Рішення № 695135, 15.05.2007, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

15.05.07 Справа № 4/844-11/145

Суддя Сало І.А.

При секретарі судового засідання Боржієвській Л.А.

По справі:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “АвтоІМПЕКС”, м.Київ

До відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Городок

Про стягнення 7585,89грн.

У відкритому судовому засіданні взяли участь представники:

Від позивача: Гуцал-предст.доручення № 0510/1 від 10.05.2007року

Від відповідача: не з”явився

Стороні, яка бере участь у справі, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме її процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть позову:

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АвтоІМПЕКС” про стягнення із Приватного підприємця ОСОБА_1 7585,89грн. боргу

Ухвалою господарського суду від 18.04.2007року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 15.05.2007року.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторона відмовилась.

Відповідач в судове засідання не з»явився, хоча у встановленому ст.64 ГПК України порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

01.12.2005року між сторонами було укладено договір поставки продукції в межах (довгострокових) господарських зв”язків № НОМЕР_1 на підставі якого відповідачу було поставлено товар. Факт поставки підтверджується видатковою накладною № НОМЕР_2 на суму 7447,15грн. та довіреності серії ЯМУ № НОМЕР_3.

Враховуючи те, що оплата відповідачем не була проведена, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав у вигляді позовної вимоги про примусове стягнення заборгованої суми.

Суд вважає позовну вимогу підтвердженою матеріалами справи та такою що підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Позивачем на підставі укладеного між сторонами договору № НОМЕР_1 поставлено товар відповідачу по видатковій накладній № НОМЕР_2.

Відповідно до ч.1 ст.263 Господарського кодексу України, господарсько-торгівельною діяльністю є діяльність, що здійснюється суб»єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. ч.1 ст. 264 зазначає, що матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного так і придбаних у інших суб»єктів господарювання, здійснюється суб»єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим кодексом, також на основі договорів поставки.

Згідно приписів ч.1 ст. 665 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов”язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов”язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму в розмірі, встановленому домовленістю, відповідно до ст. 632 ЦКУ.

П. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Ст. 509 ЦК України зазначає, що зобов»язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов»язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов»язку.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або за неналежне виконання господарського зобов”язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З огляду на вищенаведене, відповідач свої зобов»язання належним чином не виконав тобто відповідачем були порушені вимоги статті 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

П. 3.5 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється в безготівковому порядку протягом трьох банківських днів з моменту відповідно поставки.

Товар було поставлено 24.01.2007року.

Таким чином, відповідачем порушено умови укладеного між сторонами договору щодо строків оплати.

Також на підставі ст. 625 ЦК України на боржника покладається обов”язок сплатити борг з врахуванням встановлених індексів інфляції та три відсотки річних за весь період прострочення. Позивачем правомірно нараховано 3% річних, що складає 20,81грн.

Згідно п.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов”язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до п.4.2 договоруу випадку порушення строків оплати Постачальник має право вимагати від Покупця сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості.

Таким чином, загальна сума позову складає 7585,89грн.

Відповідач проти суми позовук не заперечує, прот що зазначено у відзиві на позовну заяву.

Судові витрати слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 116 ГПК України,

суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідн.номер НОМЕР_4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АвтоІМПЕКС”, м.Київ, пров.Геофізиків, 12 (код ЄДРПОУ 30440055) 7447,15грн. основного боргу, 117,93грн. пені, 20,81грн. річних, 102,00грн. держмита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

 Суддя