Постанова № 69506319, 11.10.2017, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2017 р.Справа № 915/558/17Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Головея В.М.

Суддів: Гладишевої Т.Я., Савицького Я.Ф.,

секретар судового засідання Федорончук Д.О.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (за довіреністю),

від відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області

на рішення господарського суду Миколаївської області від 28 серпня 2017 року

у справі № 915/558/17

за позовом Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва

до Центрального обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області

про стягнення 290,13 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Представником позивача в судовому засіданні не було заявлено клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, отже фіксація судового процесу не здійснювалась відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 11.10.2017 року відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2017 року Центральний районний центр зайнятості м. Миколаєва (далі Центр зайнятості, позивач) звернувся до господарського суду Миколаївської області із позовом до Центрального обєднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (далі Управління, відповідач) про стягнення майнової шкоди у розмірі 290,13 грн.

Позов обґрунтований тим, що факт порушення строків Управлінням щодо прийняття рішення у призначенні пенсії ОСОБА_2 та факт надання Управлінням недостовірних відомостей в частині дати призначення пенсії ОСОБА_2 призвели до завдання майнової шкоди Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у вигляді коштів, що були виплачені як допомога по безробіттю ОСОБА_2 за період з 01 квітня 2014 року по 16 квітня 2014 року в розмірі 290,30 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 28.08.2017 (суддя Смородінова О.Г.) позов задоволено, стягнуто з Управління на користь позивача завдану майнову шкоду в розмірі 290,13 грн.

Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду першої інстанції, Управління звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідач вважає, що оскаржене рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

04.10.2017 року до Одеського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає, що скарга не містить вмотивованих заперечень з посиланням на законодавство України стосовно позову та рішення суду першої інстанції, відсутні належні та допустимі докази на підтвердження правоти відповідача.

Представник відповідача в судове засідання 11.10.2017 не зявився та не скористався своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом, хоча повідомлявся належним чином про день, час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 22.09.2017, про поважні причини неявки суд не повідомив та правами, наданими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

Проте, така неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду скарги, оскільки, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 21.09.2017 явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, а матеріали справи дають можливість розглянути скаргу по суті.

В судовому засіданні 11.10.2017 року представник позивача надав пояснення в яких просив суд, рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, 25 березня 2014 року з метою реалізації права на соціальний захист до Центру зайнятості звернувся ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2В.) як особа, що шукає роботу.

02.06.2014 працівниками Управління була видана довідка № 1258 ОСОБА_2 в тім, що він перебуває на обліку в Центральному міському (районному) управлінні Пенсійного фонду України і отримує пенсію за віком з 17.04.2014.

Отриману від Управління довідку № 1258 від 02.06.2014 ОСОБА_2 предявив 10.06.2014 спеціалісту Центра зайнятості, щоб знятись з обліку в останньому.

На підставі вищевказаної довідки, Центр зайнятості припинив реєстрацію ОСОБА_2 по безробіттю, на підставі абз. 17 пп. 1 п. 37 Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 198 від 20.03.2013, а також, стягнув з ОСОБА_2 745,22 грн. суми виплаченої допомоги по безробіттю з 17.04.2014 по 28.05.2014, на підставі ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

12.06.2014 ОСОБА_2 повернув незаконно виплачену допомогу по безробіттю, про що свідчить банківська виписка, наявна в матеріалах справи (а.с. 17).

В подальшому, як зазначає Центральний РЦЗ останнім було проведено відпрацювання листа Міністерства фінансів України від 04.08.2016 № 31-29020-09-10/22716 щодо верифікації інформації про осіб, які зареєстровані в державній службі зайнятості як безробітні, та які в період перебування на обліку в державній службі зайнятості отримували пенсію за віком або за вислугою років.

В ході проведення верифікації Центральним РЦЗ від Управління ПФУ отримано лист від 22.11.2016 № 14287/04, з якого вбачається, що ОСОБА_2 отримує пенсію за віком з 20.01.2014.

З метою з'ясування розбіжностей, Центральним РЦЗ на адресу Управління було направлено лист від 21.12.2016 № 07-4307, на який отримано відповідь, в якій Управління лише підтвердило факт отримання ОСОБА_2 пенсії за віком з 20.01.2014, та зазначило, що дану пенсію ОСОБА_2 призначено на підставі звернення від 17.04.2014 відповідно до п. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протоколом від 20.06.2014 № 1768.

Отже, за результатами проведеної верифікації та отримання від відповідача листа № 14287/04 від 22.11.2016 (лист-підтвердження № 16266/03 від 29.12.2016) позивач з'ясував, що ОСОБА_2 фактично отримує пенсію за віком з 20 січня 2014 року, а не з 17 квітня 2014 року, як було вказано у довідці відповідача № 1258 від 02.06.2014, тобто має місце зазначення в довідці № 1258 від 02.06.2014 посадовою особою Управління Пенсійного фонду України недостовірних відомостей в частині дати призначення пенсії ОСОБА_2

Наведене призвело до завдання майнової шкоди Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у вигляді грошових коштів, що були безпідставно виплачені ОСОБА_2 як допомога по безробіттю за період з 01.04.2014 по 16.04.2014 (особа звернулась щодо реєстрації у березні 2014 року) у розмірі 290,13 грн., оскільки статус безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Неправомірні дії відповідача порушують інтереси держави, так як Центральний РЦЗ є державною установою, яка фінансується за рахунок коштів, зазначених у ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Кошти, отримані цією службою, спрямовується до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття і використовується відповідно до статті 16 цього Закону, а тому неотримання або несвоєчасне отримання необхідних коштів негативно впливатиме на можливість виконання функцій служби щодо ефективного забезпечення зайнятості населення та страхування на випадок безробіття.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що висновок господарського суду щодо задоволення позовної заяви відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Наведені скаржником у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 28.08.2017 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя:Головей В.М.

Судді:Гладишева Т.Я.

ОСОБА_3