціальних послуг №SSA-3 від 20.04.2015 на суму 405,76 євро, дата складання - 29.01.2016, дата підписання акта замовником - 27.05.2016 (далі - Акт №1) (а.с. 81-82);

(2) акт приймання послуг відповідно до договору про оплату транспортних послуг від 01.01.2015 на суму 1' 898' 628,30 євро, дата складання - 29.01.2016, дата підписання акта замовником - 24.05.2016 (далі - Акт №2) (а.с. 83-84);

(3) акт приймання послуг відповідно до договору про оплату транспортних послуг від 01.01.2015 на суму 205' 503,79 євро, дата складання - 26.02.2016, дата підписання акта замовником - 24.05.2016 (далі - Акт №3) (а.с. 85-86);

(4) акт приймання послуг відповідно до договору про оплату транспортних послуг від 01.01.2015 на суму 255' 469,18 євро, дата складання - 25.03.2016, дата підписання акта замовником - 24.05.2016 (далі - Акт №4) (а.с. 87-88);

(5) акт приймання послуг відповідно до договору про оплату транспортних послуг від 01.01.2015 на суму 249' 575,73 євро, дата складання - 29.04.2016, дата підписання акта замовником - 02.09.2016 (далі - Акт №5) (а.с. 89-90).

Оскільки початок перебігу визначеного у статті 1 Закону №185/94-ВР строку для зарахування валютної виручки у випадку експорту робіт або послуг пов'язується з датою підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт (послуг), валютна виручка на рахунки позивача повинна була надійти у наступні строки:

- за Актом №1 на суму 405,76 євро (дата підписання 27.05.2016 ) - 25.08.2016;

- за Актом №2 на суму 1' 898' 628,30 євро (дата підписання 24.05.2016) - 22.08.2016;

- за Актом №3 на суму 205' 503,79 євро (дата підписання 24.05.2016) - 22.08.2016;

- за Актом №4 на суму 255' 469,18 євро (дата підписання 24.05.2016) - 22.08.2016;

- за Актом №5 на суму 249' 575,73 євро (дата підписання 02.09.2016) - 01.12.2016.

Визначаючи граничні строки зарахування валютної виручки за вказаними актами приймання послуг контролюючий орган виходив з того, що початком перебігу такого строку є дата складання актів, що зазначена у них.

Проте суд критично оцінює такі висновки контролюючого органу.

Суд зазначає, що на необхідність визначення строку зарахування валютної виручки саме з дати підписання акта про приймання послуг прямо вказують положення статті 1 Закону №185/94-ВР.

Аналогічний порядок визначення початку перебігу зазначеного строку закріплений також у пункті 2.1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.1999 № 136, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 28.05.1999 за № 338/3631.

Так, вказаним пунктом передбачено, що виручка резидентів [крім інвесторів (представництв іноземних інвесторів на території України) за угодами про розподіл продукції, контроль за своєчасністю розрахунків яких не здійснюється] підлягає зарахуванню на їх рахунки в банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати оформлення МД на продукцію, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг, прав інтелектуальної власності) - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Суд також зауважує, що акт приймання послуг є первинним документом у розумінні вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Частиною 2 статті 9 вказаного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже підпис, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, є обов'язковим реквізитом акта про приймання послуг. Відсутність на первинному документі особистого підпису особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції, позбавляє такий документ юридичного значення та виключає можливість прийняття такого документу як підставу для здійснення розрахунків за надані послуги.

Таким чином, лише за умови підписання акта обома сторонами правочину такий акт набуває статусу документу, що засвідчує виконання робіт, надання послуг і саме з фактом підписання акта чинне законодавство пов'язує початок перебігу строків для зарахування валютної виручки на рахунок резидента.

Беручи до уваги помилкове застосування відповідачем вимог чинного законодавства, граничні строки зарахування валютної виручки за Актами №№1-5 контролюючий орган під час перевірки визначив неправильно.

Як вбачається із матеріалів справи, розрахунки за поставлені послуги відбувались наступним чином (а.с.110-113):

- за Актом №1 на суму 405,76 євро (гранична дата 25.08.2016) 18.07.2016 було зараховано на рахунок позивача 405,76 євро;

- за Актом №2 на суму 1' 898' 628,30 євро (гранична дата 22.08.2016) 18.07.2016 було зараховано на рахунок позивача 1' 897' 462,32 євро (сума неодержаної виручки - 1165,98 євро);

- за Актом №3 на суму 205' 503,79 євро (гранична дата 22.08.2016) 18.07.2016 було зараховано на рахунок позивача 205366,60 євро (сума неодержаної виручки - 137,19 євро);

- за Актом №4 на суму 255' 469,18 євро (гранична дата 22.08.2016) 18.07.2016 було зараховано на рахунок позивача 255274,80 євро (сума неодержаної виручки 194,38 євро);

- за Актом №5 на суму 249' 575,73 євро (гранична дата 01.12.2016) 18.07.2016 було зараховано на рахунок позивача 249' 422,39 євро (сума неодержаної виручки 194,38 євро).

Судом встановлено, що станом на 22.12.2016 (дату, по яку контролюючий орган проводив перевірку позивача, оформлену актом документальної позапланової перевірки від 29.12.2016 №450/10-06-14-03/39500321) решта валютної виручки за Актами №№2-5 на рахунки позивача не надійшла.

З урахуванням викладеного, розмір пені, нарахованої відповідно до вимог статті 4 Закону №185/94-ВР, є наступний:

- за Актом №2 на суму 1' 898' 628,30 євро (гранична дата 22.08.2016) - 427,00 євро (1165,98х0,3%х122, де 1165,98 - залишок неодержаної виручки, що обліковувався у період з 23.08.2016 по 22.12.2016; 0,3% - ставка пені відповідно до вимог статті 4 Закону №185/94-ВР; 122 - кількість днів у періоді з 23.08.2016 по 22.12.2016);

- за Актом №3 на суму 205' 503,79 євро (гранична дата 22.08.2016) - 50,02 євро (137,19х0,3%х122, де 137,19 - залишок неодержаної виручки, що обліковувався у період з 23.08.2016 по 22.12.2016; 0,3% - ставка пені відповідно до вимог статті 4 Закону №185/94-ВР; 122 - кількість днів у періоді з 23.08.2016 по 22.12.2016);

- за Актом №4 на суму 255' 469,18 євро (гранична дата 22.08.2016) (гранична дата 22.08.2016) - 70,76 євро (194,38х0,3%х122, де 194,38 - залишок неодержаної виручки, що обліковувався у період з 23.08.2016 по 22.12.2016; 0,3% - ставка пені відповідно до вимог статті 4 Закону №185/94-ВР; 122 - кількість днів у періоді з 23.08.2016 по 22.12.2016).

Що стосується порушення позивачем строків зарахування валютної виручки за Актом №5, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Постановою Правління НБУ «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 07.06.2016 № 342 у редакції постанови Правління Національного банку України від 28.07.2016 № 361 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» (набрала чинності 29.07.2016), строк розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, передбаченими в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», збільшено з 90 до 120 календарних днів.

Листом від 10.08.2016 №22-0003/67025 Національний банк України роз'яснив, що починаючи з дати набрання чинності Постановою № 361 (тобто з 29.07.2016) на випадки незавершення розрахунків за експортними, імпортними операціями поширюватимуться норми того нормативно-правового акта, який скасовує або пом'якшує відповідальність резидентів.

З огляду на зазначене, банки за попередній звітний місяць - липень надають податковим органам зазначену у пункті 5.9 розділу 5 Інструкції інформацію у випадках, коли протягом звітного місяця було встановлено перевищення 120-денного строку розрахунків; не надають податковим органам відповідну інформацію у випадках, коли протягом звітного місяця було встановлено перевищення 90-денного строку розрахунків без перевищення 120-денного строку розрахунків.

Ураховуючи, що станом на 22.12.2016 граничний строк розрахунків за Актом №5 не настав, підстави для нарахування пені у порядку статті 4 Закону №185/94-ВР - відсутні.

Станом на 24.05.2016 офіційний курс гривні до євро становив 28,176221.

Отже, розмір пені у перерахунку у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України становить 15434,37 грн. (547,78 х 28,176221).

Суд зазначає, що пеню за порушення строків зарахування валютної виручки резидентів контролюючим органом розраховано виходячи з 36 фактів порушення позивачем строків зарахування валютної виручки (а.с. 110-113).

Звертаючись до суду з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 23.03.2017 №0010371402, позивач навів обґрунтування щодо неправомірності нарахування пені лише щодо 5 фактів, а саме, щодо акту приймання послуг відповідно до угоди про надання спеціальних послуг №SSA-3 від 20.04.2015 на суму 405,76 євро, дата складання - 29.01.2016, дата підписання акта замовником - 27.05.2016 (Акт №1) (а.с. 81-82) та актів приймання послуг відповідно до договору про оплату транспортних послуг від 01.01.2015 на суму 1' 898' 628,30 євро, дата складання - 29.01.2016, дата підписання акта замовником - 24.05.2016 (Акт №2) (а.с. 83-84); на суму 205' 503,79 євро, дата складання - 26.02.2016, дата підписання акта замовником - 24.05.2016 (Акт №3) (а.с. 85-86); на суму 255' 469,18 євро, дата складання - 25.03.2016, дата підписання акта замовником - 24.05.2016 (Акт №4) (а.с. 87-88); на суму 249' 575,73 євро, дата складання - 29.04.2016, дата підписання акта замовником - 02.09.2016 (далі - Акт №5) (а.с. 89-90).

У судовому засіданні представники позивача підтвердили, що інші факти порушення строків зарахування валютної виручки, описані в акті від 28.02.2017 №88/10-36-14-02/39500321, не є предметом позову.

Суд зазначає, що різниця у пені за фактами порушення строків зарахування валютної виручки за Актами №№ 1-5, що розрахована судом (15434,37 грн.), та розрахована контролюючим органом (15402228,27 грн.) становить 15386793,90 грн. (15402228,27-15434,37)

Беручи до уваги, що контролюючий орган невірно визначив граничну дату зарахування валютної виручки на рахунки позивача, у вказаній частині податкове повідомлення-рішення від 28.02.2017 №88/10-36-14-02/39500321 є протиправним та підлягає скасуванню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Сплачений позивачем судовий збір у розмірі 233822,83 грн. підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 23.03.2017 №0010371402 у частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «ТНТ Україна» (ідентифікаційний код 39500321) грошового зобов'язання за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства» у розмірі 15'386'793 (п'ятнадцять мільйонів триста вісімдесят шість тисяч сімсот дев'яносто три) грн. 90 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТНТ Україна» (ідентифікаційний код 39500321) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39393260) судовий збір у розмірі 230806 (двісті тридцять тисяч вісімсот шість) грн. 52 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 01.08.2017.