Постанова № 69515549, 09.10.2017, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2017 року Справа № 803/1128/17

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Масюк Г.С.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Коваленко М.В.,

представника відповідача Мельничук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 до Державної міграційної служби України у Волинській області, Ратнівського районного сектору Державної міграційної служби України у Волинській області про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5.) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної міграційної служби України у Волинській області (далі - УДМСУ у Волинській області, відповідач-1), Ратнівського районного сектору Державної міграційної служби України у Волинській області (далі - Ратнівський РС УДМС України у Волинській області, відповідач-2) про зобов'язання вчинити дії, а саме зобов'язати відповідачів видати (без використання засобів Реєстру - ЄДДР України) її неповнолітньому синові ОСОБА_5, паспорт громадянина України раніше встановленого зразка у вигляді паспортної книжечки, та у подальшому здійснити паспортний облік щодо її дитини за раніше встановленими формами виключно за прізвищем, іменем та по батькові.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач у зв'язку з настанням синові шістнадцятиріччя звернулася з заявою до Ратнівського РС УДМС України у Волинській області з приводу видачі її неповнолітньому синові ОСОБА_5 паспорта громадянина України виключно у формі паспортної книжечки, без застосування засобів реєстру, на що отримала відмову, яка мотивована запровадженням внутрішніх паспортів у формі ID-картки та відсутністю бланків паспортів зразка 1994 року. Вважає, що відповідачі порушують права та інтереси її сина, відмовляючи у оформленні паспорта у формі книжечки.

Позивач та її представник в судовому засіданні уточнили позовні вимоги та просять суд зобов'язати Ратнівський районний сектор Державної міграційної служби у Волинській області оформити та видати бланк паспорта громадянина України ОСОБА_5 у формі паспортної книжечки та у подальшому здійснювати паспортний облік дитини за раніше встановленими формами виключно за прізвищем, іменем та по батькові. Уточнені позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених в адміністративному позові, та просили їх задовольнити.

Представники відповідачів в поданих запереченнях на адміністративний позов (а.с.44-51) та в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, та просили відмовити позивачу в їх задоволенні, посилаючись на те, що запровадження в Україні біометричних паспортів обумовлене Планом дій до введення безвізового режиму з Євросоюзом, схваленим у листопаді 2010 року. Біометричні паспорти на сьогодні є міжнародною вимогою на шляху лібералізації візового режиму з Євросоюзом. Частиною четвертою статті 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» передбачено, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Крім того, прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», з 1 листопада 2016 року припиняється. Таким чином, оскільки Ратнівський РС УДМС України у Волинській області на момент звернення позивача був забезпечений відповідним обладнанням, тому оформлення паспорта зразка 1994 року у вигляді книжечки виявилось неможливим. При цьому, відповідно до накладної від 13.04.2017 №17-3 усі бланки паспортів у вигляді книжечки були передані УДМСУ у Волинській області для знищення. Також вказує на те, що особисті права сина позивачки відповідачем не порушені, оскільки інформація до Єдиного державного демографічного реєстру вноситься уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника. Тобто, якщо особа не звертається до відповідного органу і не надає згоду на обробку її персональних даних, інформація про неї до Реєстру внесена не буде. Враховуючи вищенаведене, вважає, що дії УДМСУ у Волинській області та Ратнівського РС УДМС України у Волинській області повністю відповідають вимогам чинного законодавства України, а позовні вимоги незаконними та необґрунтованими.

Заслухавши пояснення позивача та її представника, представників відповідачів, дослідивши письмові докази, з'ясувавши фактичні обставини, що мають значення по справі, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.21).

28.04.2017 ОСОБА_1 звернулася із письмовою заявою до відповідача-2, в якій просила документувати її неповнолітнього сина ОСОБА_5 паспортом громадянина України у формі паспортної книжечки (а.с.18).

Листом від 28.04.2017 №0723/Б-14 Ратнівський РС УДМС України у Волинській області надав відповідь позивачу про те, що згідно з чинним законодавством України паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Бланки паспортів громадянина України (зразка 1994 року) в секторі відсутні. Тому, документувати ОСОБА_5 паспортом громадянина України у вигляді книжечки не є можливим (а.с.17).

Аналогічну відповідь на звернення позивачки від 28.04.2017 (а.с.20) тотожного змісту була надана УДМСУ у Волинській області листом від 16.05.2017 №0701/Б-63 (а.с.16).

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III (далі - Закон України №2235-III) визначено, що документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Відповідно до статті 5 Закону №2235-III постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

Отже, вищевказаним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

Водночас, Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI (надалі Закон України №5492-VI) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.

Згідно зі статтею 13 Закону України №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.

Відповідно до частин другої, четвертої та шостої статті 14 Закону України №5492-VI, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

Вищевказаними правовими нормами передбачено можливість видачі документа, як у формі книжечки, так і у вигляді картки.

Отже, заявник, звернувшись до уповноваженого суб'єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.

З матеріалів справи вбачається, що 28.04.2017 позивач в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5 звернулася із заявою до Ратнівського РС УДМС України у Волинській області з проханням документувати сина паспортом громадянина України у формі паспортної книжечки (а.с.18).

В той же день Ратнівським РС УДМС України у Волинській області, на заяву позивача надала відповідь, що документувати ОСОБА_5 паспортом громадянина України у вигляді книжечки не є можливим. Бланки паспортів громадянина України зразка 1994 року в секторі відсутні (а.с.17).

Відповідно до частини сьомої статті 16 Закону України №5492-VI уповноважений суб'єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником. У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб'єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Отже, зі змісту вищенаведеної норми Закону вбачається, що законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа. Водночас вказаним Законом не передбачено визначення поняття «документ».

Разом з тим, відповідно до статті 21 Закону України №5492-VI паспортом громадянина України є документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Відтак, відповідач у своєму листі на звернення позивачки зобов'язаний був вказати одну з вищеперерахованих підстав для відмови у оформленні паспорта ОСОБА_5 у формі книжечки, оскільки паспорт громадянина України в розумінні статті 21 вказаного Закону є документом.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що відповідачі у своїм листах лише повідомили заявницю про те, що паспорт громадянина України по досягненню відповідного віку видається виключно у формі картки, починаючи з 01.01.2016 року.

Таким чином, відповідач у спірних правовідносинах не прийняв жодного рішення про відмову чи видачу ОСОБА_6 паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки та не навів будь-яких правових підстав для відмови у проведенні оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки.

Відтак, з урахуванням статті 16 Закону України №5492-VI суд дійшов висновку, що Ратнівський РС УДМС України у Волинській області проявив бездіяльність щодо не оформлення паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки ОСОБА_5

Суд критично оцінює посилання відповідача на те, що видача паспорта у формі книжечки вже не є можливою, з огляду на наступне.

Як зазначено вище, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено два рівнозначних альтернативних варіанта оформлення документа, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України, а саме: паспорт у вигляді паспортної книжечки або паспортна картка.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», також передбачено можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки.

За таких обставин, посилання відповідача на відсутність можливості у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки є безпідставними.

Крім того, надана відповідачем накладна (вимога) №17-3 від 13.04.2017 (а.с.42) вказує на факт передачі в УДМСУ у Волинській області бланків паспортів, однак жодним чином не вказує на факт їх знищення та, як наслідок, неможливість оформлення та видачі дочці позивача паспорта громадянина України.

Суд погоджується з твердженням позивача, що відповідач своєю бездіяльністю щодо не оформлення паспорта громадянина України неповнолітньому ОСОБА_5 у формі паспортної книжечки порушує його особисті права, що не відповідає основоположним приписам Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997).

Так, згідно зі статтею 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з статтею 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

При цьому, як передбачено у статті 35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Так, у п.125 Рішення Європейського суду з прав людини від 01.07.2014 по справі "S.A.S. проти Франції" (Заява №43835/11) зазначено: "… 125. Хоча релігійна свобода є передусім справою совісті кожної окремої людини, вона також означає право людини на свободу сповідувати свою релігію одноособово і приватно або спільно з іншими, прилюдно та у колі своїх одновірців. У статті 9 перелічені різні форми, в яких людина може реалізовувати право на сповідування своєї релігії або переконань - це можуть бути богослужіння, вчення, а також виконання та дотримання релігійних обрядів (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Cha'are Shalom Ve Tsedek проти Франції" [ВП], №27417/95, §73, ECHR 2000-VII, і згадане вище рішення у справі Leyla Sahin, § 105). Однак гарантії статті 9 не поширюються на кожну дію, на вчинення якої особу спонукає чи надихає релігія або переконання, і ця стаття не завжди гарантує особі право поводити себе у публічній сфері так, як приписує її релігія або переконання (див., наприклад, рішення у справі "Arrowsmith проти Сполученого Королівства, №7050/75, доповідь Комісії від 12.10.1978, DR 19; рішення у справі "Kalac проти Туреччини" від 1.07.1997, §27, Reports of Judgments and Decisions 1997-IV; та згадане вище рішення у справі Leyla Sahin, §§105 і 121). […] 161. Суд нагадує, що загальна політика або заходи, які призводять до непропорційно серйозних негативних наслідків для певної групи людей, можуть вважатися дискримінаційними, навіть якщо вони не спрямовані конкретно проти цієї групи і не мають дискримінаційної мети (див., серед інших джерел, рішення у справі "D.H. та інші проти Чеської Республіки" [ВП], № 57325/00, §§ 175 і 184-185, ECHR 2007-IV). Але дискримінаційного характеру така політика чи заходи набувають лише у випадку, якщо вони не мають під собою "об'єктивних і достатніх підстав", тобто, якщо вони не служать досягненню "легітимної мети" або якщо не забезпечено "належного пропорційного співвідношення" між використовуваними засобами та поставленою метою (див. там само, § 196). …".

Крім того, у п.82 Рішення Європейського суду з прав людини від 15.01.2013 по справі "EWEIDA та інші проти Сполученого королівства" (Заяви №№48420/10, 59842/10, 51671/10 та 36516/10), зазначено: "… 82. Навіть якщо та чи інша віра досягає необхідного рівня переконливості та важливості, не можна сказати, що будь-яка дія, яка певним чином знайшла в ній натхнення чи мотивацію, або ж була вчинена під її впливом, становить "сповідування" віри. Так, наприклад, дії або бездіяльність, які безпосередньо не виражають відповідне переконання або які лише віддалено пов'язані з приписом віри, не підпадають під захист статті 9 § 1 (див. справи "Skugar та інші проти Росії", № 40010/04, ухвала щодо прийнятності від 3 грудня 2009 року, та, наприклад, "Arrowsmith проти Сполученого Королівства", звіт Комісії від 12 жовтня 1978 року, Decisions and Reports 19, p. 5; "C. проти Сполученого Королівства", звіт Комісії від 15 грудня 1983 року, DR 37, p. 142; "Zaoui проти Швейцарії", № 41615/98, ухвала щодо прийнятності від 18 січня 2001 року). Для того, щоб певна дія вважалася "сповідуванням" за змістом статті 9, вона має бути тісно пов'язана з релігією або переконанням. …".

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відтак, аналізуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачами порушено права ОСОБА_5 передбачені статтею 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, оскільки не оформлення їй паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки саме через її релігійні переконання, які не призводять до негативних наслідків тих чи інших людей та не спрямовані проти цих людей чи держави, обмежує її права, що встановлені законом, і не є необхідними в демократичному суспільстві.

Водночас суд зауважує, що відповідно до частин першої, другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Приписами частини першої статті 6 КАС України закріплено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

При цьому гарантоване Конституцією України (статтею 55) та закріплене Кодексом адміністративного судочинства України (статтею 6) право на судовий захист, фактично, має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд має встановити, що оскаржуваним рішенням чи діянням суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси позивача.

Судом встановлено, що права та законні інтереси ОСОБА_5 порушені відповідачами, а оскільки на момент розгляду даної справи в суді паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки не знищені та знаходяться на зберіганні в УДМСУ у Волинській області суд вважає за необхідне зобов'язати Ратнівський РС УДМС України у Волинській області оформити та видати бланк паспорта громадянина України ОСОБА_5 у формі паспортної книжечки.

Щодо позовної вимоги у подальшому здійснити паспортний облік ОСОБА_5 за раніше встановленими формами виключно за прізвищем, іменем та по батькові, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Без встановлення такого порушення, а лише допускаючи можливість неправомірної поведінки суб'єкта оскарження, суд доходить висновку про не можливість захисту прав у майбутньому, оскільки це не випливає із повноважень, визначених статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2,11,17,71,158,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про громадянство України», Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Ратнівський районний сектор Державної міграційної служби у Волинській області оформити та видати бланк паспорта громадянина України ОСОБА_5 у формі паспортної книжечки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлений 12 жовтня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В.Мачульський