Постанова № 69516040, 29.09.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2017 року № 810/2642/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина-Еко» до Комунального підприємства Кагарлицької районної ради «Реєстраційне агентство», треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Білзерно», Відділ Держгеокадастру у Богуславському районі, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина-Еко» з позовом до Комунального підприємства Кагарлицької районної ради «Реєстраційне агентство», треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Білзерно» (третя особа-1), Відділ Держгеокадастру у Богуславському районі (третя особа-2), ОСОБА_1 (третя особа-3), ОСОБА_2 (третя особа-4) про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 05.10.2016 індексний номер 31725949 та від 06.10.2016 індексний номер 31740445.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оспорювані рішення про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3220683600:05:006:0010 та 3220683600:06:009:0017 є протиправними, оскільки зазначені земельні ділянки перебувають в оренді ТОВ «Агро-Богуславщина-Еко».

Позивач зауважує, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Третя особа-2 по суті позовних вимог надала пояснення, у яких підтвердила, що ТОВ «Агро-Богуславщина-Еко» є орендарем земельних ділянок з кадастровими номерами 3220683600:05:006:0010 та 3220683600:06:009:0017, щодо яких відповідачем вчинялись оспорювані реєстраційні дії.

Відповідач та інші треті особи правом надати письмові пояснення чи заперечення проти позову не скористались.

Враховуючи, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина-Еко» зареєстроване 02.04.2009 як юридична особа.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Агро-Богуславщина-Еко» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 були укладені договори оренди землі від 23.07.2012 №14/2 та від 22.10.2011 №2444/2, відповідно, на підставі яких вказані фізичні особи передали позивачеві у строкове платне користування земельні ділянки з кадастровими номерами 3220683600:05:006:0010 та 3220683600:06:009:0017 (а.с. 9-16).

Судом встановлено, що укладені між ТОВ «Агро-Богуславщина-Еко» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 договори оренди землі від 23.07.2012 №14/2 та від 22.10.2011 №2444/2 зареєстровані в Управлінні Держкомзему у Богуславському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи №322060004006719 від 12.11.2012 та №322060004005321 від 05.07.2012, що підтверджується відмітками Управління Держкомзему у Богуславському районі Київської області на вказаних договорах (а.с. 11, 15) та витягами з поземельної книги на відповідні земельні ділянки (а.с. 60-61).

Як вбачається з матеріалів справи, договори оренди землі від 23.07.2012 №14/2 та від 22.10.2011 №2444/2 укладені строком на пять років та набирають чинності з моменту їх державної реєстрації.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3220683600:05:006:0010 та 3220683600:06:009:0017 знаходяться в оренді у позивача до 12.11.2017 та 05.07.2017 відповідно.

Разом з цим судом встановлено, що рішеннями державного реєстратора Комунального підприємства Кагарлицької районної ради «Реєстраційне агентство» від 05.10.2016 №31725949 та від 06.10.2016 №31740445 право оренди на зазначені земельні ділянки було зареєстроване за ТОВ «Білзерно».

Не погоджуючись з рішеннями про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним рішенням, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Частиною 4 статті 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Спеціальним законом, що регулює правовідносини, повязані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV.

Відповідно до статті 6 вказаного закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Частиною пятою цієї ж статті встановлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Тотожні за змістом положення містить стаття 125 Земельного кодексу України, якою встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з статтею 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За визначенням, наведеним у абзаці 2 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (далі Закон № 1952-IV), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 1 статі 4 Закону України №1952-IV визначено, що державній реєстрації прав підлягають: право власності; речові права, похідні від права власності, зокрема, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право власності на об'єкт незавершеного будівництва; заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

За змістом статті 18 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється на підставі заяви власника або іншої заінтересованої особи.

Абзацом 5 частини 5 статті 3 Закону №1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, закріплений у частині 1 статті 18 Закону №1952-IV, включає такі етапи:

1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд;

4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації;

6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про обєкти та субєктів цих прав;

7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником;

8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

У силу положень частини 4 статті 18 Закону №1952-IV, державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 10 Закону №1952-IV, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

При цьому згідно з пунктом 3 частини 3 статті 10 Закону №1952-IV, під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013, державний реєстратор запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов'язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі.

Пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону №1952-IV передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що державний реєстратор (у тому числі нотаріус) під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Саме така правова позиція була неодноразово викладена у рішеннях Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 29.09.2015 (справа №21-760а15), від 30.03.2016 (справа № 21-1434а15), від 15.11.2016 (справа №825/1287/15-а).

У цих же справах Верховний Суд України зазначив, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону № 1952-ІV, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Відповідно до статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених підпунктом 1 і 2 частини 1 статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як було встановлено судом, укладені між ТОВ «Агро-Богуславщина-Еко» та ОСОБА_1, ОСОБА_2 договори оренди земельних ділянок зареєстровані в Управлінні Держкомзему у Богуславському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи №322060004006719 від 12.11.2012 та №322060004005321 від 05.07.2012 відповідно.

За змістом статті 3 Закону №1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за умови, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Оскільки одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону № 1952-ІV, суд дійшов висновку, що рішення державного реєстратора Комунального підприємства Кагарлицької районної ради «Реєстраційне агентство» від 05.10.2016 №31725949 та від 06.10.2016 №31740445 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону № 1952-IV, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Згідно з пунктом 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мінюст.

У результаті внесення записів про скасування державної реєстрації прав у відповідному розділі Державного реєстру прав державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав.

У разі коли внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється щодо державної реєстрації переходу чи припинення речових прав, державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав та поновлює записи про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існували до проведення державної реєстрації прав.

Аналіз викладених положень Закону № 1952-IV та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідчить, що рішення суду про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення до Державного реєстру прав запису про скасування державної реєстрації прав.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Кагарлицької районної ради «Реєстраційне агентство» від 05.10.2016 індексний номер 31725949 та від 06.10.2016 індексний номер 31740445.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Богуславщина-Еко» (ідентифікаційний код 36432055) за рахунок Комунального підприємства Кагарлицької районної ради «Реєстраційне агентство» (ідентифікаційний код 40339149, 09200, Київська область, Кагарлицький район, м. Кагарлик, пл. Незалежності, буд. 1 судовий збір у розмірі 3200 (три тисячі двісті) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 29.09.2017.