Ухвала суду № 6951241, 29.09.2009, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

25006, м. Кіровоград, ДСП-5, вул.В.Пермська,2, тел. 24-56-63

Справа № 10 279/2009 року Головуючий у суді І-ї інстанції Іванова Л.А.

Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Кадегроб А.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2009 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Медведенка Ю.С.,

суддів: Кадегроб А.І., Олексієнко І.С.,

з участю прокурора: Олійника І.М.,

представники ПП „Кіровоградської нафтової компанії”: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді апеляцію заступника прокурора Кіровоградської області на постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 липня 2009 року, якою залишено без задоволення подання про надання дозволу на розкриття банківської таємниці в філії ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” відносно клієнта банку ПП „Кіровоградська нафтова компанія”.

Старший слідчий з ОВС СВ ПМ ДПА у Кіровоградській області Маленко О.В. звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда з поданням про надання дозволу на розкриття банківської таємниці в філії ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” (МФО 323389, м. Кіровоград, вул. Жовтневої Революції 16, корп.1) відносно клієнта банку ПП „Кіровоградська нафтова компанія” (код ЄДРПОУ 30708038) від 30.06.2009 року, яке погоджено заступником прокурора Кіровоградської області Міроновим С.В. 30.06.2009 року, в зв'язку із розслідуванням кримінальної справи № 80-928 відносно службових осіб ПП „Кіровоградська нафтова компанія” за ознаками злочину, передбаченого ст.218 КК України.

В поданні ставиться питання про надання дозволу на розкриття банківської таємниці в філії ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” (МФО 323389, м. Кіровоград, вул. Жовтневої Революції 16, корп.1) відносно клієнта банку ПП „Кіровоградська нафтова компанія” (код ЄДРПОУ № 30708038) по рахунку №2600101551641 (українська гривня) за період з 16.01.2007 р. по 30.06.2009 року, а саме інформації про рух коштів з розшифровкою контрагентів, призначенням платежу, датою платежу, часом проведення платежу (годин, хвилин, секунд), номером платіжного документа, сумою платежу, а також із зазначенням вхідного та вихідного залишків коштів на рахунку на початок і кінець кожного дня, референс кожного платіжного документу (номер або інші символи, що використовуються для ідентифікації трансакції) на паперовому носії - у вигляді роздруківки руху коштів по рахунку №2600101551641.

Обґрунтовуючи вимоги подання слідчим зазначено, що 16.01.2007 року прокуратурою Кіровоградської області порушена кримінальна справа № 80-928, відносно службових осіб ПП „Кіровоградська нафтова компанія” за ознаками злочину, передбаченого ст.218 КК України по факту фіктивного банкрутства. Досудовим слідством встановлено, що засновник ПП „Кіровоградська нафтова компанія” ОСОБА_1 достовірно знаючи про заборгованість приватного підприємства перед громадянкою ОСОБА_2 в розмірі 1010 000 грн. (200 000 доларів США), відповідно до договорів позики від 16.05.06р., 16.06.05р. та 30.06.05р. та перед громадянкою ОСОБА_3 в розмірі 777 700 грн., відповідно до договору позики від 16.05.06р., що підтверджується рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28.07.06р. та ухвалою апеляційного суду Одеської області, виніс рішення №5 від 07.08.06 р. про ліквідацію ПП „Кіровоградська нафтова компанія” в зв'язку з припиненням фінансово господарської діяльності. Відповідно до наказу №8-П від 08.08.06р. керівника ПП „Кіровоградська нафтова компанія” ОСОБА_4 повноваження про ліквідацію підприємства були покладені на арбітражного керуючого ОСОБА_6, з яким укладено договір на виконання повноважень ліквідатора від 08.08.06 р. В процесі ліквідації вказаного підприємства ліквідатор ОСОБА_6 звернувся в Господарський суд Кіровоградської області із заявою №7 від 04.09.06р. про порушення справи про банкрутство, мотивуючи заяву тим, що вартості майна боржника юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію недостатньо для задоволення вимог кредиторів. Кредиторська заборгованість ПП „Кіровоградська нафтова компанія” в розмірі 3183,2 тис. грн., встановлена постановою Господарського суду Кіровоградської області по справі №11/91 від 12.09.06р. Майно боржника відповідно до інвентаризаційного опису станом на 01.09.06 р. та фінансового звіту станом на 01.09.06р. суб'єкта малого підприємництва, який надавався до органів статистики складає 1016,0 тис. грн. Разом з тим, згідно звіту НДКП „Пектораль” від 31.03.05 р. про оцінку майна підприємства по переробці нафти та газового конденсату в ПММ, вартість майна підприємства складає 4850,0 тис. грн. Відповідно до висновку АТЗТ „Бізнес-Експерт” станом на 26.04.06р. вартість майна підприємства складає 7849 890 грн. Відповідно висновку „Української універсальної біржі” ринкова вартість майна підприємства станом на 14.12.06р.складає 6 559 455 грн. Підприємством при здійсненні діяльності були проведені фінансово-господарські операції з контрагентами ТОВ „Нафта-Союз” (м. Київ), ТОВ „Синтез”(м. Київ), ТОВ „Полігональ” (м. Київ), документи які підтверджують проведення взаєморозрахунків відсутні. Отримані позикові кошти від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на загальну суму 354 тисячі доларів США по бухгалтерському обліку підприємства не проведені. Враховуючи, що документи бухгалтерського обліку ПП „Кіровоградська нафтова компанія” викрадені і місцезнаходження їх не встановлене, іншим шляхом встановити вказані відомості неможливо, для чого необхідно розкриття банківської таємниці.

Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10.07.2009 року відмовлено в задоволенні подання з тих підстав, що матеріали подання та кримінальної справи свідчать, що слідчим не надано суду першої інстанції відомостей, які вказують, що останній звертався в установу банку в порядку ст.114 КПК України з відповідною постановою про надання інформації та проведення виїмки, однак банком відмовлено слідчому в наданні відповідних відомостей.

На дану постанову суду першої інстанції заступником прокурора Кіровоградської області подано апеляцію, в якій він просить її скасувати у звязку з істотним порушенням кримінально-процесуального закону, а матеріали повернути на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду, оскільки суд дійшов помилкового висновку про достатність повноважень слідчого для отримання інформації, що становить банківську таємницю, з установи банку, що суперечить законодавству, яке вимагає наявності з даного приводу постанови суду.

Заслухавши доповідача, представників ПП „Кіровоградської нафтової компанії” ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що висловились про залишення постанови без зміни, думку прокурора, який підтримав апеляцію та просив постанову суду першої інстанції скасувати, а матеріали повернути на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали, обговоривши та зваживши доводи апеляції, колегія суддів вважає необхідним апеляцію залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступних підстав.

Відповідно ст.66 ч.1 КПК України слідчий у справі, яка перебуває у його провадженні, вправі вимагати від банків інформацію яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб у порядку та обсязі, встановлених Законом України „Про банки і банківську діяльність”.

Відповідно ст.60 ч.1 Закону України “Про банки і банківську діяльність” до банківської таємниці належить інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту, є банківською таємницею і перелік такої інформації наведений в частині 2 вказаної статті, а саме: відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі про стан кореспондентських рахунків банків; операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; фінансово-економічний стан клієнтів; інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці та інша комерційна інформація; коди, що використовуються банками для захисту інформації; інформація про клієнтів, що збирається під час проведення банківського нагляду.

Відповідно до положень ст.62 ч.1 п.3 Закону України „Про банки і банківську діяльність” органи прокуратури України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Антимонопольного комітету України мають право отримати будь-яку інформацію, віднесену Законом до банківської таємниці на їх письмову вимогу.

Згода суду на отримання такої інформації за наявності порушеної кримінальної справи, органам досудового слідства не потрібна.

Згідно ст.3 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Відповідно ст.1 ч.2 вказаного Закону у складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями - податкова міліція.

Згідно ст.22 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” податкова міліція у частині розкриття банківської таємниці наділена такими ж повноваженнями як і органи Міністерства внутрішніх справ. Тобто, вправі отримувати інформацію, яка складає банківську таємницю на їх письмову вимогу без згоди суду (п.17 ст.11 Закону України „Про міліцію”).

Права, передбачені ст.ст.11 та 22 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)” від 12.01.2005року N 2322-ІУ внесені зміни до п.5 ст. ІІ Закону України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990року № 509-ХП, згідно з якими органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: „одержувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України та комерційних банків у порядку, встановленому Законом України „Про банки і банківську діяльність”, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження у встановлені терміни валютної виручки від суб'єктів підприємницької діяльності”.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)” від 12.01.2005року N 2322-ІУ вказаний закон набирає чинності з дня його опублікування і до приведення законів та інших нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Однак, згадані зміни до Закону України „Про державну податкову службу в Україні” стосуються лише органів Державної податкової служби, зазначених у ст.1 ч.1 вказаного закону і, зокрема, таких як: Державна податкова адміністрація України, Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах.

Податкова міліція також входить у склад органів Державної податкової служби, однак, будучи наділена повноваженнями органів Міністерства внутрішніх справ, не потребує згоду суду на розкриття банківської таємниці (п.17 ст.11 Закону України „Про міліцію”).

Для одержання інформації щодо операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи субєкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу достатньо письмового запиту посадової особи податкової міліції.

Наведеними вище аргументами в повній мірі спростовуються доводи апеляції про недостатність повноважень слідчого для отримання інформації, що становить банківську таємницю, з установи банку та необхідність з даного приводу постанови суду.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив старшому слідчому з ОВС СВ ПМ ДПА Маленку О.В. у надані дозволу на розкриття банківської таємниці, оскільки згідно діючого законодавства надання такого дозволу є зайвим і не входить до компетенції суду.

Керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію заступника прокурора Кіровоградської області залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 липня 2009 року, якою залишено без задоволення подання про надання дозволу на розкриття банківської таємниці в філії ВАТ „Державний експортно-імпортний банк України” відносно клієнта банку ПП „Кіровоградська нафтова компанія” без зміни.

Судді:

Медведенко Ю.С. Кадегроб А.І. Олексієнко І.С.