Постанова № 69506299, 10.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" жовтня 2017 р. Справа№ 910/2774/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Корсакової Г.В.

Михальської Ю.Б.

при секретарі судового засідання - Вага В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С.

на рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2017

у справі № 910/2774/17 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С.

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ініціатор-Ріелті"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Енерговугілля"

про стягнення заборгованості 195 707,19 грн.

за участю представників:

від позивача: Клочко О.В.,

від відповідача: Хомич О.О.,

від третьої особи: не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

20 лютого 2017 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ТОВ "Ініціатор-Ріелті" 195 707,19 грн. заборгованості за договором про відновлювальну кредитну лінію № 61/2005 від 30.05.2005 та договором поруки № 123 від 05.10.2011.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.05.2017 в задоволенні позову відмовлено повністю з огляду на припинення поруки у зв'язку із спливом шестимісячного строку пред'явлення вимоги.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2017 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги скаржник посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, внаслідок чого суд першої інстанції неправильно застосував норми ч. 4 ст. 559 ЦК України. За твердженням скаржника, позивачем пред'явлено позов (вимогу) до відповідача (поручителя) саме протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання за договором про відновлювальну кредитну лінію № 61/2005 від 30.05.2005 у повній відповідності до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2017 апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. на рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі № 910/2774/17 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 14.08.2017.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.08.2017, у зв'язку із перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Корсакова Г.В., Михальська Ю.Б.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 апеляційну скаргу ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. на рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі № 910/2774/17 прийнято до провадження новим складом колегії та ухвалено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні.

Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2017 та від 12.09.2017 розгляд апеляційної скарги ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. на рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі № 910/2774/17 було відкладено на 10.10.2017.

В судове засідання 10.10.2017 представники третьої особи не з'явились, хоч були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду в порядку, визначеному у підп. 4 п. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".

Беручи до уваги суть спору та матеріали справи, встановлені ст. 102 ГПК України строки розгляду апеляційних скарг, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представників третьої особи.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив, пославшись на їх безпідставність та необґрунтованість.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 30.05.2005 між ТОВ "Банк "Фінанси та Кредит", правонаступником якого є ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", та ЗАТ "Енерговугілля" (перейменовано у ПрАТ "Енерговугілля"), був укладений договір про невідновлювальну кредитну лінію № 61/2005 (надалі - кредитний договір), на умовах якого банк відкрив позичальнику невідновлювальну лінію з встановленням ліміту, відповідно до графіку: з моменту підписання кредитного договору ліміт кредитної лінії встановлюється в 595 000,00 грн.; починаючи з 31.05.2005 ліміт кредитної лінії встановлюється в розмірі 1 595 000,00 грн. Позичальник зобов'язався повернути отримані в рахунок кредитної лінії кредитні кошти до 29.05.2006, та сплатити за користування кредитними коштами відсотки (п. 1.1 кредитного договору).

У подальшому, як вбачається з матеріалів справи, умови кредитного договору неодноразово змінювалися шляхом укладання додаткових угод до нього. Остаточно умови договору, були узгоджені сторонами у наступному вигляді.

У відповідності до п. 1.1 кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 180 від 14.06.2011) банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 5 057 500,00 грн.

Згідно із п. 1.1.1 кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 05.10.2015) банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 55 087,14 грн., а позичальник зобов'язується сплатити за користування кредитними коштами відсотки відповідно до п. 3.1 кредитного договору.

Відповідно до п. 2.4 кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 05.10.2015) позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти до 20.05.2016 включно, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок згідно графіку погашення кредитної лінії (додаток № 84 до кредитного договору).

За п. 3.1 кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 181 від 25.05.2012) позичальник сплачує банку відсотки за користування коштами у валюті кредиту по відсотковим ставкам: А) 18,8 % річних за період з дня видачі по 31.12.2006 включно; 15,00 % річних за період з 01.01.2007 по 31.01.2011 включно; 10.25 % річних за період з 01.02.2011 по 31.03.2011 включно; 9,75 % річних за період з 01.04.2011 до строку повернення кредитних коштів, вказаному в п. 2.4 кредитного договору; Б) 19,5 % річних за період з дати, вказаної в п. 2.4 кредитного договору до дня фактичного повернення кредитних коштів.

Відповідно до умов п. 3.4 кредитного договору (в редакції додаткової угоди від 28.05.2015) нарахування та сплата відсотків за користування кредитними коштами проводиться щомісячно. Позичальник сплачує відсотки, в строк до 26 числа кожного місяця і не пізніше останнього робочого дня кожного місяця. У вказаний строк сплачуються відсотки, нараховані за користування кредитними коштами з першого по останній день поточного місяця (включно).

Згідно із п. 7.1 кредитного договору за прострочку повернення кредитних коштів і / або сплати відсотків позичальник сплачує банку пеню із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми заборгованості за кожний день прострочення. Вказана пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п. 2.4, 2.5, 3.4, 3.6, 4.5, 6.1, 8.3 кредитного договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених даним договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов'язань по сплаті процентів за весь час фактичного користування кредитними коштами.

З матеріалів справи вбачається, що 28.03.2011 господарським судом Донецької області була порушена справа про банкрутство ЗАТ "Енерговугілля", введений мораторій на задоволення вимог кредиторів, ухвалою суду від 19.04.2011 введена процедура розпорядження майном боржника, ухвалою суду від 13.12.2011 за результатами попереднього засідання затверджений реєстр вимог кредиторів, ухвалою господарського суду Донецької області від 29.04.2013 введена процедура санації боржника. Постановою господарського суду Донецької області від 20.02.2017 у справі № 27/58б ПрАТ "Енерговугілля" (ідентифікаційний код 32515954) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.

Доказів включення вимог ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за договором про відновлювальну кредитну лінію № 61/2005 від 30.05.2005 до реєстру вимог кредиторів ЗАТ "Енерговугілля" (перейменовано у ПрАТ "Енерговугілля") матеріали справи № 910/2774/17 не містять.

За розрахунком позивача, станом на 26.10.2016 заборгованість позичальника за кредитним договором становить 872 683,97 грн. (55 087,14 грн. - по кредиту та 817 596,83 грн. - по відсотках), 195 707,19 грн. якої позивач просить стягнути з ТОВ "Ініціатор-Ріелті" як поручителя за виконання ПрАТ "Енерговугілля" зобов'язань за договором про відновлювальну кредитну лінію № 61/2005 від 30.05.2005.

Так, для забезпечення виконання зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором 05.10.2011 між ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" (кредитор), ТОВ "Ініціатор-Ріелті" (поручителем) та ЗАТ "Енерговугілля" (боржник) був укладений договір поруки № 123, за умовами якого поручитель зобов'язався перед кредитором відповідати за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань в розмірі 90 000,00 грн. по договору про відновлювальну кредитну лінію № 61/2005 від 30.05.2005, укладеному між кредитором та позичальником, про надання позичальнику кредиту в розмірі 5 057 000,00 грн., сплатою відсотків за користування кредитними коштами, виходячи з відсоткових ставок, передбачених в п. 3.1 кредитного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки, підставою договору поруки є дійсна вимога кредитора до боржника.

Поручитель засвідчив, що він ознайомлений з кредитним договором та згоден з його умовами (п. 1.3 договору поруки).

У випадку невиконання боржником зобов'язань по кредитному договору, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п. 2.1 договору поруки). Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, в т.ч. по основному боргу, оплаті щомісячних процентів і підвищених відсотків, оплаті комісійної винагороди, оплати неустойки по основному боргу і відсоткам, а також по відшкодуванню всіх збитків (п. 2.2 договору поруки).

Пунктом 1.1 договору поруки (в редакції додаткової угоди від 07.09.2015) встановлено, що поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань в розмірі 195 707,19 грн. за договором про відновлювальну кредитну лінію № 60/2005 від 30.05.2005, укладеному кредитором та позичальником, про надання позичальнику кредиту в розмірі 1 000 000,00 за сплатою відсотків за користування кредитними коштами, виходячи з відсоткових ставок, вказаних в п. 3.1 кредитного договору.

У п. 5.1. договору поруки сторони погодили, що порука припиняється з припиненням основного зобов'язання. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання зобов'язання по кредитному договору не пред'явив вимогу до поручителя.

Згідно із ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки

За положеннями ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

У п. 4.1.7 постанови № 1 від 24.11.2014 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що умова договору про дію поруки до повного виконання забезпеченого зобов'язання не може розглядатися як установлення строку дії поруки. У цьому випадку відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення, так і вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору).

Якщо основним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі. При цьому сама лише умова договору поруки про дію поруки до повного виконання позичальником та/або поручителем своїх зобов'язань за договором не може розглядатися судом як установлення строку дії поруки; термін має визначатися календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (наприклад, після закінчення певного строку, починаючи від дати виконання зобов'язання за кредитним договором).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання в повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Аналогічна правова позиція щодо строку припинення поруки висловлена Верховним Судом України в постанові від 24.09.2014 № 6-106цс14.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні ч. 4 ст. 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку (ст. 61, 64 ГПК України, ст. 122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення ч. 4 ст. 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, аналізуючи ч. 4 ст. 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинне розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя. (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-6цс14-1 від 17.09.2014).

Як свідчить відмітка на першому аркуші позовної заяви вих. № 3-243110/12880 від 14.12.2016, позивач звернувся до поручителя (відповідача) з даним позовом 20.02.2017. Матеріали даної позовної заяви були направлені відповідачу 10.02.2017.

Проте, як вірно встановлено місцевим господарським судом, шестимісячний строк пред'явлення такої вимоги до відповідача як поручителя сплинув 21.11.2016, тобто позивачем не було пред'явлено вимогу до відповідача (поручителя) протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання за договором про відновлювальну кредитну лінію № 61/2005 від 30.05.2005 у відповідності до вимог ч. 4 ст. 559 ЦК України та п. 5.1 договору поруки.

Доказів звернення позивача з відповідною вимогою до відповідача до 21.11.2016 на час винесення рішення місцевим господарським судом матеріали справи не містили.

Колегія суддів звертає увагу, що вихідний номер позовної заяви не дає підстав для сумніву щодо звернення кредитора з даною вимогою до поручителя після спливу шестимісячного строку.

Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 4-3 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки поданих сторонами доказів.

Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

На виконання ухвали господарського суду міста Києва від 21.02.2017 представник позивача 15.03.2017 підтвердив, що у провадженні господарських судів немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішень цих органів з такого спору (т. 2 стор. 228).

Незважаючи на те, що 24.05.2017 представник позивача отримав відзив на позовну заяву, в якому відповідач виклав свою позицію з приводу припинення поруки у зв'язку із спливом 21.11.2016 строку пред'явлення вимоги, жодних доказів вчасного звернення позивач суду не надав.

І лише, обґрунтовуючи доводи та мотиви звернення з апеляційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі № 910/2774/17, ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. послалось на звернення до суду з відповідною позовною заявою до ТОВ "Ініціатор-Ріелті" 17.11.2016, яка була повернута судом 21.11.2016 без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України, та на звернення до суду з відповідною позовною заявою до ТОВ "Ініціатор-Ріелті" 16.12.2016, яка також була повернута судом без розгляду 10.01.2017 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України. На підтвердження викладених у апеляційній скарзі обставин позивач додав до апеляційної скарги копію позовної заяви за вих. № 3-243000/12134 від 17.11.2016, з відміткою суду про її отримання 17.11.2016; фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист на ім'я ТОВ "Ініціатор-Ріелті", з відміткою пошти - 17.11.2016; фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист на ім'я ТОВ "Ініціатор-Ріелті", з відміткою пошти - 16.12.2016. Жодного обґрунтування неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, скаржник не навів.

Відповідно до частини першої статті 101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами.

Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття (п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України").

За відсутності об'єктивних причин, що унеможливлювали подачу доданих до апеляційної скарги доказів, суд апеляційної інстанції в силу положень 101 ГПК України, не може брати їх до уваги та давати їм оцінку.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" Валендюка В.С. на рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі № 910/2774/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі № 910/2774/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді Г.В. Корсакова

Ю.Б. Михальська