Рішення № 69513656, 06.10.2017, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/2567/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2017 року Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Бакай І. А.

при секретарі Михайлишин О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Камянка-Бузька справуза позовною заявою Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором кредиту та за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про визнання договору поруки припиненим та визнання пункту кредитного договору-

у с т а н о в и в:

Позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 70663,01 доларів США, що еквівалентно 1689805,90 грн., покликаючись на те, що 15 лютого 2008 року між ПАТ "ВіЕс Банк" (правонаступник ВАТ «Електрон Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № КF 47127 зі змінами та доповненнями, згідно якого позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 80000,00 доларів США з кінцевим строком погашення не пізніше 14.02.2028 року 11,5% річних. В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № КF 47127 від 15.02.2008 року з ОСОБА_2 було укладено договір поруки №РО 92656 від 15.02.2008 року, згідно з умовами якого ОСОБА_2 являється поручителем по зобов'язаннях ОСОБА_1 В якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором № КF 47127 від 15.02.2008 року між поживачнм та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № РО 92657 від 15.02.2008 року, згідно з умовами якого ОСОБА_4 являється поручителем по зобов'язаннях ОСОБА_1 Внаслідок неналежного виконання зобовязання відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 70663,07 доларів США, які позивач просить солідарно стягнути з відповідачів в його користь та судові витрати у сумі 25956,09 грн.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 предявили зустрічний позов до ПАТ "ВіЕс Банк", в якому просять визнати договори поруки №РО 92656 від 15.02.2008 року та №РО 92656 від 15.02.2008 року припиненими. Зустрічний позов обґрунтований тим, що між ним та ПАТ «ВіЕс Банк» 15.08.2008 р. були укладені договори поруки №РО 92656 та №РО 92656. ПАТ «ВіЕс Банк» 30.03.2015 р. всім трьох відповідачам надіслав повідомлення - вимогу за відповідними номерами, якими вимагав достроково повністю кредит, а саме : 63636,36 доларів США основного боргу, 1159,30 доларів США простроченої заборгованості за процентами. Зазначають, що виходячи з положень ст.559 ЦК України , вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобовязання за договором повинно бути предявлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобовязанням або з дня, встановленого кредитом для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобовязання. Закінчення строку, встановленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобовязання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя. Оскільки кредитним договором передбачено погашення кредиту черговими платежами, останні платіж боржник ОСОБА_1 здійснив 02.04.2015 р., в сумі 50 доларів США, а тому шестимісячний строк для предявлення позову до поручителів сплив 02 вересня 2015 року, а з позовом ПАТ «ВіЕс Банк» звернувся лише в серпні 2016 року. Отже предявивши вимогу 30 березня 2015 року про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені кредитор змінив строк виконання зобовязання й був зобовязаний предявити позов до поручителів протягом 6 місяців від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

Відповідач ОСОБА_1 предявив зустрічний позов до ПАТ "ВіЕс Банк", в якому просить визнати пункт 1.2(валюта кредиту) кредитного договору № КF 47127 від 15.02.2008 р. недійсним, зобовязавши ПАТ "ВіЕс Банк" перевести валюту кредитування в гривню по курсу НБУ на час підписання договору 15.02.2008 року. Покликається та те, що надання споживчих кредитів в іноземній валюті на Україні забороняється, крім того його не було попереджено банком, що валютні ризики під час виконання зобов"язань за кредитним договором несе споживач: не надано інформації щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов"язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов"язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

У судове засідання представник позивача ПАТ "ВіЕс Банк" не зявився, просив розглядати позов у їх відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, зустрічного позову не визнав, подавши письмові заперечення.

У судове засідання відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не зявилися подали письмове заперечення, просили справу розглядати у їх відсутності.

Дослідивши матеріали справи, приходить висновку, що позов ПАТ "ВіЕс Банк" про стягнення боргу за договором кредиту потрібно задовольнити, а у зустрічному позові ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою та ОСОБА_2 про визнання пункту кредитного договору недійсним слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що 15 лютого 2008 року між Публічним акціонерним товариством "ВіЕс Банк" (правонаступник ВАТ «Електрон Банк») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № КF 47127 зі змінами та доповненнями, згідно якого позивач надав відповідачу грошові кошти в сумі 80000,00 доларів США з кінцевим строком погашення не пізніше 14.02.2028 року 11,5% річних. Позивачем умови кредитного договору виконано та надано кредит в сумі визначеній кредитним договором, що підтверджується заявою на видачу готівки № 240_37 від 18.02.2008 р.

Як вбачається з умов Кредитного договору № КF 47127 від 15.02.2008 року, а саме п. 5.2.12 "Позичальник" зобов'язаний: повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, а також можливі пеню та штрафні санкції, незалежно від строку зобов'язання у наступних випадках: затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; утворення в позичальника простроченої заборгованості за кредитом та/або процентами. Також згідно п. 5.3.1. Кредитного договору, Банк має право: « - у разі невиконання або неналежного виконання Позичальником зобов'язань за кредитним договором списати з рахунків Позичальника суми боргу на підставі наказу на примусову сплату боргового зобов'язання, звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, вимагати виконання зобов'язань за кредитним договором від поручителя (гаранта)»

Крім того, в якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № КF 47127 від 15.02.2008 року було укладено договір поруки № РО 92656 від 15.02.2008 року з ОСОБА_2, згідно з умовами якого вона являється поручителем по зобов'язаннях ОСОБА_1

Згідно Договору поруки № РО 92656 від 15.02.2008 року - поручитель зобов'язаний: «- у випадку порушення Боржником своїх зобов'язань перед Кредитором за Кредитним договором № КF 47127 від 15.02.2008 року Боржник і Поручитель згідно цього договору відповідають перед Кредитором як солідарні боржники».

30 березня 2015 року позивачем було надіслано ОСОБА_2 повідомлення-вимогу вих. № 09-4/6403, однак, ОСОБА_2 як поручитель за Договором поруки, свої зобов'язання з виконання зобов'язань згідно Договору поруки та кредитного договору на дату подання позову не виконав.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № КF 47127 від 15.02.2008 року було укладено Договір поруки № РО 92657 від 15.02.2008 року з ОСОБА_3, згідно з умовами якого він є поручителем по зобов'язаннях ОСОБА_1

Згідно договору поруки № РО 92657 від 15.02.2008 року - Поручитель зобов'язаний: «- у випадку порушення Боржником своїх зобов'язань перед Кредитором за Кредитним договором № КР 47127 від 15.02.2008 року Боржник і Поручитель згідно цього договору відповідають перед Кредитором як солідарні боржники».

30 березня 2015 року Позивачем було надіслано ОСОБА_3 повідомлення-вимогу вих. № 09-4/6404. Однак, ОСОБА_3, як поручитель за Договором поруки, свої зобов'язання з виконання зобов'язань згідно Договору поруки та Кредитного договору на дату подання позову не виконав.

Судом встановлено, що внаслідок неналежного виконання зобовязання відповідачами, в них утворилась заборгованість у загальній сумі 70663,01 доларів США, що по курсу НБУ станом на 19.11.2015р, становить 1689805,90 грн., з яких: 63636,35 $ = 1521773,26 гривень - заборгованість по кредиту; 6423,47$= 153608,20 гривень - заборгованість по відсотках. Згідно п. 6.2 та 6.3 Кредитного договору за несвоєчасне (неналежне) повернення кредиту або його частини, процентів за користування кредитом Позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, обрахованої від суми боргу за кожен день прострочення виконання. Пеня станом на 19.11.2015р. становить 603,19 $ = 14424,44 гривень, у звязку з чим з відповідачів слід стягнути вищевказану суму, а також судові витрати по справі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства. Договір є обовязковим для виконання (ст. 629 ЦК України).

Згідно п.2 ст.554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та інших витрат.

Відповідно до ст.612 ЦК України божник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що вимоги позивача підставні та підлягають задоволенню.

Стосовно зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_5 щодо визнання договору поруки припиненим то така задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій щодо реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, основне зобов'язання полягає не в змісті кредитного договору, а в реально існуючих правовідносинах, які складаються з прав та обов'язків,

З умов кредитного договору та додатку № 1 вбачається, що Позичальник (а відтак і поручитель) узяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту шляхом сплати платежів до останнього числа числа кожного календарного місяця (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, крім установлення строку дії договору, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Отже, оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше останнього числа кожного місяця, а за договором поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статгі 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.

Якщо банк пред'явить вимоги до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, то в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом з тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.

Дана правова позиція міститься у Постанові ВСУ від 14 червня 2017 року по справі №644/6558/15-ц.

В зазначені Постанові ВСУ вказано, що виходячи з умов кредитного договору та положень статгі 599 ЦК України, днем настання основного зобов'язання у спірних правовідносинах є наступний день після спливу 30 календарного дня з моменту отриманні позичальником (поручителем) повідомлення-вимоги.

30 березня 2015 року ПАТ «ВіЕс Банк» було направлено повідомлення-вимоги відповідачам, в яких зазначалось про їх обовязок погасити прострочену заборгованість протягом 30 календарних днів з моменту отримання даних повідомлень, та попереджено, що у випадку несплати боргу, банк достроково визнає термін повернення кредиту таким, що настав.

Як видно з матеріалів справи повідомлення-вимоги божники ОСОБА_1 отримав 24 квітня 2015 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_3-22 квітня 2015 року.

Отже, шестимісячний термін починає свій відлік з 22 травня 2015 року та 24 травня 2015 року відповідно, тому позов про солідарне стягнення боргу предявлено до закінчення 6 місячного строку.

Вимоги зустрічного позову ОСОБА_1 не підлягають до задоволення з огляду на наступні обставини.

Як встановлено судом оспорюваний кредитний договір № КF 47127 від 15.02.2008 року укладений в письмовій формі, що відповідаєст.1055 Цивільного кодексу України, особами із повною цивільною дієздатністю.

Згідноположень ст.ст.627,628 Цивільного кодексу Українисторони є вільними в укладенні договору, визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогокодексу, а зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови які є обов'язковими.

Виходячи із вищезазначених обставин, необгрунтованим є покликання позивача ОСОБА_1 по зустрічному позову до ПАТ «ВіЕс Банк» на те, що вищевказаний кредитний договір є валютним та суперечить нормам чинного законодавства, а також те, що він підписуючи кредитний договір не був попереджений про ризики, які очікують його в майбутньому, з огляду на те, що такий договір містить відомості про умови прив'язки нарахувань та платежів до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку. Підписавши ОСОБА_1 вказаний договір, погодився із його умовами.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача судові витрати по справі.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 197, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 526, 612, 625-629, 1054 ЦК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором кредиту задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕс Банк» заборгованість по кредитному договору № КF 47127 від 15.02.2008 року в сумі 70663,01 доларів США (сімдесят тисяч шістсот шістдесят три дол. США 01 цент), що по курсу НБУ станом на 19.11.2015р, становить 1689805,90 грн. (один мільйон шістсот вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот п'ять гривень 90 копійок).

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕс Банк» заборгованість по кредитному договору № КF 47127 від 15.02.2008 року в сумі 70663,01 доларів США (сімдесят тисяч шістсот шістдесят три дол. США 01 цент), що по курсу НБУ станом на 19.11.2015р, становить1689805,90 грн. (один мільйон шістсот вісімдесят дев'ять тисяч вісімсот п'ять гривень 90 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «ВіЕс Банк» судовий збір в розмірі 25956 (двадцять пять тисяч девятсот пятдесят шість) грн. 09 коп.

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Публічного акціонерного товариства «ВіЕс Банк» про визнання договору поруки припиненим та визнання пункту кредитного договору недійсним - відмовити.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Камянка -Бузький районний суд Львівської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: І.А.Бакай