Постанова № 69515784, 09.10.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2017 р. Справа №805/2612/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича, при секретарі судового засідання Проніні Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Керівника Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах Державної служби України з безпеки на транспорті

до ОСОБА_1 м. Костянтинівка

про стягнення 17433,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Костянтинівської місцевої прокуратури звернувся до Донецького окружного адміністративного суду в інтересах Державної служби України з безпеки на транспорті з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 17433,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області в пункті габаритно-вагового контролю автодороги Одеса Новоазовськ 620 км. проведено габаритно-ваговий контроль вантажного автомобіля марки DAF, модельTE 95XF 430, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 із причепом марки BODEX, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що є власністю відповідача, за результатами якого було встановлено порушення відповідачем вимог Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: за відсутності дозволу, який надає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням великовагових параметрів або документа про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів. За фактом виявлених порушень складено акт №0006722 від 01.08.2016 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, на підставі якого управлінням Укртрансбезпеки в Донецькій області виконано розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано відповідачу плату за проїзд в розмірі 632,40 євро, що станом на 01.08.2016 року офіційним курсом гривні до іноземної валюти складала еквівалентно 17 433, 68 грн.

Прокурор у судовому засіданні просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засідання підтримав обставини викладені у позовній заяві та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач не заперечував проти задоволення адміністративного позову.

З урахуванням вимог статей 41, 122, 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд доходить висновку щодо можливості розгляду справи за наявними в справі матеріалами та доказами.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Керівник Костянтинівської місцевої прокуратури звернувся до Донецького окружного адміністративного суду в інтересах Державної служби України з безпеки на транспорті з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 17433,68 грн.

Згідно з абз. 1, 3 ч. 2 ст. 60 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за адміністративним позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для представництва інтересів громадянина або держави.

Прокурор, який звертається до адміністративного суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України Про прокуратуру.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший субєкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Абзацами 1-3 п. 4 вказаної статті визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобовязаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного субєкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або субєктом владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, Костянтинівською місцевою прокуратурою Донецької області в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру на адресу Державної служби України з безпеки на транспорті було аправлено повідомлення про представництво інтересів держави від 10.07.2017 року вих. № 90-8062вих17 /арк. справи 18-19/.

Таким чином, звернення прокуратури до суду із даним позовом узгоджено із позивачем у відповідності до вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру.

Отже, суд вважає доведеним факт наявності підстав, передбачених частинами 2 та 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, для здійснення керівником Костянтинівської місцевої прокуратури представництва у суді інтересів Державної служби України з безпеки на транспорті у справі щодо стягнення з відповідача заборгованості з плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом. Згідно п. 1 ч. 6 ст. 23 Закону України Про прокуратуру під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження, звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 зазначеного Закону, право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам.

Таким чином, право Прокурора на звернення до суду із даним позовом використане згідно до норм чинного законодавства.

Судом встановлено, що 01 серпня 2016 року при проведенні габаритно-вагового контролю посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області на 620 км. а/д Одеса Мелітополь Новоазовськ транспортного засобу DAF, модельTE 95XF 430, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 із причепом марки BODEX, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, що рухався за маршрутом м. Мелітополь м. Маріуполь 170 км., встановлено, що повна маса транспортного засобу фактично складає 45 021 кг, при нормативно допустимій 40 000 кг, осьові навантаження: на одну вісь 7062 кг, на другу вісь 10713кг, при допустимих 11 т, на третю (зтроєну) 27 246 кг (10024 кг + 8578 кг + 8644 кг) при допустимих 22 т, про що складено акт № 0006722 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, з яким було ознайомлено водія транспортного засобу ОСОБА_2 /арк. справи 13-14/.

На підставі проведеного посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області габаритно-вагового контролю транспортного засобу, складено розрахунок плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу, що є додатком до акту від 01.08.2016 року № 0006722. Відповідно до цього розрахунку, всього до сплати розрахована сума в розмірі 632,40 євро, що відповідно до офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України на день складання розрахунку (на 01.08.2016 року) еквівалентно 17 433,68 грн. за перевантаження загальної маси транспортного засобу на зтроєну вісь в 27, 246 т /арк. справи 15/.

30 січня 2017 року Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області на адресу відповідача направлялось повідомлення про заборгованість вих. № 286/22-17 з плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування в розмірі 632,40 євро /арк. справи 17/.

У звязку з несплатою відповідачем плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом в сумі 632,40 євро, що еквівалентно 17 433,68 грн., керівник Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби України з безпеки на транспорті звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (надалі Положення № 103) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з пп. 1, 3 п. 4 даного Положення, основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті та здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

Нормами підпунктів 15, 27 пункту 5 Положення № 103 встановлено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування та здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Пунктом 8 Положення № 103 передбачено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначаються Законом України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ Про автомобільний транспорт (надалі Закон № 2344).

Згідно з вимогами ст. 33 Закону № 2344 автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до положень ст. 34 Закону № 2344 автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (надалі Порядок № 1567).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 3 зазначеного Порядку визначено, що органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Пунктом 4 цього Порядку передбачено, що державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.

Відповідно до п. 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Нормами статті 48 Закону № 2344 встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до положень ст. 49 Закону № 2344 водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Згідно з п. 22.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Відповідно до абз. 1, 2, 4 п. 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, зтроєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, зтроєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється. Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Пунктом 3 Правил проїзду великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (надалі Правила № 30) визначено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Пунктом 4 Правил № 30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Дозвіл оформлюється підрозділами Державтоінспекції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Відповідно п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207 Про затвердження переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, крім документів, зазначених у пунктах 1 і 2 цього переліку, є необхідними у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень - дозвіл на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, виданий Державтоінспекцією.

Таким чином, зазначені норми вказують на обов'язковість знаходження у водія дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, виданого Державтоінспекцією у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень.

Суд зазначає, що сторонами не надано суду доказів щодо наявності такого дозволу у відповідача.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (надалі Порядок № 879).

Згідно з нормами п. 3 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансінспекцією, її територіальними органами та відповідними підрозділами МВС, що забезпечують безпеку дорожнього руху.

Відповідно до п. 6 Порядку № 879, габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Пунктами 16, 17, 18 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль на стаціонарних пунктах включає документальний, попередній та/або точний контроль, на пересувних - документальний, точний контроль.

У разі виявлення під час здійснення попереднього габаритно-вагового контролю на стаціонарних або автоматичних зважувальних пунктах факту перевищення установлених габаритно-вагових параметрів здійснюється точний габаритно-ваговий контроль.

За результатами точного габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця його проведення, а на запит водія - міжнародний сертифікат зважування вантажних транспортних засобів, якщо пункт габаритно-вагового контролю уповноважений видавати такі сертифікати.

Згідно п. 21 Порядку № 879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту.

Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

У разі наявності підозри щодо перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, працівники пунктів габаритно-вагового контролю проводять його повторне зважування.

Як встановлено судом раніше, транспортним засобом, який належить відповідачу було здійснено перевезення, при цьому встановлено перевищення нормативно допустимого навантаження на зтроєні вісі на 5,246 тонн (27,246 тонн при нормативно допустимому навантажені 22 тонн), що підтверджується складеними уповноваженими особами Укртрансбезпеки довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 01 серпня 2016 року та актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 01 серпня 2016 року № 0006722.

Відповідно до п. 26, 27 Порядку № 879 кошти, стягнені за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів, спрямовуються в установленому порядку до державного бюджету.

Плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування справляється з транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, у тому числі тих, що визначені у статті 5 Закону України Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України, справляється у разі виявлення факту перевищення їх фактичних параметрів над параметрами, які враховувалися під час встановлення розміру єдиного збору в пунктах пропуску через державний кордон, де відсутні вагові комплекси, та з транспортних засобів, які виїжджають за межі України і на які в установленому порядку не отримано дозвіл на рух або не внесено плату за проїзд.

Порядком № 879 затверджені ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Так відповідно до п. 2 ставка плати за проїзд транспортного засобу, вагові параметри якого перевищують нормативні, а саме: великовагові транспортні засоби з перевищенням допустимих осьових навантажень: до 5 відсотків включно становить 0,05 євро, від 5 до 10 відсотків включно 0,1 євро, від 10 до 20 відсотків включно - 0,27 євро, понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро.

Згідно п. 31 (1) Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі.

Згідно Розрахунку № 0006722, відстань, пройдена водієм до ППГВК становить 170 км., отже, плата відповідача за проїзд розраховується за формулою: 0,62 (плата за проїзд 1 км с перевищ. нормативів) х 170 (пройдена відстань до ППГВК) х 3 х 2, що разом складає 632,40 євро.

Враховуючи наведене, управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області згідно розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 01 серпня 2016 року відповідачу нарахована плата за проїзд в сумі 632,40 євро.

Суд зазначає, що згідно вимог п. 27 Порядку № 879 плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Нормами п. 31-1 Порядку №879 встановлено обовязок перевізника протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.

На момент розгляду справи в суді плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом у розмірі 17 43,68 грн. відповідачем не сплачена, заборгованість перед бюджетом не погашена.

Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Матеріалами справи, наданими позивачем підтверджено наявність у відповідача боргу на загальну суму 17 433,68 грн., який є несплаченим станом на дату розгляду справи, у зв'язку з чим позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Керівника Костянтинівської місцевої прокуратури в інтересах Державної служби України з безпеки на транспорті до ОСОБА_1 м. Костянтинівка про стягнення 17433,68 грн. задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, паспорт серії ВС № 176040, виданий 10 лютого 2000 року Костянтинівським МВ УМВС України в Донецькій області) плату за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортом в сумі 17 433 (сімнадцять тисяч чотириста тридцять три) гривень 68 копійок, що еквівалентно 632 (шістсот тридцять два) євро 40 євроцентів відповідно до офіційного курсу встановленого Національним банком України на день проведення розрахунку 01.08.2016 року в дохід Державного бюджету України (р/р 31311309700075, Словянське УК/м. Слов'янськ/22160100, код ЄДРПОУ 37803368, МФО 834016).

Повний текст постанови складено та підписано 13 жовтня 2017 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.