Ухвала суду № 69507335, 12.10.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 125/2505/16-ц Провадження № 22-ц/772/1689/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 39Доповідач Медвецький С. К.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про повернення справи до суду першої інстанції

12 жовтня 2017 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого Медвецького С.К.,

суддів: Берегового О.Ю., Матківської М.В.,

з участю секретаря Ліннік Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Барського районного суду Вінницької області від 5 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Підлісноялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області про визнання заповіту та свідоцтв про право на спадщину за заповітом недійсними, визнання права власності на спадкове майно,

встановила:

У грудні 2016 року позивачі звернулися до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 24 жовтня 2009 року померла їх мати ОСОБА_4 Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок, земельну ділянку та майновий пай. Вони та їх брат ОСОБА_5, як спадкоємці першої черги за законом, фактично прийняли спадщину, оскільки брат проживав в будинку, а вони користувалися спадковим майном.

2 квітня 2015 року ОСОБА_5 помер. Після його смерті вони звернулися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, однак зясувалося, що ОСОБА_5 заповів все своє майно ОСОБА_6

З наявних у нотаріуса документів їм стало відомо, що ОСОБА_5 прийняв спадщину після смерті матері за заповітом, який був складений 9 жовтня 2009 року.

Посилаючись на те, що підпис заповідача не відповідає підпису ОСОБА_4, на момент посвідчення заповіту ОСОБА_4 перебувала на лікуванні в іншій області, що виключає можливість підписання заповіту 9 жовтня 2009 року, позивачі, з урахування збільшених позовних вимог, просили поновити строк на звернення до суду за захистом порушених прав, визнати недійсним заповіт від 9 жовтня 2009 року, складений від імені ОСОБА_4, визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнати за ними право власності по ? частки на спадкове майно ОСОБА_4 у порядку спадкування за законом.

Рішенням Барського районного суду Вінницької області від 5 травня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним відмовлено у звязку зі спливом строку позовної давності.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про визнання заповіту недійсним.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 зазначила, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що причиною звернення до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів, послужив факт заволодіння майном їх родини ОСОБА_7, оскільки підставами звернення до суду було те, що ОСОБА_4 не складала заповіт та його не підписувала, а також порушення вимог ст. 37 Закону України «Про нотаріат» та Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами органу місцевого самоврядування. При цьому суд не врахував та не дав оцінку наданим позивачами доказам.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вважає, що справа підлягає поверненню до суду першої інстанції для ухвалення додаткового рішення з таких міркувань.

Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

У статті 215 ЦПК України викладені вимоги до змісту рішення суду.

Так, у мотивувальній частині рішення мають бути зазначені встановлені судом обставини і визначені відповідно до них правовідносини; мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти (п. 3 ст. 215 ЦПК України). У резолютивній частині рішення зазначаються висновки суду про задоволення позову або відмову в позові повністю чи частково (п. 4 ст. 215 ЦПК України).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_2, ОСОБА_3, з урахуванням збільшених позовних вимог (стаття 31 ЦПК України), просили поновити їм строк на звернення до суду за захистом порушених прав, визнати недійсним заповіт від 9 жовтня 2009 року, складений від імені ОСОБА_4, визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнати за ними право власності по ? частки на спадкове майно ОСОБА_4 у порядку спадкування за законом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, не навів мотивів, з яких вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги позивачів, у частині позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на спадкове майно ОСОБА_4 у порядку спадкування за законом. У резолютивній частині рішення не зазначив про відмову в позові повністю чи частково.

Як слідує з судового рішення, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним. Натомість у рішенні суду не зазначені висновки суду по інших заявлених вимогах, зокрема про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на спадкове майно ОСОБА_4 у порядку спадкування за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.

Згідно з ч. 7 ст. 297 ЦПК України при надходженні неналежно оформленої справи, без вирішення питання про ухвалення додаткового рішення суддя-доповідач повертає справу до суду першої інстанції, про що постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.

Оскільки, судом першої інстанції не ухвалено рішення стосовно позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на спадкове майно ОСОБА_4 у порядку спадкування за законом, з приводу яких сторони подавали докази і давали пояснення, то справу слід повернути в суд першої інстанції для ухвалення додаткового рішення стосовно зазначених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 220, 297 ЦПК України, -

ухвалив:

Повернути цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Підлісноялтушківської сільської ради Барського району Вінницької області про визнання заповіту та свідоцтв про право на спадщину за заповітом недійсними, визнання права власності на спадкове майно суд першої інстанції, для ухвалення додаткового рішення стосовно позовних вимог про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на спадкове майно ОСОБА_4 у порядку спадкування за законом протягом 14 днів з дня отримання справи.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_8

Судді: /підпис/ ОСОБА_9

/підпис/ ОСОБА_10

Згідно з оригіналом: